Презентація "Леся Українка"

1871-1913 Леся Українка

Леся Українка (Лариса Петрівна Косач) народилася 25 лютого 1871 року в Новограді-Волинському. На десятий день після народження Ларису охрестили в Новоград-Волинській Соборній Преображенській церкві, хрещеними стали полковник Степан Васильковський та рідна бабуся дворянка Єлизавета Драгоманова.

Сім’я. Мати, Ольга Петрівна Драгоманова-Косач — дворянка за походженням, поетеса й дитяча письменниця під псевдонімом Олена Пчілка, була активісткою українського жіночого руху, видавала альманах «Перший вінок». Олена Пчілка займалася всебічною освітою, підтримкою творчості та лікуванням Лариси Косач (приватні педагоги, публікації, подорожі), і виховувала доньку сильною людиною без надмірного виявлення почуттів.

Сім’я. Батько, Петро Антонович Косач — дворянин, високоосвічений поміщик, який дуже любив літературу і живопис, дійсний статський радник, повітовий маршалок.

Сім’я. Дядько — Михайло Драгоманов, учений, громадський діяч, перед вимушеною еміграцією до Франції й Болгарії співпрацював з Франком. Формував характер племінниці згідно зі своїми соціалістичними переконаннями, ідеалами служіння батьківщині, які вона переросла, допомагав як літературний критик і фольклорист.

Сім’я. Мала старшого брата Михайла та молодших — Ольгу, Оксану, Миколу та Ізидору Косачів. Леся Українка з братом Михайлом. Леся Українка з сестрою Ольгою. Леся Українка з сестрою Оксаною

About us. Дитинство. До десяти років Леся росла і розвивалася, як і всі діти. Була радісна, весела, любила співати й дуже добре танцювала із братом “козака”. Лариса Косач навчилася читати у 4 роки. Леся (одне з сімейних імен Лариси, що стало літературним псевдонімом. Серед інших: Зея, Зеїчка, Зеїсок, Boule vagabonde (фр. Колобок)) та Михайло, яких упродовж життя єднала тривала дружба і в сім'ї називали спільним ім'ям — Мишелосіє, разом навчалися у приватних учителів. Коли дівчинці виповнилося 5 років, батьки купили їй фортепіано. Вона не тільки успішно вчилась грати, а й сама бралася складати музичні твори. У шість років вчиться вишивати, а згодом навіть взялася мережити батькову сорочку. Леся любила й серйозну роботу – господарчу. Вона завжди мала свій квітник і город, сама обробляла й доглядала його. Леся з братом Михайлом

About us. Дитинство. Коли в 1878 батьки Лариси поїхали на Всесвітню виставку до Парижа, доглядати дітей приїздить Олена Косач, сестра Ларисиного батька. Дружба з «тіткою Єлею» залишила помітний слід в житті та творчості поетеси. Навесні 1879 Петро Косач перевозить до Луцька всю родину. У березні «тітку Єлю» Олену Косач заарештовано за участь у замаху на шефа жандармів Дрентельна; пізніше її вислано в Олонецьку губернію, а 1881 р. заслано до Сибіру на 5 років. Леся, вражена звісткою, між 1879 і 1880 роками пише свою першу поезію — «Надія». Олена Косач

About us. Дитинство. Влітку 1880 тітка Лариси Олександра Косач-Шимановська з двома синами переїздить до Луцька, мешкає в родині Косачів. Причиною переїзду став арешт і заслання до Сибіру її чоловіка Бориса Шимановського. «Тітка Саша» — перша Лесина вчителька музики, якій мисткиня була вдячна все життя. Олександра Косач-Шимановська

About us. Дитинство6 (18) січня 1881 під час святкування Водохреща десятилітня Лариса сильно застудилася, що призвело до туберкульозу кісток та суглобів. Влітку 1883 року у Лариси діагностували туберкульоз кісток, у жовтні професор Олександр Рінек прооперував їй ліву руку, видалив кістки, уражені патологічним процесом.

About us. Дитинство1881 мати повезла Михайла, Ларису, Ольгу до Києва для навчання під керівництвом приватних вчителів. Михайло й Лариса починають вчитись за програмою чоловічої гімназії, Лариса бере уроки гри на фортепіано у Ольги О'Коннор, дружини Миколи Лисенка. На початку травня 1882 року Косачі переїздять в село Колодяжне, що стає їхнім постійним місцем проживання. Оселя Косачів, с. Колодяжне

юність. З 13 літ (1884) Лариса Косач активно пише вірші. Перші спроби стараннями матері публікувались на сторінках галицьких українськомовних часописів «Зоря», «Дзвінок», ЛНВ («Конвалія», «Сафо», «Літо краснеє минуло» й ін.). Цього року з'явився псевдонім «Леся Українка». Маючи також художній хист, деякий час брала уроки у Київській рисувальній школі Олександра Мурашка, звідки залишилась одна картина олійними фарбами. Пізніше Ларисі довелося здобувати освіту самостійно, з материною допомогою. Про рівень її освіти може свідчити факт, що у 19-літньому віці написала для своїх сестер підручник «Стародавня історія східних народів» (надрукований в Катеринославі, 1918). Серед близького оточення Лесі Українки були визначні вчені та громадсько-політичні діячі, що вплинули на її формування: М. Драгоманов, В. Антонович, М. Старицький, М. Лисенко, М. Ковалевський.

Знала багато європейських мов, крім слов'янських (української, російської, польської, болгарської), також англійську, німецьку, французьку, італійську, давньогрецьку та латину, бралася за вивчення грузинської, шведської, іспанської. Тому багато перекладає, зокрема Гоголя, Тургенєва, Міцкевича, Марію Конопніцьку, Гайне, Гюґо, Свіфта, Шекспіра, Байрона, Жорж Санд, Аду Негрі, Гергарта Гауптмана, Метерлінка, Гомера.

Зрілість. Побувавши 1891 в Галичині, а пізніше й на Буковині, Косач знайомиться з культурним бомондом Західної України: Іваном Франком, Михайлом Павликом, Ольгою Кобилянською, Василем Стефаником, Осипом Маковеєм, Наталією Кобринською. Основний зарис соціально-політичного світогляду Лариса Косач сформувала після річного (1894—1895) перебування у М. Драгоманова в Софії і його трагічної смертї. У 1896—1898 рр. Леся Українка стає однією зі співзасновників першої на Наддніпрянщині української соціалістичної організаціїНа відкритті пам'ятника І. Котляревському, 1903, Полтава. Зліва направо: М. Коцюбинський, В. Стефаник, Олена Пчілка, Леся Українка, М. Старицький, Г. Хоткевич, В. Самійленко

Зрілість. Особливими стали стосунки Лесі Українки та Ольги Кобилянської. Особисто письменниці познайомилися в 1899 і знайшли одна в одній духовну спорідненість, розуміння, підтримку і любов. Використовуючи в листуванні особливу ніжність («хтось», «хтосічок», «хтось біленький», «хтось чорненький») та активно обмінюючись ідеями і поглядами на становище жінки в Україні та Європі, мисткині засвідчили цим «процес радикального переосмислення свого „я“ на знак протесту проти патріархальної культури», що збагатило український літературний модерн феміністською перспективою.

Зрілість. З юних літ постійно подорожуючи до Європи та великих міст царської Росії задля лікування, формувала особистий та письменницький світогляд. Косач відвідала майже всі найкращі європейські театри, слухала найславетніших музик, була в курсі світових музично-театральних новин. Ці вимушені потребою подорожі до Німеччини, Австро-Угорщини, Італії, Єгипту, кількаразові перебування на Полтавщині, Одещині, у Криму, на Кавказі збагачували та наснажували її душу та тіло.

Лист до І. Франка. Книжка з листами Лесі Українки. Лариса Косач постійно листується, серед адресатів, окрім родини Косачів-Драгоманових, найвизначніші діячі доби: Михайло Павлик, Осип Маковей, Іван Франко, Михайло Кривинюк, Ольга Кобилянська, Михайло Коцюбинський, Михайло Старицький, Агатангел Кримський, Михайло Грушевський, Сергій Єфремов, Гнат Хоткевич, Іван Труш, Борис Грінченко. Зрілість

КоханняІз Максимом Славінським взаємність була. Його називають першим справжнім коханням письменниці. Леся Українка познайомилася з Максимом, коли їй було 15, а йому – 18. Юнак запав тендітній дівчині в серце, але на її почуття мовчав. Потім у їхньому житті розпочався спільний творчий період над перекладами поезій Генріха Гейне, що увійшли до "Книги пісень". Коли вони завершили роботу і зустрілися знову – палкі почуття спалахнули з новою силою. Достеменно не відомо, що стало причиною переходу кохання Лесі й Максима в дружбу. Чи незрілість почуття, чи сильний характер дівчини, а чи упередження Максима – адже Леся була хворобливою... Відомо, що за життя обоє згадували один одного на людях добрим словом.

Кохання. Коли Лесі було 24 роки, у будинку її родини знімав кімнату грузинський хлопець Нестор Гамбарашвілі. Лесю захоплював Нестор і його особливий народ. Вона давала йому уроки французької мови, а він вчив її грузинської. Гамбарашвілі згодом розбив серце відомої українки, коли вона поїхала лікуватися у Ялту. Він одружився на багатій дівчині. Про це Леся дізналася не від нього особисто, а з листа матері. Зреагувала поетеса словами: "Попався, жучку, в панську ручку!". Поетеса важко переживала зраду і писала Несторові листи, на які так і не отримала відповіді. Відомо, що у 1958 році Гамбарашвілі плакав на могилі Лесі.

КоханняІсторію особистих стосунків Лариси Косач часто розпочинають із Сергія Мержинського, з яким познайомилася у Ялті 1897 року під час лікування сухот. Називаючи ці стосунки «дружбою», а не «коханням», оскільки її почуття до Мержинського не було взаємним, Косач їде до Мінська попри заборону матері, щоб доглядати хворого, коли стан здоров'я «друга моїх ідей» став критичним. Тут 18 (31) січня 1901 року за одну ніч біля ліжка помираючого Мержинського з-під пера Лесі Українки вийшла поема «Одержима».

Кохання. У листопаді 1898 року Косач знайомиться з 18-літнім першокурсником Климентом Квіткою в літературно-артистичному гуртку Київського університету, де читала своє оповідання «Над морем», пропонує йому записати від себе пісні, які захоплено збирає фольклорист. Згодом знайомство переростає в стосунки. Влітку 1901 року Кльоня (так назвали його Косачі) складає Ларисі компанію в подорожі Буковиною. Попри те, що Олена Пчілка була категорично проти стосунків дочки «з якимось жебраком»[джерело не вказане 663 дні], як презирливо називала Климента Квітку, 7 серпня 1907 р. вони офіційно оформили шлюб у церкві Вознесіння Господнього на Деміївці й оселилися на вулиці Великій Підвальній, 32, кв. 11 у Києві[21]. 21 серпня разом вирушили до Криму, де Квітка одержав посаду в суді[22]. Подружжя живе спочатку в Ялті (1907), потім у різних містах Грузії (1908—1913), часто переїздить через нові службові призначення чоловіка. У цей час Лариса Косач багато працює на літературній ниві.

About us. Останні роки життя. Останні роки життя Лариси Косач пройшли в подорожах на лікування до Єгипту й на Кавказ. З чоловіком працювала над зібранням фольклору: зокрема, на кошти подружжя організовується етнографічна експедиція Філарета Колесси, в ході якої зроблені одні з перших аудіозаписів кобзарів. В цей же час інтенсивно опрацьовує власні драми. На початку липня 1913 року здоров'я Косач різко погіршується, хвороба пов'язана з нирками. 4 липня на звістку про важкий стан Лариси до Грузії терміново приїжджають мати та Ізидора. Матері письменниця диктувала проєкти так і ненаписаної драми «На берегах Александрії». Символічне значення її творчості можна прочитати в молитві дітей до Геліоса над манускриптами. Виснажена хворобою, Лариса Косач-Квітка померла 19 липня (1 серпня) 1913 року в Сурамі у віці 42 років. Похована на Байковому кладовищі в Києві (надгробний пам'ятник — бронза, граніт; скульпторка Галина Петрашевич; встановлений 1939 року). Похорон, згідно з бажанням небіжчиці, відбувся без участі духовенства. Могила Лесі Українки є національною пам'яткою.

Вшанування пам’ятіЗ 1951 року могила поетеси і громадської діячки Лесі Українки має статус пам'ятки історії національного значення. Видатній мисткині та діячці встановлено більше 90 пам'ятників і пам'ятних дошок в Україні та світі. Пам’ятник у Новограді-Волинському. Пам’ятник у Торонто, Канада

010203поезія. Перша збірка оригінальних поезій Лесі Українки «На крилах пісень» з'явилася у Львові (1893), друге видання в Києві (1904), там само вийшла й друга збірка «Думи і мрії» (1899), третя «Відгуки» (1902) — в Чернівцях. Після того Леся Українка працювала ціле десятиліття і створила понад сотню поезій, з яких половина за її життя не була надрукована.

драматургія. Далі Лариса Косач, широко використовуючи теми й образи світової літератури, розвинула новий жанр — драматичну поему. Серед створених нею драматичних поем:«Одержима» (1901) « На руїнах» (1904),«Кассандра» (1907) «В катакомбах» (1905) «Руфін і Прісцілла» (1910) «Бояриня» (1910) Драма-феєрія «Лісова пісня» (1911) «Камінний господар» (1912) «Оргія» (1913)

проза. Окреме місце в літературній спадщині Лесі Українки має мистецька проза. Перші оповідання з сільського життя («Така її доля», «Святий вечір!», «Весняні співи») змістом і мовою пов'язані з народними піснями. У жанрі казки написані «Три перлини», «Чотири казки зеленого шуму», «Лелія», «Біда навчить», «Метелик». Гострим драматизмом відзначаються повісті «Жаль» і «Приязнь». Залишилася не закінченою передсмертна повість Українки «Екбаль Ганем», призначена змалювати психологію арабської жінки.

Фільм “Лісова пісня” (1961)Серед найвідоміших екранізацій творів Лариси Косач:«Лісова пісня» (1961), фільм Віктора Івченка;«Камінний господар» (1971), фільм Мстислава Джинджиристого;«Кассандра» (1974), фільм Юрія Некрасова, Сергія Сміяна;«Лісова пісня» (1976), мультфільм Алли Грачової;«Лісова пісня. Мавка» (1981), фільм Юрія Іллєнка;«Спокуса Дон Жуана» (1985), фільм Василя Левіна та Григорія Колтунова;«Блакитна троянда» (1988), двосерійний фільм Олега Бійми;«Оргія» (1991), телевізійна вистава;«На полі крові. Aceldama» (2001), фільм Ярослава Лупія;«Мавка. Лісова пісня» (англ. Mavka. The Forest Song) (2021) — український ЗD-мультфільм Олександри Рубан. Кіноекранізації творів Лесі Українки

Вистава «Лісова пісня» (1924), Національний академічний драматичний театр ім. І. Франка (запис вистави 1996 р.). Балет «Лісова пісня» (1936), композитор Михайло Скорульський. Прем'єра відбулася 1946 року в Київському театрі опери та балету УРСР імені Тараса Шевченка. Вистава «Блакитна троянда» (1971), Львівський український драматичний театр ім. Заньковецької «Бояриня» (1991), Харківський державний академічний драматичний театр ім. Т. Г. Шевченка.«Бояриня» Львівський український драматичний театр ім. Заньковецької, режисер Григорій Шумейко. Моновистава «На полі крові» (2001), творча майстерня «Театр у кошику», режисерка Ірина Волицька, у ролі Юди-Прочанина — Лідія Данильчук.«Одержима» (2002), режисерка Ірина Волицька. Триптих «Шляхи рівняйте Духові його» (2001) за поемами «На руїнах», «В катакомбах», «Орфеєве чудо» (Харківський «P. S.», С. Пасічник). Вистава «Адвокат Мартіан» (2002), Харківський театр імені Шевченка, режисер Степан Пасічник. Поетична вистава «Монологи. Вечір Слова» (2006) за поезіями Лесі Українки, Харківський театр «P. S.», режисер Степан Пасічник. Вистава-триптих «Апокриф» із творів «Прокляття Рахілі», «Що дасть нам силу?» і «На полі крові», Луцький народний аматорський театр «Га. Рм. Ид. Ер», режисерка Руслана Порицька. Вистава «На полі крові» (2009), Луцький театр «Га. Рм. Ид. Ер». Сторітелінг «Одержима» (2016), Театр Лесі Українки у Львові, режисер - Павло Ар'є. Пластична вистава «Любов)» (2017), Театр Лесі Українки у Львові, режисер - Артем Вусик. Перша драма Лесі Українки «Блакитна троянда», котра досі вважалася «несценічною», стає прекрасним ґрунтом для роздумів на тему різноманітності любові. Театральні вистави за творами Лесі Українки

Радіовистави та аудіокниги за творами Лесі Українки. Радіовистави за творами Лесі Українки«Бояриня», озвучили ведучі Національної радіокомпанії України (О. Лігус, С. Гудзь-Войтенко, О. Ткаченко);«Касcандра», озвучили актори Національного академічного драматичного театру ім. Івана Франка;«Оргія», озвучили актори Львівського драматичного театру імені Лесі Українки (Д. Благий, М. Панченко, С. Розпутня, Є. Якубовська, Л. Перейма, В. Баліцький);«Оргія», Частина І, Частина ІІ, озвучили актори (Б. Ступка, К. Степанков, О. Ступка та інші). Аудіокниги за творами Лесі Українки«Бояриня», озвучила Ада Роговцева;«Давня казка», озвучила Катерина Наконечна для проєкту «Книги, що говорять»;«Давня казка», озвучено студією «Філіжанка Кави»;«Лісова пісня», озвучила Ада Роговцева;«Лісова пісня», озвучено студією «Філіжанка Кави» (2018) (читають С. Лірник, Н. Кирєєва, Є. Снігир, О. Власенко, К. Сузанський, М. Тютюнник, З. Власенко та ін.).

Поетичні тексти Лесі Українки використовують у творчості українські гурти та сольні виконав(и)ці: Королівські Зайці (пісні «В себе на вежі», «Русалка», «Аби я», «Голубка», «Дні без сонця»);Mavka (пісні «Semmering», «Zori»);Тельнюк: Сестри (пісні «На мотив з Міцкевича», «Літо краснеє минуло…», «Досадонька (Ой, здається — не журюся…)», «Contra spem spero!»);Тарас Компаніченко (пісня «Трагедія»);Театр Лесі Українки у Львові: пісня «Тихо» (вірш «Якщо прийде журба...»). Прем'єра кліпу відбулась у 2019 році до 148 річниці від дня народження патронеси театру. Пісні на слова Лесі Українки

Пісні на слова Лесі Українки. Пісня дуету Тельнюк: Сестри - “Досадонька” на слова вірша “Ой, здається – не журюся…”Пісня гурту Mavka - “Zori” на слова вірша “Ви щасливі, пречистії зорі”