Презентація "Квадробери та квадробіка: Історія молодіжної субкультури"

Квадробери та квадробіка: Історія молодіжної субкультури. Квадробери та квадробіка - це захоплива молодіжна субкультура, де люди наслідують та виражають себе через образи тварин. Ця унікальна традиція має давню та цікаву історію, яка заворожує та надихає.by Євгенія Давиденко

Виникнення Квадроберів. Підростаюче покоління в масках з мордами тварин і накладними хвостами, що пересувається на четвереньках, тепер можна побачити не тільки в роликах з інтернету, а й на вулицях українських міст. Уперше світ дізнався про те, що таке квадробери, завдяки хлопцеві на ім'я Кенічі Іто з Токіо. Іто з дитинства зазнавав булінгу через свою схожість із мавпою, але вирішив перетворити цю образу на перевагу. Одного разу, будучи вже дорослим, Іто в зоопарку побачив мавпу, яка бігала по вольєру з неймовірною швидкістю. Відтоді Іто почав вивчати особливості опорно-рухового апарату мавпи і намагатися адаптувати наявні функції під організм людини. На це пішло 9 років. У 2008 році він встановив свій перший світовий рекорд, пробігши 100 метрів на чотирьох кінцівках за 18,58 секунд. У подальші роки він кілька разів оновлював цей рекорд, скоротивши час до 15,71 секунд у 2015 році.Іто став рекордсменом, а до нової техніки бігу стали придивлятися американські фітнес-тренери, саме тому в США з'явився вид тренувань під назвою "animal flow" - "вільні рухи в стилі тварини", що поєднують йогу, пілатес, стретчинг, капоейру і брейк-данс. Простіше кажучи, спочатку квадробіка справді була тільки видом фізичних вправ, а не субкультурою.

Квадробіка — це форма фізичної активності, яка поєднує вправи з імітацією рухів тварин. Основною її особливістю є пересування на чотирьох кінцівках, звідси й назва ("квадро" — чотири, "аеробіка"). Учасники квадробіки виконують різні трюки, такі як стрибки через перешкоди або швидкий біг, що нагадує рухи чотириногих тварин. Це можна розглядати як форму фізичного самовираження та спосіб підтримувати активність​Квадробери — це учасники нової субкультури, яка активно набирає популярності серед підлітків в Україні. Квадробери імітують рухи та поведінку тварин, зокрема пересуваються на чотирьох кінцівках і виконують різні трюки, такі як стрибки через перешкоди або швидкий біг. Їх можна впізнати за використанням таких аксесуарів, як вушка або хвости, Ця субкультура виникла як своєрідне фізичне і психологічне самовираження, що допомагає молоді знімати стрес і розслаблятися, і є схожою на форму спортивного заняття. Однак психологи застерігають, що глибоке занурення в такі ролі може вказувати на проблеми із самоідентифікацією або втечу від реальності​

Хто такі квадробери зараз. У сучасному світі, найчастіше, квадробери - це люди (зокрема діти), які стали учасниками нестандартної субкультури, яка вже нічого спільного не має зі спортом. Нині діти, які беруть участь у тренді, пересуваються навкарачки, використовуючи тематичний реквізит - маски та накладні хвости. Для них квадробіка - це не про фізичну активність, а про спільність і приналежність до трендів. Але квадробери в Україні не одні - це тільки одна гілка модної нині субкультури. Крім них існують теріантропи та фуррі, а різниця між трьома різними течіями одного тренду суттєва:квадробери - ті, хто імітує повадки тварин фізично і зовні, надягаючи маски і хвости;фуррі наслідують мультяшних героїв - людиноподібних звірят;теріантропи переконані, що мають душу тварини.

Що викликає занепокоєння у батьків, коли дитина займається квадробінгом?Це абсолютно нова субкультура в українському просторі, тож викликає у батьків як легке занепокоєння, так і відвертий страх і супротив. Олії у вогонь підливає обговорення в соцмережах випадків агресії квадроберів — мовляв, підлітки в костюмах накидаються на перехожих, імітуючи агресивних диких тварин. А деякі діти й тинейджери буцім-то настільки вживаються у роль тварин, що зважуються на дегустування собачого чи котячого корму, носіння ошийників. Але все вищеописане — радше, рідкість і крайнощі. Дехто з батьків підтримує дітей і купує їм усі необхідні атрибути. Часом батьківська підтримка, здається, переходить межі здорового глузду, бо дорослі пропонують дітям їсти котячий корм і вигулюватися в парку за розкладом.

Експертна думка Катерина Гольцберг, дитяча і сімейна психологиня, експертка ОсвіторіїУ всі часи були субкультури, до яких дітям цікаво долучитись та відчути приналежність до тих чи тих цінностей, спробувати вжитися в роль і стиль, притаманні певній спільноті. Це про пошук ідентичності, свого місця у соціумі, про відчуття себе частиною чогось більшого, та ще й в оточенні однодумців. Мало яка субкультура не лякала батьків: дорослі не розуміють до кінця, «що за цим стоїть». І часто помиляються, забороняючи дитині приєднуватися до спільнот, мовляв, «їх там чекає щось жахливе, і взагалі — це якось ненормально виглядає». Ось і історія нової субкультури квадроберів говорить нам про те, що нічого протизаконного чи «божевільного» в ній немає, її корені ростуть з Японії, а музику та візуальний контент цієї країни сучасна молодь просто обожнює! Насторожують лише поодинокі випадки агресії з боку учасників спільноти, про які є згадки в ЗМІ та соцмережах. Але ж ми з вами пам’ятаємо, що будь-які насильницькі дії — це погано, незважаючи на те, хто виконавець — людина у звичайному вбранні чи школяр із вушками та котячим хвостиком. Як і дорослі, не всі діти вміють проживати внутрішню напругу екологічно і вчиняють акти агресії. А субкультура дає змогу «прикриватися маскою гри». Та й загалом, градус агресії зростає в українському суспільстві, це вельми поширене явище у країні, яка проживає війну. Щодо ролей, які диктує та чи та субкультура. Не страшно, що йдеться про переодягання в костюми тварин, імітацію їхніх рухів. Хтось «грає» в класі у «драма-квін», хтось — в «експерта». Тож у ролі тваринок нічого поганого немає. Особливо зважаючи на те, що грають у квадроберів молодші підлітки та молодша школа — старшим дітям це не так цікаво. Бажання наслідувати тварин — не психічне захворювання і не відхилення. Батькам треба більше почитати про цю течію, обговорити цікаві моменти з дітьми — це хороший крок до формування атмосфери довіри. А якщо ви й досі дуже непокоїтесь, є хороша новина: участь у субкультурах це, зазвичай, ненадовго. Тож наберіться терпіння, є всі шанси, що це скоро мине, якщо не протистояти і не забороняти

Якщо вдома дитині некомфортно, бракує уваги батьків, а в субкультурі, де діють певні правила, є подібні люди, тоді дитина знаходить у ній комфорт і можливість проявити себе. Також у цій спільноті можна вжитися в чужу роль, щоби показати просте і зрозуміле життя, як-от, почухатися спиною на траві чи просто полежати, згорнувшись клубочком”. Психологиня каже, що квадробінг має свої позитивні та негативні риси. З хорошого:діти проводять час на свіжому повітрі, а не за гаджетами;займаються гімнастикою, акробатикою тощо, що дає їм змогу позбутися тривожності через фізичну активність;деякі діти роблять маски та костюми самостійно, що може працювати як арттерапія та розвивати творчі навички. Що негативного бачать у квадробінгу батьки та суспільство загалом:дитина начебто деградує до рівня тварини;це дивний спосіб самовираження;це небезпечно для інших людей та тварин. Думка дитячої та підліткової психологині Зінаїди Саяпіної

“Маємо розуміти, що це діти, які грають у гру, — додає Зінаїда Саяпіна. — Деякі діти, одягаючи хвостики та вушка, поводяться занадто активно. Оскільки тварини мають пазурі, то діти можуть загратися у свою роль і почати гарчати одне на одного або на інших людей чи навіть кусатися. Щоби цього уникати, треба стежити за дітьми-квадроберами”. Крім нагляду дорослих, у квадробінгу, як і в будь-якій грі, мають діяти певні закони й обмеження. Власне, на чітких правилах і їхньому дотриманні будується алгоритм підтримки дітей, які захопилися цією субкультурою. У соцмережах можна знайти чимало порад, як батькам реагувати на квадробінг. Частина з них виглядає дуже радикально. Наприклад, годувати дитину котячим і собачим кормом, вигулювати в наморднику, класти спати на килимку, водити на грумінг, щеплення та стерилізацію. Серед полярно інших пропозицій — пригрозити дитині, що її відведуть до психіатра. Такі варіанти описували в соцмережах батьки, чиї діти захопилися квадробінгом. Це справді відбивало в їхніх дітей бажання одягати маску і стрибати на чотирьох кінцівках, як кішка. Але чи додало це довіри в стосунки між батьками й дітьми?Найімовірніше заборона й наближення життя до тваринного віддалить дитину від родини ще більше. Вона шукатиме різні варіанти реалізації свого бажання потайки від дорослих. Дехто з батьків підтримує дитяче захоплення, купує маски, хвости та інші атрибути квадроберів. І це теж дає певні результати.

ЯК ПІДТРИМАТИ ДИТИНУ-КВАДРОБЕРА Й НЕ ВІДШТОВХНУТИ ВІД СЕБЕЯкщо мама й тато бачать, що дитина захопилася квадробінгом, хоче бути лисичкою і просить купити маску, хвостика й лапки, можна дотримуватися певного алгоритму реакцій та дій.1. Розмовляти з дітьми.“Треба запитати дитину, що саме їй подобається у квадробінгу — стрибати чи вдягати цікаві костюмчики, або ж нявкати? Чи це захоплення прийшло тому, що ним цікавляться друзі, чи це власне бажання дитини? Також розпитати, звідки вона про це дізналася. Можна розповісти про свій дитячий досвід, чим захоплювалися батьки”, — додає Зінаїда Саяпіна.2. Прийняти нове дитяче захоплення. Якщо батькам бракує досвіду або знань, у який спосіб підтримати дитину, як правильно реагувати на її захоплення, тоді варто порадитися про це з психологами.

3. Обговорити правила квадробінгу. Наприклад, запропонувати займатися цим із друзями в малолюдних місцях, щоб нікого зі сторонніх (дітей та дорослих) не провокувати на агресію. Під час гри чи виконання акробатичних трюків не шкодити ні собі, ні іншим. Продумати разом із дітьми та зафіксувати, що може на них чекати в разі порушення одного з правил.4. Разом обрати й купити костюм. Якщо дитина просить купити одяг для квадробінгу, краще погодитися і поставитися до цього, як до гри. У такий спосіб вдасться уникнути протиставлення дитини з іншими квадроберами, які матимуть відповідні костюми, а ваша дитина — ні. Як каже психологиня, дитина може швидко захопитися чимось новим, а із часом знайде інше захоплення. Утім, якщо квадробінгом захопилися підлітки, приміром, 13 років, це може означати, що щось заважає їм дорослішати.5. Наглядати за дитиною під час кваробінгових прогулянок. За словами Зінаїди Саяпіної, якщо батьки ходять разом із дітьми-квадроберами на прогулянку — це чудово. Бо це допоможе уникнути глузувань із боку інших, а також вчасно зупинити дитину, якщо занадто ввійде в образ та заграється, чим може нашкодити собі чи іншим.

ЩО МОЖЕ ПІТИ НЕ ТАК ІЗ “ПРИБОРКАННЯМ” КВАДРОБЕРАЗрозуміло, що не всі батьки готові підтримати дитяче захоплення. І замість розмов про причини, звідки це захоплення виникло, можуть просто заборонити цим займатися. Або ще гірше — обізвуть це “клінікою” чи божевіллям (на такі коментарі можна натрапити в соцмережах). Через це дитина може закритися в собі, оскільки її бажання та інтереси не знаходять підтримки серед батьків. Навіть якщо між батьками та дітьми є певна домовленість щодо квадробінгу, дитина може її порушити. Наприклад, дитина комусь нашкодила своєю поведінкою (вкусила інших дітей, як було із сином Марії Романчук). Тоді треба обговорити з нею, чому так трапилося. Зінаїда Саяпіна радить втручатися батькам постраждалої дитини й з’ясовувати, що сталося, залучаючи до цього батьків дитини-квадробера. Важливо розібратися в ситуації та вислухати обидві сторони. Бо буває, що квадроберів провокують, а буває, що діти-квадробери не відчувають меж дозволеного. Вплив компанії може перекреслити всі правила й домовленості, особливо, якщо в дитини немає авторитетного дорослого, якому вона довіряє. Якщо батьки відчувають, що не впораються самостійно із проблемою, не мають довірливих стосунків із дітьми, краще звернутися за порадами до психологів.

Дитина може гратися у квадробінг у школі, навіть на уроках. У такому випадку вчителі і вчительки мають ще раз акцентувати, що в класі є певні правила, яких дотримуються учні. Зокрема, на уроці учні мають бути учнями, а не лисичками чи котиками.“Можна сказати дитині, яка захоплюється квадробінгом, що ти — людина, ти навчаєшся, робиш людські речі, а на вулиці, наприклад, можеш гратися у тварин. І вміння виходити з образу — це дуже класно. Я бачу, що ти захоплюєшся цією грою на перерві, на вулиці, але в класі цього робити не потрібно, — наводить приклад такого пояснення Зінаїда Саяпіна. — Тобто треба встановити чіткі правила, щоб дитина розуміла, де квадробінг доречний, а де ні”. Якщо дитина надто заграється своїм образом, це свідчить, що вона не розуміє наслідків своїх дій. Це теж привід для розмови з нею. У будь-якому випадку батьки мають бути з дитиною на всьому шляху — від початку захоплення квадробінгом аж до фінішу, коли цей інтерес зникне або з’являться інші зацікавлення.

ЯК РЕАГУЮТЬ НА КВАДРОБІНГ ЗА КОРДОНОМБатьки з інших країн, як і в Україні, теж переймаються, наскільки безпечно дітям займатися квадробінгом. В одному з обговорень на платформі Reddit мами й тата ділилися досвідом, як реагувати на нове дитяче захоплення. Цитуємо декілька порад:“Моя 9-річна донька захоплюється квадробінгом. Маємо знайти їй друзів через інтернет, щоби були однодумці, з якими можна ділитися своїми відео, а не поширювати їх повсюди”.“Моя 11-річна донька робить багато подібних речей. Думаю, вона зараз експериментує з різними речами, намагається зрозуміти, хто вона. Поки не робить нічого небезпечного, дозволяю їй займатися своїм хобі”. Частина учасників обговорення вважає це захоплення дивним, але списує на дитячий вік. Мовляв, це тренд, який шириться соціальними мережами і який підхоплюють діти, як їхні активні користувачі. А з часом з’явиться мода на щось інше.