Презентація "Людина і природа в Середньовіччі"

УРОК 7

Людина і природа в Середньовіччі

1. Зв’язок людини і природи. Що можна дізнатися про «взаємини» природи і людини, розглянувши мініатюру «Смаження дикого кабана»?

Сонце сідало за однією з порослих буйною травою галявину лісі… Сотні розлогих, широкочолих, з невисокими стовбурами дубів, які може бачили ще величну ходу римських легіонів, простягли свої вузлуваті руки над товстим килимом пишного зеленого дерну; а подекуди між ними видніли буки, гостролист та кущі різних порід, такі густі, що вони не пропускали поземних променів призахідного сонця. А інде вони розступались, лишаючи довгі широкі алеї, в мережі яких так приємно заблукати окові і в яких уява вбачає стежки до ще розкішніших картин лісової самоти. Як автор показує ставлення середньовічної людини до природи? Уривок із роману Вальтера Скотта «Айвенго»

Природа для людини

Географічні особливості та кліматичні чинники зумовлювали певні відмінності у веденні господарства: орали здебільшого цілинні землі. через занедбаність зрошувальних каналів та дамб, значно збільшилися обшири болітза відсутності сухопутних шляхів мандрівники плавали річками

Пожвавлення господарства впродовж ІХ-ХІ ст. призвело до вирубування лісів, осушування боліт, «пограбування» природи. У деяких регіонах Європи дерева швидко «відвойовували» полишені землеробами простори. У Центрально-Східній та Північній Європі вони перетворилися в густі непроникні царства, куди неозброєні навіть не потикалися.

2. Внутрішня колонізація. Через пошуки кращих умов проживання переїздили з місця на місце ченці, жебраки, ремісники, студенти, актори та зазвичай, торговці та ін. Зростання народжуваності та неврожаї змушували селян збільшувати площі оброблюваних земель та переселятися. Влада сприяла переселенським рухам, облаштовуючи власні маєтки й запрошуючи звідусіль працівників. Колонізація —захоплення якої-небудь території або країни з метою подальшого освоєння чи використання в своїх інтересах. Внутрішня колонізація — заселення і освоєння земель, територій усередині країни.

3. Зовнішня колонізація. Придатних до господарювання місць в межах однієї держави деколи бракувало. Зовнішня колонізація — заселення (підкорення) і освоєння земель, територій за межами країни, що деколи супроводжувалося жорстокими діями щодо місцевого населення.

Часто до міграційних рухів призводили епідемії, що спалахували в різних країнах Європи. У середині XIV ст. «чорна смерть» (чума) звела зі світу ледь не половину населення. Колонізаційні та міграційні процеси в Середньовіччі тривали безперервно.

Розташуйте твердження в логічній послідовностіА. Зростання потреб у землях, придатних для господарювання. Б. Внутрішня колонізація. В. Збільшення кількості населення. Г. Освоєння занедбаних територій

Домашнє завдання. Опрацювати § 5. Створити кросворд «Людина і природа в Середньовіччі», використовуючи матеріал параграфа.