Презентація "Культура України 1953-1964 рр. Наука"

Культура України 1953-1964 рр. Наука

Національна академія наук України (НАН України, Академія) – вища наукова самоврядна організація України, що заснована на державній власності і є найбільшим центром наукових досліджень в Україні. З 1953 року у трьох відділах Академії наук УРСР почали свою діяльність 44 інститути, у тому числі 20 нових.

Інститут кібернетики імені В. М. Глушкова НАН України (засновано 1962 р)Інститут кібернетики імені В. М. Глушкова Національної Академії наук України — науково-дослідний інститут Відділення інформатики НАН України, один з провідних світових наукових центрів з вирішення фундаментальних і прикладних проблем інформатики та обчислювальної техніки, впровадження їх методів і засобів в народне господарство й соціальну сферу.

Історія інституту починається з 1957 року, тоді, на базі лабораторії обчислювальної математики та техніки Інституту математики АН УРСР, був заснований Обчислювальний центр Академії наук УРСР, перетворений в 1962 році в Інститут кібернетики, на який покладались завдання розвитку обчислювальної техніки і кібернетики та їх застосування в усіх галузях господарства, науки, оборони.

Дніпро (електронно-обчислювальна машина)Цифрова напівпровідникова керуюча машина широкого призначення Дніпро була створена 1961 року в Обчислювальному центрі АН УРСР (з 1962 року — Інститут кібернетики АН УРСР). Перша в Радянському Союзі ЕОМ, що серійно випускалася з 1961 по 1971 рік. Призначена для контролю та управління безперервними технологічними процесами і складними фізичними експериментами, а також для вивчення процесів в період їх алгоритмізації. Ще до запуску ЕОМ «Дніпро» в експлуатацію для цього комп'ютера було розроблено транслятор з Адресної мови програмування та інше програмне забезпечення. На ЕОМ «Київ» було реалізовано емуляцію комп'ютера «Дніпро». Унікальне технічне рішення дозволило розробляти програмне забезпечення одночасно з розробкою самого комп'ютера. Пристрої введення/виведення даних, які були винайдені для ЕОМ «Київ» були вдосконалені для комп'ютера «Дніпро».

Електронна обчислювальна машина «Київ»— обчислювальна машина широкого призначення. Розроблена в 1957 році, використовувалась в наукових та інженерних проектах, керуванні складними технологічними процесами. Розробка ЕОМ «Київ» розпочалась в 1954 р.  Безпосереднім ініціатором проведення розробки був Б. В. Гнєденко, на той час — директор Інституту математики АН УРСР. На заключних етапах (з 1956 року, після його призначення керівником лабораторії), керівництво проектом здійснювалось В. М. Глушковим. Перший екземпляр ЕОМ був встановлений в Обчислювальному центрі Академії наук УРСР, другий був придбаний Об'єднаним інститутом ядерних досліджень (м. Дубна).

В 1960 р. вперше у світі за допомогою ЕОМ «Київ» проводились експерименти з дистанційного управління технологічними процесами (в конвертерному цеху тоді Дніпродзержинського металургійного комбінату, відстань від якого до місця розташування машини перевищувала 500 км). Наприкінці 1950 — початку 1960-х років на ЕОМ «Київ» під керівництвом В. М. Глушкова була виконана серія унікальних на той час експериментів зі штучного інтелекту, машинного розпізнавання простих геометричних фігур, моделювання автоматів для розпізнавання друкованих та письмових букв, автоматичному синтезу функціональних схем. Також на цій машині з використанням Адресної мови програмування[1] була реалізована одна з перших систем управління базами даних реляційного типу «Автодиректор».

Промінь (ЕОМ)Електронна обчислювальна машина «Промінь» — серія малих електронно-обчислювальних машин (ЕОМ) для інженерних розрахунків середньої складності, одна з перших ЕОМ такого класу. Розроблена київським Інститутом кібернетики АН України в 1962 році під керівництвом академіка Віктора Глушкова. До серії входили ЕОМ «Промінь», «Промінь-М» та «Промінь-2». Електронна обчислювальна машина «Промінь» працювала в двійково-десятковій системі числення з п'ятьма десятковими знаками мантиси числа та одним знаком порядку. Обсяг оперативного запам'ятовуючого пристрою становив 140 слів. Команди в систему вводилися або за допомогою штекерів з отворами, що вставлялися в пази на набірному полі, або такі ж отвори можна було пробити в металевих перфокартах (замість 10 штекерів — одна перфокарта). Обсяг запам'ятовуючого пристрою для команд — 100 команд. З них 80 — для збереження команд та проміжної інформації, 20 — для збереження констант. Система команд була одноадресна. Набір команд складався з 32 операцій. Середня швидкість обчислень становила 1000 операцій додавання або 100 операцій множення за хвилину.

Фундаментальні дослідження були проведені в галузях твердого тіла й низьких температур, надпровідності, фізики напівпровідників, радіофізики, теоретичної й експериментальної ядерної фізики, фізики плазм і керованого термоядерного синтезу, астрономії та радіоастрономії. У 1964 р. у Харківському фізико-технічному інституті АН УРСР було споруджено найбільший на той час у світі лінійний прискорювач електронів. Учені інституту спеціалізувалися з металургії атомної енергетики, ядерної фізики, надвисоких енергій, керованих термоядерних реакцій тощо.

Дослідження в галузі електрозварювання. Директор інституту електрозварювання АН УРСР - Б. Патон. Борис Евгенович Патон  — український науковець у галузі зварювальних процесів, металургії і технології металів, Президент НАН України (1962—2020), академік АН України, АН СРСР (1962), доктор технічних наук (1952), професор. Наукова діяльність. Глибоке вивчення природи електрошлакового переплаву, його фізико-хімічних закономірностей і електротехних характеристик було узагальнене в монографії «Електрошлаковий переплав» (1963), що незабаром була перевидана в США і Великій Британії. Технологічні розробки увінчалися створенням десятків винаходів, втілених у промисловій апаратурі для електрошлакового переплаву. Розробки Інституту електрозварювання АН УРСР запатентовані в розвинених країнах, включаючи США, ФРН, Японію. Провідне положення вітчизняної зварювальної науки і техніки в галузі електрошлакового переплаву широко визнане у світі.

Розвиток ракетної техніки, космонавтики: З часу початку робіт над створенням ракет носіїв військового та цивільного призначення, повсюдно використовувались ресурси України й підприємства постійно робили вагомий внесок в успіхи радянської космічної програми. Так, українські підприємства й організації «Комунар», «Арсенал», «Моноліт», Євпаторійський космічний центр брали участь з підготовки запуску першого штучного супутника Землі, виведеного на орбіту 4 жовтня 1957 року. З початку 60-х років підприємства України почали розробку і виробництво систем керування, бортової автоматики й інших систем і приладів для космічних об'єктів і комплексів. Діяльність конструкторського бюро «Південне» у сфері наукових досліджень почалася 1961 року з розробки космічних апаратів «Метеор» і «Стріла». 1962 року ракета-носій «Космос» вивела на орбіту перший супутник дніпровської розробки ДС-2, а в 1967 році ракетою-носієм «Космос» на орбіту було виведено орієнтований в атмосфері супутник «Космічна стріла».

1958 - створено перший у світі атомний криголам «Ленін»;1961 - перший у світі політ у космос людини - Юрія Гагаріна;1962 - запущено космічний корабель «Восток»-3 з українцем П. Поповичем.

Перші штучні алмази (Львівський завод штучних алмазів). Підприємство засноване 1965 року на потужностях львівського машинобудівного заводу «Голов­продмаш», що спеціалізувався на виробництві обладнання для харчової промисловості та розташовувалося на території колишньої лікеро-горілчаної фабрики Бачевських, що на вул. Хмельницького, 116. Спочатку на заводі освоєно виробництво алмазного інструменту, а від 1976 року — одержання надтвердих матеріалів на основі алмазу. У 1970-х роках виробничі корпуси заводу займали більшу частину території між вулицями Хмельницького, Волинсь­кою та Промисловою.

Хірургічне лікування академіком М. Амосовим Амосов Микола Михайлович - радянський та український лікар, науковець в галузі медицини та біокібернетики, громадський діяч, академік Національної академії наук України (1969) та Академії медичних наук України (1993), лауреат Ленінської премії (1961), Доктор медичних наук (1953). У 1955 році він вперше в Україні почав лікування вад серця хірургічним методом, у 1958 році одним з перших в Радянському Союзі інтегрував у практику метод штучного кровообігу. У 1963 році Микола Михайлович першим в Радянському Союзі провів протезування клапана митри, а в 1965 році створив і вперше в світі упровадив в практику антитромботичні протези серцевих клапанів. М. М. Амосовим створено цілий ряд нових методів хірургічного лікування пороків серця, оригінальні моделі апаратів штучного кровообігу.

Дякую за увагу!Здоров'я людини важливіше, навіть за зварювання в космосі.                                                                                    Борис Патон