Презентація "Культура україни 19 століття. Мистецтво, архітекура"

Культура україни 19 століття. Мистецтво, архітекура.

Мистецтво(живопис)Український живопис у першій половині XIX ст. розвивався в загальному руслі з європейським мистецтвом. Панівним у цей час був класицизм, але паралельно з ним чи в його надрах розвивався романтизм, зароджувався реалізм як стиль майбутнього.

Одним з найяскравіших майстрів побутового жанру був Микола Пимоненко, який майже не відходив від тем сільського життя («Святочне ворожіння», «Сінокіс», «Весілля в Київській губернії»). Значний внесок у розвиток побутового жанру зробили Киріяк Костанді («Гуси», «В люди (На заробітки)», «Старенькі») і Корнило Устиянович («Бойківська пара», «Гуцулка біля джерела»). 

Знаменитою є картина Миколи Ярошенка «Всюди життя». Видатними представниками портретного живопису були Іван Труш і Олександр Мурашко. Майстром українського краєвиду називають Архипа Куївджі («Ранок на Дніпрі», «Українська ніч», «Вечір на Україні», «Місячна ніч на Дніпрі»). Вершиною пейзажного живопису стала творчість Сергія Васильківського («Ранок», «Отара в степу», «Степ на Україні», «На Харківщині»). 

У середині XIX ст. П. Федотов і Т. Шевченко заклали основу критичного реалістичного мистецтва. Пензлю та олівцю Т. Шевченка належать понад 130 портретів, серії малюнків, а також численні зарисовки з життя казахського народу, серед якого Т. Шевченко жив під час заслання.

Проте, будь-який мистецький напрям приходить як заперечення свого попередника, а тому сам приречений на кризу. Для реалізму збудником кризи стало поширення фотографії. У чому художня сила реалізму, якщо фотографія все одно відобразить дійсність краще і точніше? У пошуках нових мистецьких завдань та форм, виникає цілий ряд мистецьких напрямів, кожен з яких закінчується на -ізм, а спільно ми об'єднуємо їх усі під одним -ізмом — модернізмом.

Модернізм. Модернізм протиставив себе класичному мистецтву з його прагненням до відтворення відомих або забутих форм. Модерністи прагнули постійно шукати та творити нові форми, стверджувати їхню цінність навіть у відриві від реальності. В українській культурі представниками модернізму можна вважати архітектора Владислава Городецького з його «Будинком з химерами», художників-імпресіоністів Олександра Мурашка та Івана Труша, письменників Ольгу Кобилянську, Івана Франка, Лесю Українку та Михайла Коцюбинського.

Архітектура. Розмах будівництва внаслідок зростання чисельності населення міст, потреба в нових приміщеннях дала поштовх для розвитку архітектури. За участю Олександра Беретгі в Києві було збудовано Володимирський собор (1862-1896 рр.), спроектовано ряд будинків на Володимирській вулиці. Архітектор Павло Альошин спланував будинок Педагогічного музею, в якому згодом перебувала Українська Центральна Рада.

В Одесі за проектом петербурзького архітектора Тома де Томона в 1809 було споруджено оперний театр. Театр опери і балету по праву можна назвати старійшиною серед цілого ряду його культурних установ. Одеса отримала право будувати театр в 1804 році, а 1809 року він був вже побудований. 10 лютого 1810 року відбулося перша вистава – російська група П. Фортунатова поставила одноактну оперу Фреліха “Нове Сімейство” і водевіль “Утішена вдова”. Але, на жаль, в 1873 році старий театр згорів. Не про яке відновлення не могло бути і мови. Скласти проект нового міського театру було запропоновано віденським архітекторам Ф. Фельнеру і Г. Гельмеру (Хельмнеру). Пройшло майже одинадцять років з моменту пожежі до закладки першого каменя в підставу будівлі нового театру. А відкриття театру відбулося 1 жовтня 1887 року.

 Поширюється український стиль, виразником якого був Василь Кричевський. Найвдаліше він втілився в будинкові Полтавського губернського земства. Найвідомішою будівлею в стилі українського модерну можна вважати будинок губернського земства у Полтаві. Власне, саме в цього будинку цей стилі отримав стою путівку у життя. Спочатку, коли у 1903 році архітектор В. Кричевський запропонував на конкурс з розробки архітектури будинку Полтавського губернського земства свій проект, стиль його проекту був віднесений до псевдо-мавританського стилю, тому що він мав незнайомі архітектурні форми.

 До видатних пам'яток монументальної скульптури належать будівля Київського університету (1842 р.) за проектом відомого академіка архітектури В. Беретті, Оперний театр у Львові (1837-1838 рр.) - архітекторів А. Пихаля і Я. Зальцмана. Засновник Харківського університету В. Каразін побудував поблизу Харкова першу в Україні метеорологічну станцію.

Скульптура. У скульптурі й архітектурі цього періоду переважав класицизм, який прийшов на зміну бароко. Один з найвищих мистецьких досягнень того часу - пам'ятник Ришельє в Одесі, автором якого є І. Мартос (1754-1835), виходець з України.

Дякую за увагу!