Презентація "Лауреати нобелівської премії"

 Лауреати Нобелівської премії в галузі літератури

Альфред Нобель Нобелівські пре́мії (швед. Nobelpriset, англ. Nobel Prize) — одні з найбільш престижних міжнародних премій, щорік присуджувані за видатні наукові дослідження, революційні винаходи або крупний вклад в культуру або розвиток суспільства. Засновані відповідно до заповіту Альфреда Нобеля, складеного в 1895 році і передбачаючого виділення засобів на винагороди представникам наступних п'яти направлень: література; фізика; хімія; фізіологія і медицина; сприяння установленню миру у всьому світі. В даний час розмір Нобелівської премії складає 10 млн. шведських крон (біля 1,05 млн. євро або 1,5 млн. $)[1].

“За видатні заслуги в області епосу” 1905рік. Генрік Сенкевич

1907 Джозеф Редьярд Кіплінг «За спостережливість, яскраву фантазію, зрілість ідей і видатний талант оповідача».

1911рік. Морис Метерлинк «За драматичні твори, відмічені багатством уяви і поетичною фантазією».

1920 рік. Кнут Гамсун «За монументальний твір „Соки землі“ про життя норвезьких селян, що зберегли свою вікову прихильність до землі і вірність патріархальним традиціям».

1925рік. Джордж Бернард Шоу «За творчість, відмічену ідеалізмом і гуманізмом, за іскрометну сатиру, яка часто поєднується з винятковою поетичною красотою».

1929 рік. Томас Манн «За великий роман „Будденброки“, який став класикою сучасної літератури».

1933 рік. Іван Олексійович Бунін «За строгу майстерність, з якою він розвиває традиції російської класичною прози».

1946 рік. Герман Гессе «За натхненну творчість, в якій виявляються класичні ідеали гуманізму, а також за блискучий стиль».

1954 рік. Эрнест Миллер Хемингуэй «За оповідну майстерність, в черговий раз продемонстровану в „Старому і морі“».

1957рік. Альбер Камю «За величезний внесок в літературу, що висвітив значення людської совісті».

1958рік. Борис Леонидович Пастернак «За значні досягнення в сучасній ліричній поезії, а також за продовження традицій великого російського епічного роману».

1965рік. Михаил Александрович Шолохов «За художню силу і цілісність епосу про донське козацтво в переломний для Росії час».

1968 рік. Ясунари Кавабата «За письменницьку майстерність, яка передає суть японської свідомості».

1969рік. Семюел Беккет «За новаторські твори в прозі і драматургії, в яких трагізм сучасної людини стає його тріумфом».

1970 рік. Олександр Ісайович Солженіцин «За етичну силу, з якою він слідував непорушним традиціям російської літератури».

1972 рік. Генріх Белль «За творчість, в якій поєднується широкий обхват дійсності з високим мистецтвом створення характерів і яке стало значним внеском у відродження німецької літератури».

1982 рік. Габріель Гарсія Маркес «За романи і оповідання, в яких фантазія і реальність, поєднуючись, відображають життя і конфлікти цілого континенту».

1983 рік. Вільям Голдінг «За романи, в яких звертається до суті людської природи і проблеми зла, всі вони об'єднані ідеєю боротьби за виживання».

1987 рік. Йосип Бродський «За всеосяжну творчість, просочену ясністю думки і пристрасністю поезії».

На підступах до Нобеля Іван Франко Володимир Винниченко Тодось Осьмачка Павло Тичина Микола Бажан Улас Самчук Василь Стус Олесь Гончар Ліна Костенко

Іван Франко Смерть поета (у травні 1916 року) не дала можливості отримати премію. (Посмертно премію не присуджують.)

Володимир Винниченко Автор “Сонячної машини” прагнув надати творові європейського розголосу, але ні Р.Роллан, ні Г.Брандес не написали предмови до твору, щоб було прямим виходом на нобеліата.

Тодось Осьмачка У 1956 році сам висував себе на премію.

Видатний вчений світу Омелян Пріцак висував Павла Тичину (за перші книги) у1966році Миколу Бажана в 1972 році

Улас Самчук Був одним із кандидатів у 1980 році

Василь Стус У 1985 році Генріх Белль, авторитет котрого в світі був беззаперечний, висунув Василя Стуса. Але смерть поета у таборі для політв'язнів 4 вересня 1985 року завадила цьому.

Олесь Гончар Кандидатуру письменника було висунуто в 1991 році

Ліна Костенко У 2001 році Спілка письменників України висунула кандидатуру Ліни Костенко.

Прикладом подвижницької християнської любові є життя монахині Матері Терези, простої албанської жінки, яку знає весь світ Агнес Гонкса Бояксіу

Послання Матері Терези до всіх людей світу Життя – це можливість. Скористайся нею. Життя – це краса. Захоплено сприйми її. Життя – це мрія. Здійсни її. Життя – це обов'язок твій насущний. Використай його. Життя – це виклик прийми його. Життя – це багатство. Не розтринькай його. Життя – це гра. Стань гравцем. Життя – це надбання. Бережи його. Життя – це любов. Насолодись нею. Життя – це таїна. Пізнай її. Життя – це долина страждань. Пересиль її. Життя – це пісня. Проспівай її до кінця. Життя – це боротьба. Стань борцем. Життя – це безодня невідомого. Ступи в неї без страху. Життя – це удача. Шукай цю мить. Життя – прекрасне – не занапасти! Це твоє життя. Борись за нього!