Презентація "Лікарські трави"

Лікарські рослини Виконала: Студентка групи А-22 Деньщикова Ганна

Ще в сиву давнину люди помітили, що багато рослин мають цілющі властивості, і почали застосовувати їх для лікування різних захворювань. В Україні виявлено багато лікарських рослин, які стали основою для розвитку народної медицини. Світ рослин - найбільше диво природи, царство краси і наше цілюще багатство.

Лікарські рослини – рослини, що використовуються в медицині та ветеринарії як лікувальні або профілактично – оздоровчі засоби. Їхні властивості зумовлені наявністю комплексу біологічно – активних (алкалоїдів, сапонінів, глікозидів, фітонцидів, вітамінів та ін.) і баластних (таких, що вважаються неактивними) речовин.

Лікування рослинами ґрунтувалося на уявленнях про “чудодійну” силу трав. Люди збирали рослини у певний день і час ( на свято Івана Купали, при повному місяці тощо). Віру людей у цілющу силу рослин використовували знахарі, ворожбити, ченці, які знали особливості лікарських трав.

Планомірне і всебічне вивчення та розведення лікарських рослин здійснено в радянський період. Декрет про збирання і культуру лікарських рослин був виданий у 1921 році, в 1925 році проведено Всесоюзну нараду, а в 1931 році створено Всесоюзний науково – дослідний інститут лікарських і ароматичних рослин. Нині вивчення лікувальної дії диких рослин і створення на їх основі лікарських препаратів провадиться також у науково – дослідному хіміко – фармацевтичному інституті в Харкові.

Лікарські рослини використовують у натуральному та переробленому вигляді в науковій і народній медицині, як ефективний природний , біологічно дійовий засіб для лікування різних захворювань, а також підвищення стійкості організму до них. Лікарською сировиною є різні органи та частини рослин: корені, кореневища, цибулини, бульби, бруньки, листя (стебла з листям), квіти, суцвіття, плоди, насіння, кора тощо.

Багатими на лікарські рослини є такі роди флори України: шипшина – 59 видів, молочай – 55, чебрець – 36, глід – заготовлюють сировину близько 95 видів, в широких обсягах тільки 45 – 50 видів. Найбільша кількість сировини припадає на Карпати.

Головним джерелом заготівлі є угіддя з первинною та вторинною природною рослинністю. Найважливішими з дикорослих лікарських рослин є валеріана , барвінок малий, конвалія, лепеха звичайна, цмин пісковий, алтея лікарська, арніка гірська, ромашка, брусниця та ін. Серед культивованих в Україні лікарських рослин – м'ята перцева, меліса, лаванда, беладона. У всіх регіонах України поширені угруповання бур'янової рослинності, у складі якої є лікарські рослини – кропива дводомна, дурман звичайний, чистотіл, подорожник великий, спориш звичайний та ін.

Розглянемо деякі види лікарських рослин, що переважають на території України.

Барвінок малий

Сем. кутрові - Apocynaceae Інші назви: зеленка, грабна трава, могильник Вічнозелений напівчагарник заввишки 20-35 см з тонким горизонтальним кореневищем. Має вертикально розташовані плодоносні і безплідні стебла, що стелються. Листя супротивне, квітки - пазухи, одиночні, сині, на довгих цвітоносах. Плід - двулистовка, що утворюється дуже рідко. Квітне з квітня по вересень. Розмножується за допомогою вегетативних втеч.

Фармакологічні властивості. Галеновиє препарати з трави барвінку малого і сума алкалоїдів володіють судинорозширювальними, гіпотензивними і слабкими седативним свійством. Вони розширюють переважно судини головного мозку, підсилюють мозковий кровотік, покращуючи постачання мозку киснем; підвищують діурез. Покращують функціональний стан міокарду (за даними электрокардиогафического дослідження). Нормалізують показники здатності згущуватися крові за рахунок зниження вмісту прокоагулянтов, покращують показники тромбоэластограмми, підвищують антикоагулянтну активність плазми, стійкість капілярів.

Алое

Сем. асфоделові - Asphodelaceae Інші назви: столітник, столітнє дерево Рід алое представлений багатолітніми тропічними і субтропічними рослинами з крупним товстим соковитим листям. У Африці стволи їх досягають висоти 4 м, а листя довжини до 65 см; зазвичай вони скупчені на верхівці ствола. Квіткова кисть висока, довга. Квітки червоні або жовті.

Алое застосовують з метою підвищення неспецифічної опірності організму при тривалому введенні антибіотиків, в період реконвалесценции після важких захворювань, при запальних захворюваннях жіночої статевої сфери з млявою течією. При хронічних фарингітах, парестезіях глотки алое призначають у вигляді ендобронхіальних інсталяцій 1 мл екстракту після попередньої анестезії трахеї і голосових в'язок дикаином або новокаїном. Алое використовують в комплексному лікуванні хворих псоріазом (ін'єкції екстракту по 1 мл під шкіру щодня протягом 21 дня), вовчаком, при туберкульозних виразках шкіри і гортані, при трофічних виразках шкіри, рубцевих змінах, склеродермії, запальних захворюваннях периферичної нервової системи.

Брусниця звичайна

Сем. брусничні - Vacciniceae Інші назви: боровика, брусеня Вічнозелений чагарничок заввишки від 5 до 30 см з повзучим кореневищем. Листя шкірясте, коротко черешкові, еліптичне, чергове, блискуче, знизу блідіше. Квітки зібрані в короткі верхівкові кисті (2-8), віночок дзвоновий, білий або рожевий. Плід - яскраво-червона куле видна ягода з багато чисельним дрібним насінням. Квітне в травні, плодоносить у вересні.

Вживання брусниці. Листя брусниці застосовують при сечокам'яній хворобі, пієлонефриті, циститі, простатиті і гонореї як сечогінне, дезинфікуюче і регулююче азотистий обмін засіб. Листя брусниці в порівнянні з листям мучниці містить менше дубильних речовин, не завжди корисних при захворюваннях нирок, що слід враховувати при призначенні листя брусниці хворим з нирковою патологією. Для посилення діуретичного ефекту листя брусниці призначає в суміші з іншими рослинами, сечогінними властивостями, що володіють.

Трава алтея

Сем. мальви - Malvaceae  інші назви: проскурняк, просвирняк Багатолітня трав'яниста рослина. Кореневище многоглавє, коротке, дерев'янисте, з гіллястим, м'ясистим, білуватим корінням. Стебла заввишки до 150 см. Тичинки фіолетові. Чашка подвійна, внутрішніх пелюсток 5, зовнішніх - 9-12. Плід - дріб, розпадається на окремі однонасінні плодики. Вся рослина має м'яко-бархатисте опушування. Квітне в червні-липні, плодоносить у вересні-жовтні. Вирішується до вживання алтей вірменський. Квітки блідо-рожеві. Зростає на Кавказі, в передгір'ях Середньої Азії.

Вживання. Алтей був відомий під назвою "алцея" (греч. - що зціляє). Його застосовували, починаючи з IX століття до нашої ери. Вказівки про його пропис знаходять в Теофраста, Діоськоріда і Плінія. Алтей використовують як протизапальний і обволікаючий засіб при хворобах органів дихання і травлення. Водний настій алтея всередину, для полоскання застосовують при запальних захворюваннях дихальних доріг і глотки, що супроводяться утрудненим відкашлюванням мокроти, при тонзиллитах, трахеитах, стоматитах, гингивитах, глоситах. Препарати алтея зменшують кашель, збільшують відділення слизу і полегшують евакуацію мокроти при гострих і хронічних бронхітах, пневмоніях, бронхоектатичній хворобі, туберкульозі легенів, емфіземі, гострих респіраторних захворюваннях.

Дурман звичайний

Сем. пасльонові - Solanaceae Інші назви: дурок-зілля, дуропьян, колючки, корольки, бодяк, одур-трава Однорічна трав'яниста рослина з соковитою, дудчатим, голим, порожнистим усередині, вилообразноветвистим стеблом заввишки до 1 м. Має неприємний запах. Корінь стержневий. Листя короткочерешкові, велике, чергове, яйцевидне, виемчатозубчаті, майже лопатеві. Квітки теж великі, білі, з воронковидним віночком) розташовані поодинці в пазухах листя; чашка трубчаста, п'ятигранна, п'ятизубчаста. Плід - багатонасінна коробочка яйцевидної форми, покрита жорстким Шипом, розкривається чотирма стулками. Насіння велике, сплюснуте, матово-чорне. Квітне в липні-вересні, плодоносить з липня.

Вживання. Протиспазматичний засіб. Листя дурману - основна сировина для препарату "Астматин", використовуються для куріння при астмі. Масло дурманне (0leum Stramonii). Прозора масляниста рідина від жовтого до жовто-зеленого кольору, своєрідного запаху. Застосовується зовнішньо для розтирань при невралгіях, ревматизмі. Входить до складу линиментов для розтирань.

Арніка гірська

Сем. айстрові - Asteraceae Інші назви: баранник гірський, бараняча трава Настойку застосовують в акушерсько-гінекологічній практиці як кровоспинний засіб при післяродових і після оборотних кровотечах, при кровотечах у хворих з фибромиомами матки, запальними процесами, при дисфункціональних порушеннях оваріально-менструального циклу в дітородному віці верб клімактеричному періоді. Арніка знижує артеріальний тиск. Для швидшого розсмоктування гематом при струсах мозку, кровотечах в мозок, в сітківку ока, при болях в м'язах після їх перенапруження, при гострих інфекціях, що супроводяться діапедезними кровотечами (висипний тиф, грип, ревматизм і ін.), геморагічних васкулітах, люмбаго, артритах арніку вживають.

Отже, розглянувши деякі види лікарських рослин, що ростуть на території нашої країни, можна зробити висновок.

Світ рослин - найбільше диво природи, царство краси і наше цілюще багатство!!!

На загальному фоні заходів щодо охорони лісів слід згадати й про необхідність охорони ресурсів лікарських рослин, що з кожним роком інтенсивніше використовуються в нетрадиційній медицині. З найдавніших часів життя людини пов'язане з лісом, з лікарськими рослинами.

Презентація була підготовлена з метою ознайомлення людей з цілющими властивостями лікарських рослин. Тому, що це дуже актуальна тема на сьогоднішній день.