Презентація "Літературний авангард. М.Семенко"

ЛІТЕРАТУРНИЙ АВАНГАРД Михайль СЕМЕНКО

Авангардизм У перших десятиліттях ХХ ст. формувався мистецький напрям авангардизм – (із франц. avant- garde – передня лава) – тип художнього мислення і спосіб зображення дійсності.

Головні ознаки авангардизму: Відмова від реалістичного змалювання світу; суб’єктивізм; заперечення традиційних форм художнього зображення; прагнення до застосування незвичайних виражальних засобів.

Напрями авангардизму: Футуризм (із латин. futurum – майбутнє) – “мистецтво майбутнього”, увага на мовотворенні; Експресіонізм – емоційність; Сюрреалізм – увага на підсвідомість; Кубізм – геометричні форми

Кубізм у скульптурі Представники авангардизму: письменники: Луї Арагон, Поль Елюар, В.Маяковський, М.Семенко; художники: Пабло Пікассо (“Авіньйонські дівчата”), Джакомо Балла; різьбяр-кубіст Олександр Архипенко (“Жінка, що вкладає волосся”)

Футуристи Творили “мистецтво майбутнього”; Заперечували суспільну функцію мистецтва; МЕТА – розміщанення людини та доби; Філіппо Марінетті написав маніфест футуристів у 1909 році; Розробляли тему індустріального пейзажу та урбаністичні мотиви.

Українські футуристи Валер’ян Поліщук Олекса Слісаренко Володим. Ярошенко Гео Шкурупій Організатор руху – Михайль Семенко

Михайло Васильович СЕМЕНКО 1892 - 1937 Народився 31 грудня 1892 р. в с.Кибинці на Полтавщині. Батько Василь Леонтійович – волосний писар; Мати Марія Проскурівна - письменниця

Навчався у повітовому училищі у Хоролі, потім у Кременчуці; Вища освіта – Петербурзький психоневрологічний інститут; 1914-1917 роки – служба на Далекому Сході

Творчість Перша збірка “Prelude” 1913 р.-традиційна манера письма; Збірки “Дерзання”, “Кверофутуизм”; 1914 р. заснував літературн. футуризм – кверофутуризм (із латин. кверо-шукати)- Пошуки “мистецтва майбутнього”; 1919 р. Заснував футуристичну організацію “Фламінго”, 1920 р. – “Ударну групу поетів-футуристів та “Комкосмос”

Творчість Порушував урбаністичну, екзотичну і космічну тематику; 1922 р. Організував групу “Аспанфут” (асоціація панфутуристів); 1927-1930 рр. очолював літературне об’єднання “Нова генерація”; Своє бачення розвитку футуризму висвітлював у альманахах “Семафор у майбутнє”, “Катафалк мистецтва”.

Творчість Заслуга Семенка – звернення до урбаністичних мотивів, теми мегаполіса: - Алогічна мова- позбавлена логіки; Надмірне вживання приголосних; Вживання новітніх термінів, техніцизмів. Поет вибудував індустріальний ландшафт як свідчення поступу цивілізації.

Особисте життя Перший шлюб – дружина Лідія іванівна Горенко, познайомився у Владивостоці,мали сина Ростислава і доньку Ірину; Другий шлюб – актриса Наталія Ужвій, син Михайло.

26 квітня 1937 року заарештували, звинувативши у “конттеволюційній націоналістичній діяльності”. Надломлений морально та фізично Михайль Семенко, як свідчать протоколи допитів 4, 7 та 8 травня 1937 р., «зізнався» у всіх звинуваченнях.  23 жовтня 1937 року поета розстріляли.

Значення творчості Рання футуристична творчість Семенка просякнута урбаністичними й мариністичними мотивами й сюжетами, відзначається мовними і формальними експериментами й намаганням епатувати читача. Пропагував деструкцію форми й відкидання класичних і тогочасних літературних надбань, зокрема спадщини Шевченка, Олеся, Вороного, Філянського, Семенко мав чималий вплив на розвиток української модерної поезії 1920-х років, у тому числі й так званої пролетарської. Повне зібрання творів Семенка було видане в Харкові у трьох томах (1929—1931). У 1985 році видавництво «Радянський письменник» видало в серії «Бібліотека поета» збірку його поезій.