Презентація "Любов до рідного краю в творах Т.Г.Шевченка"

Любов до рідного краю в творах Шевченка. КОНЗ «Липецький НВК «ЗЗСО І – ІІІ ступенів- ЗДО»Тіора Ауріка Василівна2018 рік. Мультимедійна презентація

Україна - це не лише країна смутку і жалю, а й країна великої краси. Краса її – це тихі води і ясні зорі, зелені сади і білі хати, лани золотоїпшениці і багатоводні ріки, співучі роботящі люди. І ось у такому краю в Україні, 9 березня 1814 року в с. Маринцях Київської губернії, в хаті кріпака Григорія Шевченка народилася дитина. Для пана – нова кріпацька душа, а для України - великий поет, буремний Тарас і незламний Кобзар.

Дитячі роки поета були тяжкими, сирітськими, безрадісними. І лише мальовничі краєвиди природи рідного краю розвіювали смуток, і в душі зароджувалася любов до природи, рідного краю, землі, мови. Я так її, я так люблю Мою Україну убогу, Що проклену святого бога, За неї душу погублю!

Все своє життя, де б не був поет, душею линув до рідного краю, рідної домівки. Не називаю її раєм, тії хатиночки у гаї Над чистим ставом край села Мене там мати повила І, повиваючи, співала Свою нудьгу переливала В свою дитину … В тім гаю, У тій хатині, у раю, Я бачив пекло … Там неволя… Хоч як тяжко було Тарасові в рідній хатині, але з якою любов’ю він думами лине до неї, як ніжно називає «хатиночка», як милується зеленим гаєм, чистим ставом.

Згадка про рідну домівку навіює на поета інші думи, і він лине у квітучий вишневий садок на Україну. Садок вишневий коло хати, Хрущі над вишнями гудуть, Плугатарі з плугами йдуть, Співають ідучи дівчата, А матері вечерять ждуть.

Т. Г. Шевченко любив український світанок: він був небайдужий до його краси, яку описує у вірші «Сон». …Світає, Край неба палає, Соловейко в темнім гаї Сонце зустрічає. А особливо поет любив часи надвечір’я – коли заходило сонце, м’які сутінки огортали степ, долину, наступала тиша. Зоря моя вечерняя,Зійди над горою. Поговорим тихесенько. В неволі з тобою …

Особливе місце у житті і творчості Шевченка займала природа, особливо природа неньки-України. Зацвіла в долині червона калина,Ніби засміялась дівчина –дитина,Любо, любо стало, пташечка зраділаІ защебетала. Почула дитинаІ в білій свитині з біленької хати. Вийшла погуляти у гай на долину Змальовано зворушливу картину краси рідного краю і людського щастя

Тарас Шевченко - величезний майстер поетичного жанру. Картини природи трепетні, живі. Нас чітачів відразу охоплює відчуття співприсутності. Защебетав жайворонок,угору летючи;закувала зозуленька,на дубі сидячи;защебетав соловейко —пішла луна гаєм;червоніє за горою;плугатар співає.

У вірші «Заповіт» поет просить поховати його після смерті на рідній землі. Як умру, то поховайте. Мене на могилі,Серед степу широкого,На Вкраїні милій… Народ виконав заповіт Шевченка. Поховали його в Каневі на Чернечій горі, що тепер зветься Тарасовою, над Дніпром-Славутечем. І щоденно пливе людський потік, щоб вшанувати пам'ять Кобзаря, вклонитися його могилі, покласти квіти.

  В творах Т. Г. Шевченка    змальована краса і велич української природи, показана любов поета до рідного  слова. Скільки ніжності і любові до рідного краю у його віршах. Т. Г. Шевченко любив  дітей,  а тому писав для них вірші, зображував їх на картинах. Його твори приваблюють  як дорослих,  так і дітей.