Конкурс кмітливих У три однакові коробки запакували по 20 ложок однакового розміру. В одній коробці знаходяться алюмінієві ложки, в іншій - срібні, а в третій - сталеві. Як, не розкриваючи коробок, визначити, де які ложки запаковані? Чому дверну ручку прикріплюють не до середини двері, а до краю, притому найбільш віддаленого від осі обертання? В якій воді і чому легше плавати: в морській або річковий?
Коли за великі наукові заслуги Ньютона було вшановано званням лорда, він був змушений 26 років нудьгувати на засіданнях цієї палати. Слово Ньютон попросив лише один раз, та й то, щоб отримати дозвіл закрити вікно. Похований Ньютон у національному пантеоні Англії. На його могилі слова: "Нехай смертні радіють, що існувала така прикраса людського роду”. Ісаак Ньютон
Цікаві факти з життя вчених У Ньютона було дві кішки, які звикли рано-вранці будити свого хазяїна. Щоб обидві кішки – велика й маленька – могли вибігати на подвір’я, не турбуючи його, учений пропиляв у дверях два отвори , які відповідали розмірам тварин. Коли наступного ранку він розповів про це сусідові, той зауважив, що достатньо було і одного отвору. «Справді! – вигукнув Ньютон. - А мені це й на думку не спало!»
Я б не довіряв йому! У 1905 році в одному німецькому журналі було опубліковано статтю "До електродинаміки тіл, що рухаються”, в якій висловлювалася теорія, яка пізніше отримала назву спеціальної теорії відносності. Під статтею стояв підпис– "А.Ейнштейн”. Автор працював у той час експертом Бернського бюро, і було йому 26 років. Його колишній учитель – Г.Мінковський, який пізніше зробив величезний внесок у розвиток теорії відносності, - був приголомшений, прочитавши статтю, але дізнавшись, хто автор, вигукнув: "Ох, Ейнштейн! Це той, який завжди тікав з лекцій; я б не довіряв йому!” А Через 40 років бібліотека конгресу США заплатила за придбання цієї статті 6 млн.доларів.
Одного разу Ампер із сином зупинилися на Авінйоні відпочити. Неуважний Ампер ніяк не міг порахувати, скільки треба заплатити господареві. Урешті-решт йому допоміг зробити це син. «Шановний пане, - зауважив доброзичливий авінйонець, - ви майже не вмієте рахувати, вам слід було б повчитися арифметиці в нашого священика… Відтоді, як він навчав мене цифрам, минуло багато часу, а я, бачте, ще й досі дещо пригадую». Славетний фізик і математик навіть не міг йому заперечити.
У 1802 році французький учений Жозе Луї Гей-Люссак проводив в Парижі наукові досліди. Йому були потрібні скляні трубки, які тоді вироблялися склодувами тільки в Німеччині. Коли учений їх виписав, французькі митники наклали таке високе мито, що він не міг викупити посилку. Про це дізнався Олександр Гумбольд і вирішив допомогти Гей-Люссаку. Він порадив відправникам запаяти кінці трубок і наклеїти на них етикетки: «Обережно! Німецьке повітря!» Повітря? Митного тарифу на повітря не існувало, і цього разу трубки дійшли до французького ученого без всяких мит.
Н.А.Некрасов «Мороз, красный нос» Пушисты ли сосен вершины, Красив ли наряд на дубах? И крепко ли скованы льдины В великих и малых водах? Идет - по деревьям шагает, Трещит по замерзлой воде. И яркое солнце играет В косматой его бороде Чому в морозні дні чути тріск в лісі та на річці?
физик – лирик объясняется в любви Как одинокий электрон Вокруг протона водорода, Тяжёлым чувством удручён, Вокруг неё хожу полгода. Нет, знаю холодность её Меня заставит возмутиться: Не человек я для неё – Элементарная частица. Но к квантам света синих глаз Привязан как магнитным полем, При виде милой всякий раз Я в полной у неё неволе. Хоть абсолютный ноль своей Гордынею лишить терпенья, А всё же что-то тянет к ней Как по закону тяготенья. Надеюсь только на Эйнштейна, На относительности суть, Вдруг переменит отношенье Ко мне она, когда-нибудь.