Презентація "Крути. Шлях у безсмертя"

Крути… Шлях у безсмертя

Побутує мудрий вислів невідомого автора: "Скажи мені, яка історія нації, і я скажу, яке майбутнє її чекає". Можна продовжити: скажіть мені, хто ваші прадіди, діди й батьки, і я з великою імовірністю скажу, хто ви є, або ким будуть ваші діти й онуки. Наш святий обов’язок шанувати свою історію, національний світогляд, культуру, мову, звичаї, мораль та традиції. Це речі очевидні й дійсно, яблуко нації, як і родини, не далеко падає від яблуні. Тому історія – це частина відповіді на одвічні питання: «хто ти є?», «куди йдеш?», «ким будеш?». Історія – не просто минуле, а проєкція нашого майбутнього

Щорічно 29 січня ми повертаємось до витоків і важливих етапів становлення української державності, вшановуючи пам'ять Героїв, які загинули під Крутами у боротьбі за Незалежність України. Зовсім юні захисники вписали власною кров'ю героїчну сторінку в історію визвольного руху. Їх подвиг став символом незламності та стійкості всього українського народу в боротьбі за незалежність.29 січня–День пам`яті Героїв Крутчий подвиг став символом незламності та стійкості всього українського народу в боротьбі за незалежність.чий подвиг став символом незламності та стійкості всього українського народу в боротьбі за незалежність.чий подвиг став символом незламності та стійкості всього українського народу в боротьбі за незалежність.

Бій під Крутами відбувся 29 січня 1918 року між Ніжином і Бахмачем на Чернігівщині, за 130 кілометрів на північний схід від Києва під час наступу на Київ військ більшовицької Росії під проводом полковника Михайла Муравйова. Наступ проводив 4-тисячний більшовицький загін петроградських і московських червоногвардійців. Українське військо налічувало близько 300 бійців Студентського куреню, 250 – Першої української військової школи та майже 40 гайдамаків. .

Бій тривав до вечора, було відбито кілька атак, бойові втрати складали до 300 убитих, поранених, полонених. Командир Аверкій Гончаренко віддав наказ відійти до ешелону, який чекав за 2 км. Відступаючи, частина студентської сотні потрапила в оточення, відчайдушно атакувала, але сили були нерівні. Одна чота (взвод) студентів у сутінках втратила орієнтир і вийшла на ст. Крути, уже зайняту червоноармійцями. 27 полонених юнаків (студентів і гімназистів) було розстріляно. Наймолодшим полеглим було по 16 років.

Крутівська битва

Втрати українських військ під Крутами оцінюють у 70–100 загиблих. Серед них – 37–39 вбитих у бою та розстріляних студентів i гімназистів. На сьогодні вiдомi прізвища 20 з них. Це студенти Народного університету О. Шерстюк, І. Пурик, Борозенко-Конончук, Головащук, Чижов, Сiрик, Омельченко (сотник); студенти університету Св. Володимира О. Попович, В. Шульгин, М. Лизогуб, Божко-Божинський, Дмитренко, Андрiїв; гімназисти Кирило-Мефодiївської гiмназiї А. Соколовський, Є. Тернавський, В. Гнаткевич Григiр Пiпський (галичанин), І. Сорокевич, П. Кольченко, М. Ганкевич

«Крутівська битва — це один з найбільш героїчних епізодів історії України, у якому не надто досвідчена, але національно свідома молодь відчайдушно намагалась зберегти українську незалежність від більшовицького наступу», — зазначає кандидат історичних наук, доцент кафедри новітньої історії України ім. М. Грушевського Львівського університету Олег Павлишин.

Згідно із спогадами свідків, яким вдалося вижити і повернутись, за мить до страти 19-річний полонений галичанин Григорій Піпський почав співати гімн України, що відразу підхопили інші. Та голоси патріотів обірвала автоматна черга… Лише після повернення української влади до Києва у березні 1918 року полеглих студентів перепоховали з почестями на Аскольдовій могилі. Голоси патріотів обірвала автоматна черга…

На Аскольдовій могиліПоховали їх —Тридцять мучнів українців,Славних, молодих…На Аскольдовій могиліУкраїнський цвіт! —По кривавій по дорозіНам іти у світ. На кого посміла знятись. Зрадника рука? —Квитне сонце, грає вітерІ Дніпро-ріка…На кого завзявся Каїн?Боже, покарай! —Понад все вони любили. Свій коханий край. Вмерли в Новім ЗаповітіЗ славою святих. —На Аскольдовій могиліПоховали їх. Пам'яті тридцяти Павло Тичина

Аскольдова могила. Пам`ятник Героям Крут

Бій під Крутами мав вагове історичне значення. Герої Крут призупинили наступ російсько-більшовицьких військ на столицю України, що дало змогу урядові Української Народної Республіки добитися міжнародного визнання України на мирних переговорах у Бресті. Це було перше у ХХ столітті офіційне визнання нашої держави, що утвердило на політичній карті Українську державу. Бій під Крутами. Історичне значення

У 2006 році на залізничній станції Крути відкрили Меморіал пам’яті героїв Крут. Автор меморіалу - Анатолій Гайдамака - представив пам’ятник як насипаний пагорб заввишки в 7 метрів, на якому встановлено 10-метрову червону колону - копія колон фасаду Червоного корпусу Київського національного університету імені Тараса Шевченка, звідки були більшість крутських вояків-студентів. Також Меморіальний комплекс включає каплицю, а поряд з пам’ятником викопане озеро у формі хреста. Меморіал пам`яті Героїв Крут

Сучасна російсько-українська війна демонструє успадковану звитяжність вже нащадків захисників Крут. Зокрема, нерідко натрапляємо на порівняння крутян з оборонцями Донецького аеропорту. Саме українських студентів йменують «першими кіборгами» в історії України. Крім того, героїчний подвиг захисників Маріуполя, якими переймався весь цивілізований світ, повторив відданість та стійкість воїнів, які затримали на собі значні ресурси ворога.Історія повторюється

Важливо, що на початку березня 2022 року українські захисники знову тримали оборону від російських загарбників неподалік станції Крути. З різницею у 106 років українським військам таки вдалося відстояти цей напрямок, не дозволивши просунутись ворогу ближче до Києва, а згодом і звільнити сусідні села та всю Північ з-під окупації.

Вшановуючи пам’ять загиблих під Крутами, ми низько схиляємо голови перед пам’яттю тих, хто віддав своє життя у боротьбі за єдину, неподільну, незалежну Україну. Герої не вмирають, вони живуть у нашій пам’яті, вони живуть у тих, хто продовжує їх справу, вони живуть доти, поки жива їх слава.

За понад 100 років ординська натура північного сусіда зовсім не змінилась. У теперішньому протистоянні російський окупант однаково несе терор, масові вбивства, катування, мародерства та руйнування на українські землі. Подібно до подій понад сторічної давності сьогодні нащадки тих самовпевнених більшовиків знову погрожують «взяти Київ за декілька днів». Тож молодий цвіт української нації змушений самовіддано проливати кров за незалежність нашої держави. Чимало тих, хто сьогодні повинен навчатися, працювати і творити задля майбутнього України, відстоюють її існування як незалежної держави на полі бою. Такі епізоди нашої історії змушують усвідомити, що однієї пам’яті замало – ми маємо не лише пам’ятати і вшановувати наших Героїв, а й захищати Українську Державу на всіх фронтах, аби раз і назавжди перемогти одвічного ворога. Історія і сьогодення

Через ціле століття нескорений дух, патріотизм і любов до України передались сучасним захисникам рідної землі: Героям Небесної Сотні та Героям російсько-української війни, які по всій України, проявляючи неабияку мужність, відвагу, героїзм, жертовність та демонструючи незламність духу, виборюють майбутнє, про яке мріяли цілі покоління українських патріотів. Тож не зрадьмо пам’ять УКРАЇНСЬКИХ ГЕРОЇВ, аби бути гідними їхньої великої жертви!Слава Україні!Героям Слава!