Вступ. Мета: розглянути процес клонування організмів, його можливості та потенційні небезпеки. Дослідити технології клонування, їх використання та вплив на людей та природу. Актуальність: тема про клонування організмів є досить важливою та складною. Процес клонування включає створення точної копії живого організму за допомогою його генетичного матеріалу. У наш час цей процес може бути використаний для багатьох різних цілей, включаючи медицину, сільське господарство та науку.
Теоретичні аспекти клонування організмів. Клонуванняорганізмів. Клонуванняклітин. Молекулярнеклонування. Клонування (англ. cloning) — процес створення ідентичних копій (тиражування) організмів або інших об'єктів у біології, котрі називають клонами. Термін «клон» запропонував Джон Бердон Сандерсон Голдейн (1963), який походить від дав.-гр. κλών — паросток, пагін. Клонування
Основні методи створення клонованих тварин. Перенесення ядра клітини суб'єкта, якого хочуть клонувати (дублювати). Ядро вводять у запліднену або незапліднену яйцеклітину після видалення або нейтралізації існуючого в ній ядра. Ядро клітини має повний генетичний код даного організму, що дозволяє «відтворити» генетично ідентичний організм. Така техніка передбачає два моменти: видалення ядра із яйцеклітини або одноклітинного ембріону (зиготи) і злиття клітини, з якої береться ядро, з указаною яйцеклітиною або одноклітинним ембріоном завдяки електричному шоку, що використовується для того, щоб привести в дію процес ділення нового отриманого індивіда, якого потім переносять у матку самки. Розщеплення ембріонів, тобто штучне проведення природного процесу формування ідентичних близнюків (або монозигот), який полягає у мікрохірургічному поділі ембріональних клітин на перших стадіях їхнього розвитку (до 14 днів після запліднення) на два або більше ідентичних ембріонів. Після цього розділені організми здатні незалежно розвиватися завдяки клітинній поліпотенції — властивості однієї клітини давати початок різним тканинам, що формують організм. Такий метод базується на властивості тотипотентності ембріональних клітин — їх здатності розвиватись у будь-якому напрямі, що дає змогу одержувати потомків із ізольованих бластомерів ембріону на 8-32-клітинній стадії. У світі методом ембріонального клонування одержано близько 2 тис. телят. Кількість клонів, одержаних з одного зародка, не перевищувало 5 ідентичних тварин
Першим клонованим ссавцем вважається вівця Доллі, яку було створено за допомогою пересадки ядер соматичних клітин. Клонована вівця прожила всього шість років, хоча середній вік цього виду тварин 10-12. Декілька років Доллі страждала на артрит через надмірну вагу тіла та на прогресуюче захворювання легень.
Послідовниці Доллі: Поллі і Моллі Поллі і Моллі стали першими клонованими вівцями, яким був успішно введений людський ген для можливого застосування в медицині. Вчені мріяли про те, що завдяки такому сімбіозу генів вони зможуть лікувати людей і рятувати життя, але як показало дослідження на тому етапі розвитку генетики, такий експеримент виявився невдалим. Подейкують, що вівці і не прожили року, адже людський ген їх вбив.
ПЕРШИЙ КЛОНОВАНИЙ СОБАКА У СВІТІ - СНУППІ Вчені впровадили ядра цієї клітини в 1095 яйцеклітин 123 самок. В результаті лише три випадки закінчилися вагітністю і два - пологами. Один із цуценят помер в дитинстві, вижив тільки Снуппі. 24 квітня 2005 року на світ з’явився перший клонований собака Снуппі. у Сеульському національному університеті.
Вовки Снувулф і Снувулфі Південнокорейцям з Національного університету Гьеонсан в 2006 році вдалося вперше клонувати вовченят, які пізніше отримали імена Снувулф і Снувулфі. Клоновані вовки були доступні для публічного спостереження - їх виставляли в Сеульському зоопарку. Один з них, на жаль, помер від інфекції прямо на очах у відвідувачів. Основною метою клонування було збереження зникаючого виду, так як на волі в Кореї залишалося не більше 10 вовчих особин.
Висновки. У зв'язку зі швидким розвитком технологій клонування організмів, дослідження у цій галузі мають великий потенціал для наукового прогресу та розвитку сільського господарства та медицини. Клонування може бути корисним інструментом для відтворення рідкісних видів тварин та рослин, покращення якості продукції та лікування різних захворювань. Проте, існують потенційні небезпеки та етичні проблеми пов'язані з клонуванням, такі як висока ймовірність виникнення аномалій в генетичному матеріалі клонованих організмів, можливість зловживання клонуванням та його використання військовою або терористичною метою. Більшість країн мають законодавство, яке регулює клонування організмів та обмежує його використання. Україна має законодавство, яке забороняє клонування людей, а також закони, що регулюють використання клонування тварин в медицині та сільському господарстві. Отже, клонування організмів має свої переваги та можливості, але його використання повинно бути ретельно контрольоване та регульоване законодавством з метою забезпечення безпеки та етичності використання цієї технології
Використані джерела. Національний науково-дослідний інститут геному людини. (2018). Інформаційний бюлетень про клонування. Отримано з https://www.genome.gov/about-genomics/fact-sheets/Cloning-Fact-Sheet. Організація Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО). (2005). Загальна декларація про геном людини та права людини. Отримано з http://portal.unesco.org/en/ev.php-URL_ID=31058&URL_DO=DO_TOPIC&URL_SECTION=201.html. Продовольча і сільськогосподарська організація ООН. (2007). Етика клонування в тваринництві. About FAO | Food and Agriculture Organization of the United Nations. Центр Грінпис. (2013). Клонування: наука, етика та екологічні наслідки. Greenpeace International - Greenpeace International. Центр Біотехнологій НАН України. (2021). СУЧАСНА БІОТЕХНОЛОГІЯ В ТВАРИННИЦТВІ В. П. Буркат, С. І. Ковтун (biotechnology.kiev.ua)BIOETHICS AND TECHNOLOGIES OF REPRODUCTIVE MEDICINE V. Yu. Shcherbyna (biotechnology.kiev.ua) https://futurum.today/klonuvannia-tvaryn-istoriia-ta-eksperymenty
