Презентація "Лексичне багатство діалектної лексики. Етнографізми. Топоніміка й ономастика у складі української лексики. Етимологія"

Лексичне багатство діалектної лексики. Етнографізми. Топоніміка й ономастика у складі української лексики. Етимологія

Повторення відомостей про українську лексику за сферами вживання

Основу всіх стилів складає міжстильова (або нейтральна) лексика, вона зрозуміла для кожного. Стилі української мови мають своєрідні лексичні ознаки, засоби, зорієнтовані на функціонування тільки в певному стилі. Це стилістично забарвлена лексика усного мовлення, писемного мовлення, офіційно-ділового стилю, публіцистичного та наукового. Загальновживані слова – це слова, які знає кожен носій мови. Ледве не щодня виникають і зникають у мові нові поняття, які слід якось називати. Певні слова несуть якусь експресивну оцінку або мають вузьку сферу вживання, але більшість лексики є нейтральною і тому міжстильовою. Наприклад: мама, хліб, хата.

Окрему групу становить емоційна лексика — слова з позитивним чи негативним забарвленням (білявенький, дубище, хлопчисько). Емоційні слова у художньому стилі виступають епітетами, порівняннями, образними висловами. До емоційних можна віднести і просторічні слова (бовдур, роззява, телепень, беркицьнутися). Етимоло́гія — розділ лінгвістики, розділ порівняльно-історичного мовознавства, який вивчає походження слів мови; сукупність методик дослідження, спрямованих на з'ясування походження слова, а також сам результат цього з'ясування

Розглянемо терміни «топоніміка» й «ономастика» Онома́стика — наука, розділ мовознавства про сукупність власних (у більш вузькому сенсі — особистих) імен (онімів) об'єктів. Ономастика вивчає історію та закономірності їх виникнення, розвитку й функціонування, зміни, поширення і структури власних імен у мові та мовленні, у літературній і діалектній сферах. Топоніміка – розділ ономастики; наука, що вивчає географічні назви, їх походження, смислове значення, розвиток, сучасний стан, написання та вимову. Топоніміка є інтегральною науковою дисципліною, яка знаходиться на стику і використовує дані трьох областей знань: географії, історії та лінгвістики.

Етнографізм - різновид лексичного діалектизму, назва предмета або поняття, вивченням яких займається етнографія. Етнографізми характерні для описань побуту, господарювання представників певної етнічної групи чи культурно-етнографічного регіону. Наприклад: коровай, жупан, лизинь.

Діалектна лексика – це слова, що вживаються в певних місцевостях і мають відповідники у літературній мові. Західні говірки: вуйко (дядько), ґазда (господар), ватра (вогонь), файний (гарний), леґінь (юнак), ногавиці (штани), біти (чоботи).

Діалектологія (від гр. слів діалектос – розмова, говір і логос – слово, вчення) як галузь мовознавства вивчає місцеві різновиди мови або територіальні діалекти чи говірки. Мова таких територіальних об’єднань служить засобом спілкування широких народних мас і є однією із форм вияву національної мови. Українська діалектологія вивчає закономірності живої народної мови, її місцевих діалектів і говірок, оскільки ця мова, за спостереженнями дослідників, не є хаотичною, а підвладна мовним законам, які функціонують на всіх її рівнях. Саме у цьому проявляється її важливе науково-теоретичне і практичне значення: діалектологія постачає цінний матеріал для історії мови, історичної граматики, етнолінгвістики, а також для таких наук, як історія, археологія, етнографія, фольклористика.

Безпосередньо знання діалектології потрібне для вчителя мови, який часто працює в умовах діалектного оточення і повинен при викладанні рідної мови в школі враховувати особливості місцевого говору. Наприклад, назва картопля є літературною і зрозумілою для всіх носіїв української літературної мови у порівнянні із такими, як бульба, ріпа, мандибурка, бурєшка, крумплі, біб тощо, що побутують, як правило, у говірках Західної України. Етнограф не в силі описати інтер’єр гуцульської хати без використання таких назв: скриня, бамбетель, постіль, ліжник, грубка, галєрія тощо, або обійтися без таких назв гуцульських страв: бринза, будз, вар, круп’єнка, мармуляда. Знання діалектології необхідні для розуміння мови давніх пам’яток і творів художньої літератури, бо, мабуть, без спеціальної підготовки для читача у творах таких українських письменників, як М. Шашкевич, І. Вагилевич, Ю. Федькович, І. Франко, В. Стефаник, Л. Мартович, М. Черемшина, О. Кобилянська та ін., багато чого залишиться незрозумілим через наявність у них мовленнєвих особливостей говорів південно-західного наріччя.

Практичне завдання: Розподіліть слова на групи: 1) загальновживані; 2) професійні; 3) діалектні. Мешкати, збільшувати, ґазда, морва*, плай, земля, хлібина, тайстра, вулиця, файний, космос, ватра, штрек, шурф, лазер, зустріч, скальпель, біофізика, абревіація, фонема, кабиця, місяць, квартет, соліст, лібрето, сестра, брат, вар’ят, машина, лікар, операція, перцепція, драма, епос, нічний, щодня, весело, ракета, сарака, ґаздиня, операційна, реанімація, антрацит, на-гора, кубрик, фрахт, яхта, освіта, наука, ампер, пштинькати

Запишіть значення діалектизмів1)габ. И – хвилі на гірській річці; 2) в. Атра – вогнище;3)гадж. Уґи – молоді смереки; 4)ґАзд. И – господарі; 5)г. Ачі – штани; 6)гоц – водопад; 7)л. Удіння – одяг;8)марж. Ина – худоба; 9)нег. Ура – туман;10)денцІвка – сопілка.

Домашнє завдання: Опрацюйте §37 у підручнику https://shkola.in.ua/1711-ukrainska-mova-10-klas-karaman-2018.html, виконайте письмово вправу 267