Урок №9
Тема: Тарас Григорович дітям
Мета: розвивати навички свідомого, правильного та виразного читання. Розширити знання учнів про творчість і життя Т.Г. Шевченка. Збагачувати словниковий запас учня; розвивати критичне мислення, творчі здібності дітей. Виховувати почуття гордості за Україну, за її національного генія.
Обладнання: відоматеріали для уроку, презентація малюнків учнів до творів Шевченка «Віночок Кобзареві», портрет поета, сигнальні картки, роздавльний матеріал (Текст Большакова «Випадок»)
Тип уроку: урок позакласного читання.
Хід уроку
I Організація класу
Я бачу ваші милі личка
та очі з безліччю думок.
Ми помандруємо у світ науки ,
Що гордо мовою зовуть.
Та лиш кмітливість та увагу
З собою взяти незабудь.
2. Актуалізація опорних знань учнів:
Бесіда:
- Діти, ви знаєте, що наша земля зветься Україна, ми звемося українцями. Ми любимо свій край, шануємо і поважаємо всіх людей Землі.
- А чи знаєте ви, діти, що Україну теж шанують і знають у світі?
- Добре відомі в усьому світі й імена визначних майстрів поетичного слова, таких, як Т.Шевченко, І.Франко, Леся Українка, М.Рильський. Творчість цих поетів увійшла у скарбницю світової
літератури.
- Девіз нашого уроку — це слова М.Рильського "Хто не шанує видатних людей свого народу, той сам не вартий пошани".
Перегляд відео фрагмента «Заповіт батька»
3. Мотивація навчального діяльності учнів
А)Отже, упродовж уроку ми будемо гортати сторінки з життя Т.Г. Шевченка.
- Року 1814, з 26 на 27лютого за старим стилем , а за новим — 9 березня, темної ночі, перед світом, в селі Моринцях на Звенигородщині, в хаті Григорія Шевченка, кріпака пана Енгельгардта, блиснув у вікні єдиний на все село вогник, народилася нова панові кріпацька душа, а Україні — її великий співець — Тарас Шевченко.
(Перегляд дитячої замальовки)
- Минає рік, два, п'ять років. Росте Тарас Шевченко. Тільки зіп'явся на ноги, почалося те дитяче бурлакування. Батьки — на панщині, брат — десь пастушить, сестра на городі, а маленький Тарас — по бур'янах. (Вчитель читає уривок С.Васильченка «Залізні стовпи»).
… Сад темний, густий, бур’янами зарослий. Невесела й хата Шевченків зимою та восени — кривобока, стара, стіни повигинались, солома потемніла, потрухла, мохом узялась, дірки світять голими латами. А весною зацвіте садок , посіє Катря квіти під вікнами, і суму мов не було. Вперше по весні Шевченкова родина розташувалась коло хати надворі вечеряти. Але невесела та вечеря: зморений батько свариться, мати заклопотана, зажурена, дочка заплакана. Зайшов звичаєм сусід погомоніти й дивується, що так пізно вечеря. То мати й розповіла про їх клопіт: Тарас десь дівся. Скрізь обшукали, та так і не знайшли. Вирішили після вечері знов іти шукати.
Зарипіли десь вози; вдарила луною багатоголоса пісня. Всі забули на деякий час про хлопця, заворушились – чумаки! – повиходили назустріч. Аж тут Катря побачила Тараса. Почали допитуватись, де був. Хлопець і розповів, що заблукав у полі, стрів чумаків, вони посадили його на віз, дали батіг у руки та й привезли додому. А як повкладала мати дітей спати, а сама з сусідами сіла на призьбі, почав Тарас тихим голосом розповідати брату та сестрі, що ходив туди. Де сонце заходить, і бачив залізні стовпи, що небо підпирають. Крадькома прислухалася мати:
— Ви послухайте, що цей волоцюга вигадує... Ой Тарасе, що з тебе буде?
— Всі на кутку кажуть, що з Тараса, мабуть, щось добряще вийде, — промовив сусід.
- Не любив хлопець сидіти в темній хаті, не любив сумних розмов про злидні, про горе. Все було тікає з хати до сонця, на простори. Чого-чого тільки він не наслухається — все про тих же панів: і як людей били, і як продавали людей, за собак міняли, засилали в Сибір, в москалі голили.
Батьки рано померли, і пішов поневірятися Тарас: пас гусей, овець, носив у школу воду, у дяка дрова рубав, дітей глядів. Та була в нього тяга до малювання та писання віршів. Нелегко було Тарасові. Сонце пригріло, поцілувало хлопця. Засміявся. Сів на перила гребельні й заплакав.
(Перегляд «Мені тринадцятий минало)
- Тарасові уже йшов п'ятнадцятий рік — час працювати на пана! Про навчання малювати не може бути й мови. Хлопця приписують до панської двірні, згодом — козачком у панських покоях.
З часом пана переводять у Вільно, а потім у Петербург. З ним змушений був вирушити і Шевченко, розпрощавшись з рідним селом. Валка, з якою пішки йшов Шевченко, прибула до столиці на початку 1831 року.
Доля подарувала зустріч у Літньому саду з художником Сошенком. Через нього — знайомство з Гребінкою, Григоровичем, Брюлловим, Венеціановим та Мокрицьким, Жуковським.
Учень. 9 березня до хворого поета надійшло багато поздоровлень, йому сповнилось 47 років. А 10 березня його не стало.
Б) Повідомлення теми уроку.
4.Робота над темою уроку
1. Робота над змістом твору «Випадок»
Випадок
Тарасові було дванадцять років, мачуха мучила його по-всякому. А тут іще цей випадок.
На постій в хату покійного Григорія Шевченка поставили солдата. В один із днів він закричав, що зникли його гроші. Галасу служивий наробив багато — хоч біжи світ за очі.
«Украв Тарас!» — гучно оголосила недобра Терешенчиха. Божився і клявся: не винний. Але жодні запевняння не допомогли. Втік, заховався — знайшли.
Ярина розповіла, що Тараса взяли на допит — зв'язали руки й ноги, катували різками. Особливо «старався» батьків брат — дядько Павло. Дізнання тривало три дні, поки знесилений хлопчина не «зізнався». Зажадали, щоб гроші повернув. А де йому їх узяти? Знову били, потім у темну комору кинули. Свої монети солдат одержав: заради цього продали святкову материну спідницю, яку вона заповідала Катерині. А справжній злодій виявився пізніше. Це був підлий Степанко, який і заховав украдене в дуплі старої верби.
Отакий був «гостинець» сироті в його дванадцять років. А хто міг за нього заступитись? Щиро співчували Микита, Ярина, сліпа Марія, маленький Йосип, сусідка Оксана, але... сльозами не допоможеш, кров не спиниш. Пішов у Зелену Діброву, до Катерини. Старша сестра по-материнському пригорнула, нагодувала, навіть картинку подарувала — на ярмарку для нього купила, нехай дивиться та змальовує. Коли повернувся, був битий знову, тільки тепер тримався твердіше. А картинку заховав так, що навіть пронозі Степанку не знайти. До чого ж хочеться малювати так красиво, як тут...
(Л. Большаков)
- Яким було дитинство Тараса?
- Хто вкрав гроші в солдата?
Фізкультхвилинка.
Руки вгору піднімаєм,
Швидко вниз їх піднімаєм.
Нахил вправо,нахил вліво.
Повторяєм знову вміло.
Підсумковий тест:
а) гроші
б) одяг
в) взуття
2. Хто був справжній злодій?
а) Степанко
б) Тарас
в) Василько
3. Що подарувала Катерина Тарасу?
а) книга
б) картину
в) олівець
III. Конкурс на кращого читця віршів Т. Шевченка ( виразне читання поезій, діти оцінюють учасників сигнальними картками, учасники джерело виступу виставляють на виставковий стіл).
IV. Презентація дитячих малюнків до творів Шевченка « Віночок Т.Шевченко»
5. Підсумок уроку. Гра «Мікрофон»
5. Коли помер Т.Г. Шевченко? ( 10 березня 1861 року).
6 Домашнє завдання: з дитячого журналу 1 вірш та 1 оповідання про природу