Презентація "Кущові декоративні рослини"

Декоративні кущові рослини в озелененні, властиві нашій території

Усі рослини , які існують у природі, мають декоративні властивості. Тобто ними можна оздоблювати та прикрашати парки і алеї, клумби і газони, створювати красивий і привабливий вигляд архітектурних споруд.

Окрім декоративних властивостей, з рослин отримують ефірні масла, ароматизатори, готують ліки. Щоб створювати композиції з рослин, які б справляли приємне враження, сприяли відпочинку та праці, необхідно володіти справжньою майстерністю. Для цього потрібно знати біологічні властивості рослин. Великого поширення для декоративного оформлення земельних насаджень набуло використання низькорослих, дерев'янистих рослин, які називають кущовими.

Кущові декоративні рослини в основному розмножують вегетативно, здебільшого кореневими паростками. Для цього добре розвинені паростки відкопують і пересаджують. За таким способом рослина повністю зберігає декоративні форми материнської рослини. Важливим етапом вирощування кущових декоративних рослин є висаджування, яке практично можна виконувати з весни до осені. Крони кущових рослин формують ранньою весною до початку соковиділення або восени після цвітіння, які покривають спеціальною суспензією (варом).

Серед поширених рослин, які використовують для озеленення нашої території, є бузок, калина, жасмин.

Бузок – кущова декоративна рослина заввишки до 5 м, з великою кількістю гілок, на яких утворюються суцвіття, з квітками діаметром до 2,5 см. Зацвітають вони у травні і квітнуть упродовж 20 днів. Квітки, залежно від виду рослини, можуть бути білого, оранжевого, фіолетового кольорів або їх відтінків. Квіти мають приємний запах. Листя блискуче, темно – зеленого кольору.

Бузок завезений в Європу XVІ столітті з Турції. Культивується, як прекрасна кущова рослина майже на всій території Європи та західної частини Азії. Хімічний склад цієї рослини вивчений мало. В квітах бузку знайдені ефірні масла, які використовують у парфумерії. В медицині не використовується. Розмножується насінням або зеленими живцями. Нині існує близько 300 видів бузку.

Калина – зимостійка та вимоглива до вологи рослина, стійка до загазованості повітря. Її можна зустріти в лісах, на берегах річок, озер. Калину часто саджають в садках та парках. Росте переважно в лісній та лісостеповій зонах Європи, Азії та Північної Америки. Калина – гіллястий кущ або невелике дерево (2 – 4 м). Листя калини протягом літа зелене, а восени – жовтого, червоного, пурпурового кольорів з різними відтінками. Квітки білі, пахучі. Плоди – червоні кулясті, зібрані у грона, достигають у жовтні і довго тримаються на гілках.

Розмножується задерев’янілими та зеленими живцями, відсадками, насінням. Офіційно зареєстрованих сортів калини не існує. В медицині використовується кора, квіти, ягоди та коріння. Кора має смолоподібні ефіри, багато кислот, вітаміни С і К. Відвар з кори калини використовують при внутрішніх та носових кровотечах, під час ОРВІ та ОРЗ. Збір та заготівля проводиться на весні.

Жасмин – кущова рослина висотою 1 – 1,5 м , прямостояча з гнучкими гілками. Бокові листочки витягнуті, сидячі, кінцевий листок звужений. Все листя зверху темно – зелене, знизу більш світлого кольору. Квіти на кінцях бічних гілок у вигляді парасольки з приємним духмяним ароматом. Розквітає в червні. Росте на Кавказі, Криму та Середній Азії. Жасмину притаманні сухі щебенисті схили, зарості кущів, хвойні та дубові ліси.

Вирощується як декоративна рослина. Розмножується задерев’янілими та зеленими живцями, відсадками, насінням. Відомо близько 300 його видів. В медицині використовують гілки, листя, насіння, квіти. Листя та насіння проявляють високу бактерицидну активність. З квітів отримують ефірне масло, яке використовується в парфумерії, в харчовій промисловості для ароматизації виробів тощо.