Презентація "Література Стародавнього Риму"

Давньоримська літератураІІІ ст. до н.е. – ІІ ст. н.е.(огляд)

Своєрідність культури Стародавнього Риму у тому, що вона відзначена рисами культур різних народів, підкорених Римом. А щоб зрозуміти, в чому оригінальність римської культури, треба зрозуміти не тільки те, що створили римляни, але й те, як поєднувалося своє і чуже, створюючи нову єдність.

Особливості римської літератури. Першою відмінною рисою римської літератури в порівнянні з грецькою є те, що це література набагато більш пізня і тому набагато більш зріла. Перші пам'ятки римської літератури датуються III ст. до н.е., в той час як перші письмові пам'ятки грецької літератури засвідчені у VIII ст. до н.е.. Рим міг скористатися вже готовими результатами вікового розвитку грецької літератури, засвоїти їх досить швидко і ґрунтовно та створювати на цій основі свою власну, набагато більш зрілу й розвинену літературу. З самого початку розвитку римської літератури відчувається сильний грецький вплив. 

Другою особливістю римської літератури є те, що вона виникає і розцвітає в той період античності, який для Греції вже є часом занепаду. Це був період еллінізму, тому й говорять про загальний елліністично-римський період літератури та історії. Еллінізм характеризується  рабовласництвом, що створювало в області ідеології поєднання рис універсалізму та крайнього індивідуалізму з дуже великою диференціацією духовних здібностей людини. Отже, римська література є переважно література елліністична.

Третя особливість є більш пізнього походження і елліністичної природи. Римська література відтворювала еллінізм надзвичайно інтенсивно, у великих і широких масштабах і в набагато більш драматичних, гарячих і гострих формах. Так, наприклад, «Енеїду» Вергілія, яку образно називають «одісеєю» мандрів Енея та «іліадою» його битв за наслідування Гомера, по суті не можна порівняти з гомерівським рівнем драматизму і трагізму, гостротою і нервозністю, напруженим універсалізмом і пристрасним індивідуалізмом. 

Ніде в античній літературі не було такого тверезого аналізу дійсності, як у римському натуралізмі або в римських сатириків, хоча натуралізм і сатира властиві і грецькій літературі. Але обидві ці особливості римської літератури - натуралізм і сатиричне зображення життя - настільки тут великі, що натуралістична сатира цілком може вважатися специфічно римським літературним жанром. Квінтіліан писав: «Сатира — цілком наша». 

Горацій у своїй оді «До Мельпомени» найвидатнішим своїм досягненням назвав те, що «вперше скласти зумів по-італійсьому еолійські пісні», зізнаючись, що він, римлянин, зумів досягти висот поетичної майстерності Сапфо. Римський імператор Марк Аврелій писав вірші грецькою мовою. Навіть Нерон, чиє ім’я стало символом свавілля і жорстокості, прихильно ставився до грецької культури.

Найбільшого розвитку Римська література досягла за часів імператора Октавіана Августа, який підтримував могутність своєї держави не тільки силою, а й пропагандою власних ідей. Визначну роль у цьому зіграла література. Даний період увійшов в історію під назвою «золота доба» римської поезії.

Близький до імператора Гай Цільній Меценат згуртував навколо себе талановитих поетів, підтримував їх матеріально, але за це вони мали уславлювати імператора Августа. До цього гуртка належали і видатні римські поети Вергілій, Горацій, Тібулл.

Август намагався привернути до себе увагу громадськості, допомагав поетам, які проставляли його. Хоча він і не дозволив побудувати в Римі храм на свою честь, йому дуже сподобалося, що Вергілій у поемі «Енеїда» прирівняв його до богів. Вергілій, не задоволений твором, заповів знищити його після своєї смерті, однак імператор навпаки наказав друзям поета якнайшвидше доробити поему і опублікувати її.

Найвідоміші представники давньоримскої літератури Вергілій Горацій Овідій Катулл

Найвідоміші представники давньоримскої літератури. Плавт Ювенал Федр Тіт Лукрецій Кар

Жанри римської літератури: філософська та елегійна лірика, байки, поеми, сатири, оди, послання, історіографічні твори, ораторське мистецтво.

Театр у Давньому РиміТеатр – місце розваг, тому провідна роль належала комедії. Глядачі вимагали «хліба й видовищ». Римські комедіографи зізнавались, що у драмі після греків нічого нового не скажеш, тому їм залишалось наслідувати Аристофана і Менандра.

Було зовсім не дивним те, що серед комедії глядачі могли піти геть навіть при драматургові, якщо поряд розгортались «цікавіші» для них кулачні чи ведмежі бої. Тому римські драматурги, чудово знаючи «рівень» своєї публіки, у відповідних містах творів писали: «А зараз можете поаплодувати». Подібні написи збереглися до наших днів. Віртуальна мультимедійна виставка

Римляни підкорили греків силою зброї, а греки римлян – силою мистецтва. Греція, скорена воїном диким, його ж підкорила, Лацій суворий зріднила з мистецтвом...  Горацій