«Основна ідея нової української школи полягає в тому, щоб перейти від школи знань до школи компетентностей, які включають знання, уміння та ставлення, засновані на ціннісній платформі. Відповідно до цього, оновлено державні стандарти, сформовано новий зміст освіти, запроваджені нові методики викладання, а також змінена структура школи».
Компетенція і компетентність –два різних поняття. Компетенція – це суспільна норма, вимога, яка включає знання, уміння, навички, способи діяльності, певний досвід. Компетенція сама по собі не є характеристикою особистості. Нею вона стає в процесі засвоєння і рефлексії учня, перетворюючись у компетентність. Компетентність – це здатність застосовувати набуті знання, вміння, навички, способи діяльності, власний досвід у нестандартних ситуаціях з метою розв'язання певних життєво важливих проблем. Компетентність є особистісним утворенням, яке проявляється в процесі активних самостійних дій людини.
Відмінність традиційного і компетентісного підходів у навчанніТрадиційний. Головна ідея: знання – це шлях до особистого успіху. Вирішення проблем розглядається як спосіб закріплення знань. Ознака високого рівня освіченості – здатність відтворювати великий об’єм складного за змістом матеріалу. Компетентісний. Головна ідея: шлях до особистого успіху – досвід самостійного вирішення проблем. Вирішення проблем – сенс освітньої діяльності. Що ширше сфера діяльності людини, що вище ступінь невизначеності ситуацій, в яких вона здатна діяти самостійно, то вищий рівень її освіченості.
З позицій компетентнісного підходу безпосереднім результатом освітньої діяльності є формування ключових компетентностей. Ключові– компетентності стосовно шкільної освіти це здатність учнів самостійно діяти у невизначеній ситуації при вирішенні актуальних для них проблем. Компетентність – це вміння застосовувати знання та навики у незнайомій життєвій ситуації. Компетентність – це вміння вирішувати нові життєві проблеми. Компетентність – це вміння адаптуватися у нинішньому світі,який стрімко змінюється.
1. Спілкування державною (і рідною у разі відмінності) мовами. Це вміння усно і письмово висловлювати й тлумачити поняття, думки, почуття, факти та погляди (через слухання, говоріння, читання, письмо, застосування мультимедійних засобів). Здатність реагувати мовними засобами на повний спектр соціальних і культурних явищ – у навчанні, на роботі, вдома, у вільний час. Усвідомлення ролі ефективного спілкування.
2. Спілкування іноземними мовами. Уміння належно розуміти висловлене іноземною мовою, усно і письмово висловлювати і тлумачити поняття, думки, почуття, факти та погляди (через слухання, говоріння, читання і письмо) у широкому діапазоні соціальних і культурних контекстів. Уміння посередницької діяльності та міжкультурного спілкування.
4. Компетентності в природничих науках і технологіях. Наукове розуміння природи і сучасних технологій, а також здатність застосовувати його в практичній діяльності. Уміння застосовувати науковий метод, спостерігати, аналізувати, формулювати гіпотези, збирати дані, проводити експерименти, аналізувати результати.
5. Інформаційно-цифрова компетентність передбачає впевнене, а водночас критичне застосування інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) для створення, пошуку, обробки, обміну інформацією на роботі, в публічному просторі та приватному спілкуванні. Інформаційна й медіа-грамотність, основи програмування, алгоритмічне мислення, роботи з базами даних, навички безпеки в Інтернеті та кібербезпеці. Розуміння етики роботи з інформацією (авторське право, інтелектуальна власність тощо).
6. Уміння навчатися впродовж життя. Здатність до пошуку та засвоєння нових знань, набуття нових вмінь і навичок, організації навчального процесу (власного і колективного), зокрема через ефективне керування ресурсами та інформаційними потоками, вміння визначати навчальні цілі та способи їх досягнення, вибудовувати свою навчальну траєкторію, оцінювати власні результати навчання, навчатися впродовж життя.
9. Загальнокультурна грамотність. Здатність розуміти твори мистецтва, формувати власні мистецькі смаки, самостійно виражати ідеї, досвід та почуття за допомогою мистецтва. Ця компетентність передбачає глибоке розуміння власної національної ідентичності як підґрунтя відкритого ставлення та поваги до розмаїття культурного вираження інших.
Принципи компетентнісного підходу Весь сенс освіти полягає в тому, щоб розвинути у учнів здатності до самостійного вирішення проблем у різних видах і сферах діяльності, використовуючи соціальний досвід, в який включено і власний досвід учнів. Змістом освіти є адаптований дидактично соціальний досвід вирішення світоглядних, пізнавальних, політичних, моральних та інших проблем.
Сенс організації процесу навчання полягає у створенні необхідних умов для формування в учнів досвіду, необхідного для самостійного вирішення комунікативних, пізнавальних, моральних, організаційних та інших проблем, які і складають зміст освіти. При оцінці освітніх результатів потрібен аналіз рівнів освіченості, які досягнуті учнями на певному етапі навчання.
Працюючи над темою компетентнісного підходу до навчання й виховання дітей молодшого шкільного віку, за основу цієї діяльності було взято чотири основні принципи, на яких базується сучасна освіта: навчити дітей жити разом, навчити дітей отримувати знання, навчити дітей працювати, навчити дітей жити змістовно, гідно.
Цілі для застосування компетентнісного підходу у навчанні й вихованні дітей молодшого шкільного віку: Учитель повинен глибоко знати кожного учня. (До роботи залучати практичного психолога, соціального педагога школи). Клас-кабінет – це творча лабораторія не тільки вчителя, але й учнів, які в ньому навчаються. Навчання дітей повинно бути пов’язане з їх життєвою компетентністю.
4. Здійснення постійного взаємозворотнього зв’язку: сім’я – учень – вчитель.5. Використовування різних форм заохочення.6. Передбачення, на якому етапі уроку потрібна диференціація, взаємозв’язок між категоріями компетентнісного підходу у навчанні й вихованні дітей молодшого шкільного віку7. Передбачення обсягу завдань і системності вправ.
Отже, зосередженість на потребах людського розвитку, виховання і формування інноваційної людини зумовлює затребуваність компетентнісної освіти, що є інструментом поєднання «освіти для всіх» з «освітою для кожного». Це передбачає перехід від «навчання усіх усього» до оволодіння кожного учня навчальними досягненнями на такому рівні, що дозволяє йому успішно вчитися далі, застосовувати набуті знання і вміння у власному досвіді.