Презентація "Консультативний контакт"

Консультативний контакт

Практичний психолог Василівської гімназії

Губиниської селищної ради

Олена Ломака

На початку XXI ст. консультативна психологія набирає обертів у своєму розвитку і викристалізовується у самостійну галузь знань, стаючи в один ряд з такими визнаними науками як медична психологія, психіатрія, психотерапія. Загальною метою всіх цих галузей знань є надання професійної допомоги людині.

Консультування можна розглядати у вигляді декількох стратегій – як особливий вид допомоги людям, як особливий репертуар впливів або як психологічний процес. Залежно від завдань консультування або від поглядів консультанта використовуються ті чи інші стратегії.

Ситуація потребує створення стосунків абсолютної довіри, конфіденційності, взаєморозуміння. Майже усі консультанти визнають те, що добрі стосунки є дієвим фактором допомоги людині. Деякі автори вважають, що добрі стосунки – не лише необхідний, але і повністю достатній чинник того, аби з клієнтом відбувались конструктивні зміни

Залежно від життєвої ситуації людини цілями консультування можуть стати позитивні зміни свідомості та самосвідомості людини (наприклад, формування продуктивного, дієвого ставлення до життя, розвиток позитивного мислення, прийняття оточуючого світу в усіх його проявах, знаходження віри у свої сили, виникнення бажання долати та переборювати труднощі, відновлювати втрачені зв'язки з іншими членами родини, формування відповідальності за інших членів родини, тощо), поведінкові зміни (оволодіння способами продуктивної взаємодії з іншими людьми, із зовнішнім світом).

Більшість проблемних ситуацій, що виникають в житті людини, окрім досягнення загальних цілей, вимагають розв'язання ряду більш конкретних цілей:

1)встановлення стосунків довіри;

2)визначення сутності проблемної ситуації;

3)забезпечення клієнту можливості діяти.

Перша мета – встановлення стосунків довіри досягається емпатійним вислуховуванням, безумовним прийняттям особистості клієнта, розумінням його складного емоційного стану, висловленням щирого співчуття та виявленням бажання допомогти. Клієнт має вірити в те, що Ви його розумієте, готові працювати з ним у пошуках розв'язання проблемної ситуації.

Друга мета – встановлення сутності проблеми досягається шляхом виявлення її характеру, причин виникнення, особливостей перебігу. Клієнту треба дати можливість висловитись чітко та детально, розказати, що його турбує і що саме трапилось, що стало причиною виникнення проблеми, інше. Необхідно сфокусувати розповідь клієнта таким чином, щоби вона повністю розкривала сутність кризи та обставини, що зумовили її виникнення.

Третя мета консультування – забезпечення клієнту можливості діяти досягається шляхом надання допомоги у створенні плану дій, формування переконаності у тому, що він є дієвим, реальним та ефективним. Якщо це дійсно так і клієнт прийняв на себе відповідальність за реалізацію плану, то консультант мусить його схвалити та підтримати його рішення. Сам факт побудови плану дій є значним особистісний досягненням, що допомагає змінити емоційний стан людини.

У консультуванні, як системній діяльності, спрямованій на допомогу людині, виділяють такі основні компоненти (етапи): діагностичний, розвивальнокорекційний, аналітичний. Розглянемо більш детально специфіку кожного з них.

Діагностичний – систематичне вивчення психічного, емоційного, особистісного стану, динаміки розвитку людини (або родини), яка звернулась по допомогу, збір і накопичення інформації про індивідуальні особливості людини, конкретну ситуацію, що виникла, резерви особистості клієнта, умови його життя, інше.

Розвивально-корекційний – відбір і часткове застосування засобів, що дають змогу створити умови стимулювання позитивних змін. На цьому етапі консультант осмислює результати діагностики та на їх основі продумує, яка саме програма дій буде найбільш ефективною у кожному конкретному випадку. У змісті даної програми визначається, які умови необхідно створити для появи конкретних позитивних зрушень, які дії здійснити, кого із людей можна залучити до цього, які організаційні засоби будуть найбільш ефективними. Крім цього, консультант має вирішити, що саме може зробити клієнт для зміни ситуації, а в чому йому треба надати допомогу шляхом залучення інших людей, активізації певних ресурсів, тощо.

Аналітичний – здійснення аналізу проміжних і кінцевих результатів спільної роботи та внесення на їх основі змін у програму консультування. Цей етап передбачає обговорення проведеної роботи, її обдумування, аналіз наслідків, пошук ще більш ефективних шляхів подолання кризових ситуацій, інше.

Специфічною рисою цієї стратегії психологічного консультування є те, що в процесі нього вибудовується модель особистості клієнта, виділяються основні кризові сфери його життя, але не відбувається глибоке проникнення в особистість клієнта.

Література :

1. Інституту соціології, психології та соціальних комунікацій НПУ імені М.П. Драгоманова; ОСНОВИ ПСИХОЛОГІЧНОГО КОНСУЛЬТУВАННЯ Опорний конспект лекцій для студентів денної та заочної форми навчання напряму підготовки 6.030103 «Практична психологія»;стор 45- 60

Дякую за увагу!