Презентація" Львів бароковий "

Так люблю той Львів…Мандруючи вулицями Львова щоразу натрапляєш на пам’ятку архітектури цієї чи іншої доби. І це не дивно, адже Львів – це місто розкішних храмів, затишних вуличок і кав’ярень. У Львові ми бачимо поєднання різних культур і стилів. Є пам’ятки які збереглись від княжих часів, готики і ренесансу. Але добою розквіту слід вважати XVII – XVIII ст., коли витворюється стиль, що має назву українського бароко, цей період називають також золотою добою. Початки бароко сягають ще перших років XVII ст. в будовах Львова і Києва, але розквіт українського бароко починається від другої половини XVII століття. У цьому стилі створено справжні шедеври національної архітектури. Саме в період бароко в церковній архітектурі і образотворчому мистецтві з’явились такі характерні стилістичні риси бароко, як зіткнення протилежних елементів, контрасти ритміки й масштабів, світла і тіні, динамізм композиції.

Барокова архітектура Львова почала розвиватись на початку XVII ст. з будівництва костелу єзуїтів за проектом Джакомо Бріано. Його зводили за зразком римської базиліки Церква Il Gesù. Львівський храм єзуїтів вважають першим бароковим храмом на теренах сучасної України та одним з перших у Речі Посполитій. На бароковий період припав розвиток освіти у місті, що супроводжувався будівництвом показних будівель колегіумів єзуїтів 1612. Пізніші будівлі XVIII ст. колегіумів театин 1744, Nobilium єзуїтів 1749 та інших зводили вже у стилі пізнього бароко з елементами класицизму.

Гарнізонний храм

Гарнізонний храм сьогодні

Вже на час будівництва у Львові з 1607 року діяла Єзуїтська колегія (з 18 ст. добула собі ім’я академії), засновниками якої були Єлизавета з Гостьмських Синявська та Ян Яблонський. Є свідчення, що у цій колегії навчався Богдан Хмельницький. Храм свв. верховних апостолів Петра і Павла знаходиться на вул. Театральній,11. Історія цього храму розпочинається у 1540 році. Будівництвом керував чернець Себастьян Ламхіус, а потім – Д. Бріано. Архітектура костелу оформлена за взірцем римського костелу Іль Джезу (1570). Гарнізонний храм, або храм свв. верховних апостолів Петра і Павла будували до 1635 р., однак оздоблювальні роботи тривали ще кількадесят років. Збудований у бароковому стилі, храм є одним із найбільших у місті.

Храм Святого Архістратига Михаїла (колишній костел кармелітів босих). Львів 1912р

Сучасний вигляд храму Святого Архістратига Михаїла

Костел Стрітення Господнього – вул. Винниченка, 30. Колишній костел Стрітення споруджено на пагорбі, з півдня до нього прилягають келії колишнього монастиря. Фасад церкви Санта – Сусанна ( Італія. Рим)

Церква заснована як костел для жіночого монастиря Кармеліток босих (з 1842 року – семінарійний костел Св. Духа). Фундаторами костелу стали представники двох знатних польських родин: Собєських і Даниловичів. Будівництво храму, що почалось 1642 р., завершив польський король Ян ІІІ Собєський у 1692 р., оздобивши його власним коштом. Архітектором був Джованні Баттіста Джізлені з Риму, до речі прототипом для костелу обрано римський бароковий собор Санта Сузани.

Єзуїти, утвердившись у Львові на початку XVII століття, 1610 року розпочали будівництво свого храму. Італійський будівничий Джакомо Бріано, щойно прибувши з батьківщини, привіз до нашого міста перші подихи нового архітектурного стилю бароко. Таким чином, завершений 1630 року у Львові костел єзуїтів став чи не найпершим храмом на східноєвропейських теренах у стилі раннього бароко. За зразок своєї творчості Бріано взяв римський костел Іль Джезу. Львівський костел став для єзуїтів третім за числом на теренах тодішньої найбільшої європейської держави Речі Посполитої та найбільшим храмом у Львові, він може вмістити п’ять тисяч вірних. У нішах головного східного фасаду – фігури єзуїтських святих. У костелі знаходяться надгробки видатного полководця, оборонця Львова від татар Станіслава Яблоновського та родини магнатів Дідушицьких. В інтер’єрі храму багато творів декоративного живопису та скульптури XVIII-XIX століть. Від 1773 року єзуїтів декілька разів виганяли зі Львова і декілька разів вони сюди поверталися. Зараз у приміщенні святині книгосховище. Згодом же костел Петра і Павла планують передати релігійній громаді. До костелу примикає будівля Єзуїтської колегії з мальовничим порталом і написом «1723 рік». Тут 1661 року було засновано перший на українських теренах університет. На фасаді будівлі меморіальна таблиця, яка засвідчує, що в єзуїтській колегії вчився один з найвизначніших провідників українського народу гетьман Богдан Хмельницький.

У 1540 році було засноване одне із найбільших і найвідоміших релігійних згромаджень Товариство Ісуса, яке відоміше як орден єзуїтів. Вже в скорому часі члени товариства розвинули широку місійну діяльність. До Львова єзуїти прибули 1584 року, а вже в 1590-му постав перший дерев'яний храм Товариства Ісуса на ділянці поруч із західною частиною міських оборонних мурів, де була Єзуїтська фіртка. Роботи над спорудженням існуючого храму святих апостолів Петра і Павла розпочалися в 1610 році. В період 1618—1621 років будівництвом керував архітектор Єзуїтського ордену Джакомо Бріано. 1624 року освятили першу бічну каплицю святого Венедикта. 1630 року храм був завершений і освячений Львівським архієпископом Яном Анджеєм Прухніцьким. Довжина святині становила — 41 м, ширина — 22,5 м, висота — 26 м. 1702 року за проектом Мартина Годного була зведена вежа-дзвіниця, яка стала найвищою вежею Львова (близько ста метрів), на якій 1754 року встановили годинник. Після ліквідації Ордену Єзуїтів 1773 року храм почав виконувати функції військової гарнізонної церкви. 1830 року розібрали вежу після того, як завалилася вежа міської Ратуші у 1828 році. З відновленням у 1814 року папою Пієм VII Ордену Єзуїтів, у 1820 р. вони повернулися до Львова. В період 1836—1848 рр. отці єзуїти розвинули жваву пастирську діяльність. Зокрема вони виконували обов'язки в'язничних капеланів, організовували молитовні братства, надавали духовну опіку монашим згромадженням.1848 року під час бомбардування міста два ядра впали на храм та пошкодили дах. Після «Весни народів» 1848 року монахів єзуїтів знову вигнали з храму, і знову, через чотири роки, вони повернулися. В 1905 р. було здійснено коронацію ікони Матері Божої Замилування (зараз знаходиться у Вроцлаві, Польща). Значних ушкоджень храм зазнав також під час двох світових воєн. 4 червня 1946 року монахи єзуїти були змушені залишити Львів, забравши з собою найцінніші речі, зокрема короновану ікону Пресвятої Богородиці. З цього моменту починається нова сторінка історії церкви: на довгі 65 років її двері зачинились, у ній запанувала тиша…