Презентація "Ливанська гірська країна"

ЛИВАНСЬКА ГІРСЬКА КРАЇНАГлазков Владислав

Географічне положення. Країна розташована на узбережжі Середземного моря. Вузька узбережна родюча рівнина поступово підвищується в напрямку на схід, де хребет Ліван сягає 3087 м (г. Курнет-ес-Сауда). Його аридні східні схили різко знижуються до родючої міжгірної долини Бекаа (середні висоти — 750 — 900 м). Паралельно до хребта Ліван на сході простягнувся хребет Антиліван. Між цими двома хребтами тече р. Ель-Літа-ні. На сході країни трапляються степові ділянки. Ліван — гірська країна: майже 80% її території знаходиться на висоті понад 500 м над рівнем моря.

Рельєф місцевостіДля території Лівану характерні гірські й горбисті форми рельєфу. Рівнинні ділянки зустрічаються на узбережжі Середземного моря. До низовин відноситься долина. Бекаа розташована в глибині країни. Територію Лівану можна розділити на чотири фізико-географічні райони: прибережна рівнина,  хребет Ліван, долина Бекаа хребет Антиліван з гірським масивом і Еш-шейх (Хермон). Прибережна рівнина. Ширина прибережної рівнини не перевищує 6 км. Вона утворена зверненими до моря серпастими низовинами, обмеженими відрогами хребта Ліван, які вдаються в морі.

Хребет Ліван утворює найкрупніший гірський район у країні. Вся територія, складена могутніми шарами вапняків, пісковиків і мергелів, належить до єдиної складчастої структури. Протяжність хребта становить бл. 160 км, ширина змінюється від 10 до 55 км. Найвища точка країни гора Курнет-ес-Сауда (3083 м) знаходиться на південний схід від Триполі; помітно нижче друга місцева вершина р. Саннін (2628 м). На сході гори обмежені Бекаа уступом, що обривається до долини, висота якого досягає 900 м.

Долина Бекаа. Покрита алювіальними наносами долина Бекаа знаходиться між хребтом Ліван на заході та гірськими ланцюгами Антиліван і Хермон на сході. Максимальні відмітки висот бл. 900 м, наголошуються в районі Баальбека, на вододілі р. Ель-Асі (Оронт)і р. Ель-Літані, на півдні. Гори Антиліван і Еш-шейх відносяться до протяжних складчастих гірських структур, але в цілому нижче і мають менш складну геологічну будову, ніж хребет Ліван. Утворені могутніми товщами вапняків. Висоти досягають у грядах Антилівана 2629 м і в масиві Еш-шейх 2814 м.

Грунти. Гори складаються з вапняку та пісковику. У високогірній зоні Лівану (аль-Джурд) ґрунти переважно кам’янисті з гальковими осипами, трапляється рідкісна рослинність. Середня частина долини Бекаа покрита червоноземом, у північній частині долини розташовані кам’янисті пустельні ділянки. Характерною загальною особливістю ґрунтів більшої частини площ даного регіону є низький або вкрай низький вміст гумусу.

Клімат За винятком високогірних районів і деяких частин долини Бекаа клімат Лівану характеризується жарким сухим літом і м’якою вологою зимою, що типове для Середземномор’я. Місцеві мікрокліматичні умови зумовлюються зіткненням вологих повітряних мас з гірськими бар’єрами.

У прибережній зоні та передгір’ях температури найспекотнішого місяця (серпня) становлять близько 30 °C. В цю пору року вітри, що дмуть з моря підвищують відносну вологість повітря до 70 %. На рівні вище 750 м температури вдень майже такі ж високі, проте вночі вони опускаються до 11-14° С. Зими м’які (у січні та лютому бл. 13 °C), з різницею денних і нічних температур 6-8° С. Граничні показники температур у Бейруті, на узбережжі, коливаються від 42 °C літом до −1 °C зимою. Вершини гір покриті снігом протягом пів року, середньомісячні температури на 6-8 °C нижче, ніж у приморській смузі. У долині Бекаа літо прохолодніше (24 °C), а зима холодніша (6 °C), ніж у Бейруті (28 °C і 14 °C).

Опади випадають майже винятково взимку. У прибережній зоні та на навітряних схилах гір, звернених до Середземного моря, випадає 750—900 мм опадів у рік, а в районі хребта Ліван, під впливом вологих повітряних мас, може випадати понад 1250 мм. У долині Бекаа, з підвітряної сторони хребта Ліван, значно сухіше: у Ксаре, в центральній частині долини, середньорічний показник становить 585 мм. Антиліван і Еш-шейх зволожені помітно менше, ніж хребет Ліван, але дещо більше, ніж долина Бекаа.

Водні ресурси. Сприятливі природні умови для сільського господарства є тільки на вузькій, але добре зволоженій береговій рівнині. На порізаних схилах хребта Ліван споруджені численні тераси, які зрошуються за рахунок рясних водних джерел і відведені під різноманітні культури: від тропічних, таких як банани, біля підніжжя гір до картоплі та зернових на висотах 1850 м, де проходить верхня межа землеробських районів. На східних схилах хребта Ліван випадає обмежена кількість атмосферних опадів, вони володіють незначними запасами підземних вод. Через це кількість річок, що стікають у долину Бекаа з хребта Ліван на заході та з гір Антиліван і Еш-шейх на сході, невелике. Вапняки, що складають ці гори, активно поглинають запаси вологи, які приносить дощі, і вода виходить на поверхню у східних схилів вже на сирійській території.

Рослинний світ. Природній рослинності Лівану загрожує надмірна експлуатація та фрагментація в результаті розширення міст, надмірного випасу худоби, туризму та наслідків військових дій. Кедр ліванський, що зростає на хребті Ліван, є національним символом країни; але ці дерева протягом багатьох років вирубували задля їх цінної деревини і старих дерев залишилось мало. Більш молоді кедри досить часто зустрічаються в гірських лісах і селах Лівану, а у багатьох заповідниках їх посадили тисячі. Незважаючи на вирубку, Ліван більш лісистій, ніж більшість інших країн у регіоні через гірську місцевість, непридатну для сільського господарства; там можна знайти також сосни, дуби, ялиці, буки, кипариси і ялівці. В долині Бекаа дерев мало.[3] Там, де дерева вирубувались і ліси знищені, поширились кустарники; на хребті Ліван це в основному Ceratonia, дуби і фісташки, та на Антилівані — в основному фісташки і дикий мигдаль. Інші місцеві дерева, такі як ліванська дика яблуня, церцис європейський і сирійський клен, вирощуються експериментально як стратегія збереження, щоб побачити, чи вони піддаються контейнерному виробництву. Крім дерев, у країні є велика кількість квітучих рослин, папоротей і мохів. Ендеміком країни ліванська фіалка, яка росте високо в скелястих кустарниках на західному схилі хребта Ліван і перебуває під загрозою зникнення

Тваринний світ. Близькосхідні сліпаки і полівки Гюнтера селяться на культивованих полях і вважаються шкідниками.[8] Даман капський зустрічається в скелястих місцях високо в горах.[8] Великих ссавців у Лівані мало внаслідок полювання, надмірного випасу худоби та збільшення обсягів інтенсивно оброблюваних земель. Травоїдні тварини включають нубійського козла, месопотамську лань та сарну. Серед великих хижаків, сірий вовк може бути знайдений в біосферному заповіднику Аль-Шуф, природних заповідниках навколо хребта Ліван та інших лісах Лівану. Гієна смугаста є національною твариною Лівану, яка веде нічний образ життя та сторониться людини. Вони вимерли в деяких областях, а в деяких процвітають і крадуть худобу і сміття у селах або полюють на зайців, білок, щурів, мишей, рідше оленів або кіз. Лисиця звичайна теж досить поширена і зустрічається в усіх областях, і їсть в основному гризунів, свійську худобу та сміття. Сирійський бурий ведмідь вважався зниклим в Лівані починаючи приблизно з 1958 року, але в грудні 2016 року була виявлена ведмедиця з дитинчам, які бродили по снігу, хоча зазвичай вони мали бути б у сплячці. Уряд Лівану додатково захистив зону, де були помічені ведмеді, від втручання людей. Газель гірська може ще існувати у віддалених районах півдня, і є заповідні зони, де її популяцію можна буде відновити.

Кабана можна побачили у області Бекаа області, в стадах десь по 20 особин. Шакал звичайний є відносно поширеним в Лівані, зустрічається поруч з лісним селами та природних заповідниках. Сирійській шакал може ще існувати в маленьких диких ділянках узбережжя. Ссавці, що найбільш часто зустрічаються в Лівані: кіт лісовий, гієна смугаста, шакал, єгипетський мангуст, ласиця мала, куниця кам’яна, видра річкова, борсук європейський, медоїд, сирійський бурий ведмідь, вовк, перегузня звичайна, кіт очеретяний, каракал пустельний, лисиця звичайна. Широко представлені гризуни — дикобрази і білки, а також соні, миші, щурі, полівки, сліпаки, хом’яки, піщанки і тушканчики.[5] В долині Бекаа, озеро Яммуне є домівкою для єдиної ендемічної риби, Pseudophoxinus libani.[10] Про 31 вид рептилій та земноводних в цьому регіоні, в тому числі черепах, хамелеонів, різних змій, ящірок, лягушок і жаб.

КІНЕЦЬ ПРЕЗЕНТАЦІЙНОЇ РОБОТИ