Презентація "Леся Українка. Життєвий і творчий шлях поетеси"

Четверте березня. Класна робота. Леся Українка. Життєвий і творчий шлях поетеси. Основні мотиви поетичної творчості, її неоромантичний струмінь. Вітаїстична сила, щирість почуттів ліричного героя Лесі Українки

Серед списку тих незлічимих каменярів, що лупали зруйновану тепер скелю національної неволі, ім’я Лесі Українки стоятиме на одному з перших місць. Дмитро Донцов

{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A} Ні! Я жива! Я буду вічно жити! Я в серці маю те, що не вмирає. Леся Українка

Життєвий шлях

{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A} У збірці «На крилах пісень» (1893), що значною мірою була ще позначена рисами учнівства, представлені й пейзажна, й інтимна лірика, у яких (особливо – в інтимній) є ноти жалю, зітхання, та провідний мотив усієї збірки – громадянський, а домінантний настрій – життєствердний. Оплакування знедоленої матері-України (цикл «Сім струн») переростає в усвідомлення необхідності боротьби («Всі наші сльози тугою палкою…», цикл «Сльози-перли»). Своє кредо молода поетеса найчіткіше висловила у вірші «Сontra spem spero!».

{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A} У збірці «Думи і мрії» (1899) знайшла продовження тема митця й суспільства (ліро-епічні поеми «Давня казка», «Поет під час облоги», вірш «Слово, чому ти не твердая криця…»). У поезії цього періоду розроблена тема героїзму, лицарської відваги, коли не здаються на милість переможця, приймають бій не на життя, а на смерть (поема «Роберт Брюс, король шотландський»).

{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A} Твори, що увійшли до циклу політичної лірики «Невільничі пісні» («І все-таки до тебе думка лине», «Fiat nох!» («Хай буде ніч!»), «Slavus-sclavus» («Слов’янин-раб»), «Товаришці на спомин», «Поет під час облоги»), картають сучасників за їхню рабську покору. Поетичною знахідкою стала назва вірша «Slavus-sclavus». Використовуючи співзвучність латинських слів «слов’янин» і «раб», Леся Українка намагається розбудити національну свідомість українців, які мовчки терплять рабське становище. Наскрізний мотив циклу втілений у рядках поезії «І все-таки до тебе думка лине…»: «Що сльози там, де навіть крові мало!». А в поезії «Товаришці на спомин» авторка вибухає гнівними інвективами шевченківської сили: «Ми паралітики з блискучими очима, / Великі духом, силою малі»; «О, сором мовчки гинути й страждати, / Як маєм у руках хоч заржавілий меч».

{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A} Збірка «Відгуки» (1902) складається з циклів «Ритми», «З невольницьких пісень», «Хвилини», шести легенд і драматичної поеми «Одержима». З’являється ключовий для поетичного світу Лесі Українки образ – «одваги меч двосічний». У  віршах циклу «Ритми» («Якби вся кров моя уплинула отак…») та легендах («Трагедія», «Королівна») домінують мотиви лицарського покликання. У цих творах відчуття власного обов’язку бути сильною, не скоритися долі ніби відлунює заповітами величних служителів ордену Меча Слова, посталих в уяві поетеси з героїчної доби Середньовіччя. Антиімперським пафосом сповнений вірш «І ти колись боролась, мов Ізраїль» (1904), у якому крізь призму біблійних мотивів Леся Українка осмислила причини української недолі. Поетеса наголошує на трагічних наслідках Переяславської угоди: «Знову тьма, і жах, і розбрат. / І знов настав єгипетський полон, / та не в чужій землі, а в нашій власній». Риторичні запитання, використані авторкою у фіналі вірша, сповнені болю й гніву, протесту проти покори перед загарбниками: «Коли скінчиться той полон великий, / що нас зайняв в землі обітованій? / І доки рідний край Єгиптом буде? / Коли загине новий Вавилон?»

Леся Українка започаткувала в українській літературі новий тип героя. Її ідеал — сильна (емоціями, волею, інтелектом) особистість, яка шукає розв’язання найгостріших духовних проблем життя. Її ідеал — рух, активність, чин, ризик, порив сягнути недосяжного. Цей образ є в багатьох творах («Осіння казка», «Contra spem spero!», цикл «Ритми»). Цю вольову особистість Леся Українка протиставляє пасивності й безпорадності.

{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A} Леся Українка слідом за Т. Шевченком утвердила в українському середовищі ідею активного войовничого націоналізму. Вона розглядала визволення та розквіт нації не як засіб, а як мету. Поетеса надала націоналістичному світогляду трагічного забарвлення. Це трагізм непохитної волі, що швидше згине, ніж зрадить своїм ідеалам, трагізм упертої гордості мученика на хресті, шалу пораненого хижака, що перед наведеним дулом готується до останнього стрибка; це трагізм нації, поставленої перед вибором: перемогти або загинути. Ці ідеї виразно звучать у творах «Бранець», «Бояриня», «Оргія», «В дому роботи, в країні неволі», у драмах єврейського та єгипетського циклів.

{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A} Етику письменниці визначають свобода та любов. Її творчість проймає культ героїв і героїзму. Вона не сприймає любові пасивної, усепрощальної, натомість обстоює любов активну, караючу, її «любов ненависті навчила». Своїм словом вона б хотіла «спокійні чола соромом захмарить і нагадать усім, що зброя жде борця». Однак щире й трагічне кохання до С. Мержинського, життєва мудрість поступово розтоплюють цю крицевість, войовничість, пробуджують у прометеїстці християнку. І вона вчиться смиренно молитися, каятися й прощати, починає благоговіти перед силою не фізичного, а духовного опору злу. Культ героїзму, жертовності не зникає, а стає одухотворенішим. Особливо помітне це наближення до християнських цінностей у «Лісовій пісні».

Поспілкуймося. Як впливала родина на формування світогляду Лесі Українки? Прокоментуйте її слова: «Такий весь рід – незгідні, незалежні, рівноправці». Який важливий духовний спадок узяла Леся Українка з рідного дому? Що ви дізналися про особливу роль матері у формуванні таланту Лесі? Хто ще, крім батьків, вплинув на виховання майбутньої письменниці? Як ви розумієте лексичне значення псевдоніма Леся Українка? Чому письменниця так багато подорожувала? Чи тільки любов’ю до мандрів були зумовлені її поїздки?

Домашнє завдання. Опрацювати сторінки 223-230, знати біографію письменниці, вивчити напам’ять вірш «Contra spem spero!»; повторити неоромантизм як художній напрям.