Презентація "М. Стельмах Повість "Щедрий вечір" - енциклопедія народного життя. Образ Михайлика."

М. Стельмах. Повість «Щедрий вечір» – енциклопедія народознавства. Образ Михайлика. Захист краси - краси людського серця, праці на землі, рідної природи, пісні й мрії народу, самої його неперебутної душі - така моральна, і філософська, і естетична концепція романіста. В. Дончик. Літа ніколи не повертаються до людини, а людина завжди повертається до своїх літ. М. Стельмах

Народний обряд — свят-вечір «…Хоч убога-убога наша хатина, та в цей вечiр i вона покращала, побагатшала. Її бiднiсть скрасили i вишитi рушники, i кетяги калини, i запашне сiно на покутi, й свят-вечiрнiй стiл. На ньому зараз лежать три хлiбини, грудка солi, височiє стос гречаних млинцiв i стоять з рiзними пiсними стравами тi святешнi мальованi полумиски, що бажають добрим людям i здоров'я, i щастя, i червоного цвiту. Батько перший заходить за стiл, оглядає всi страви, вiд кутi з маком до миски з бобом, i поглядом дякує матерi за її старання... А який вiн поважний стає, навiть не посмiхнеться, коли виносить корiвчинi покуштувати кожної страви, зготованої на свят-вечiр.»

«Та найбiльш урочиста хвилина прийшла тодi, як тато з бичем вiд цiпа став на порозi пiд гiллям ясенiв, на якi позлiталися зорi. Ось вiн поглянув у заснiжену далечiнь, що горбилась за селом, i тихо покликав мороза:— Морозе, морозе, iди до нас кутю їсти!Потiм тато навстiж вiдчиняє нашi скрипливi ворота: а може, приб'ється яка добра людина з дороги, то й погрiє душу теплою стравою. I тiльки пiсля цього ми йдемо вечеряти. Тепер за столом я й не писну, прислухаючись до мови-сподiвання батькiв. Отi великi надiї на хлiб новий, на рiй золотий, на щастя у дворi, на рогову й дрiбну худобу в оборi сходяться i сходяться в нашiй хатинi, що й справдi починаєш вiрити: настане той час, коли господар на току буде зорi вiяти, господиня в хатi золото прясти, а сивi срiбнорогi воли потягнуть за собою срiбнi плуги.»

«Аж ось на вулицi обiзвалися колядники. Я перший вибiгаю надвiр. Колядники вже пiдiйшли до хати тiтки Дарки — звiздоноша, "береза" й мiхоноша попереду, а "коза" й "дiд" у страшнiй машкарi позаду. I чого тiльки не виробляють ота "коза" й вертлявий "дiд", лякаючи дорослих i дiтей. Та ось задзвонив дзвонар — i всi притихли, з'юрмилися бiля вiкон, а зеленкуватими й синiми снiгами, скiльки свiту видно, покотилися, задзвенiли молодi голоси… : Бога благати — щастя прохати:— Ой дай, боже, два лани жита,Два лани жита ще й лан пшеницi,Лан пшеницi — на паляницi. А ще гречки — на варенички... Яка не є убога наша хатинка, а i їй колядники наспiвали щастя, наспiвали, що в нашому дворi будуть стояти i мiсяць, i ясна зоря...»

«Навколо ряснiють поля. В житах заблудилась дорога, нагорбатились верби над нею, за ними прокльовуються зорi. I тиша, тиша навкруги, бо молодик над степами, бо житнiй сон у степах. Ми, наче у снi, їдемо з татом на стависько. Роса i колос пощипують мої ноги, а тато ледь-ледь курникає пiсню так, що й не добереш, чи то колеса, чи його голос поскрипує, а я все думаю лро свiй завтрашнiй день. Який вiн буде для мене?»Народний обряд посвяти у женці «I так менi славно стає на душi, що я вже не якийсь там пастушок, а стою женцем. I водночас прокидається острах: чи зумiю ж завтра дiлечко робити? Правда, я не раз для Обмiнної жав хопту, але то бур'ян — вода. А от чи годен буду жито жати?»

«— Ану складай, що нажав, — каже тато, — i гарненько рiвняй. — Нажате мною вiн оперiзує перевеслом, виймає з-за пояса юрок, зв'язує снiп i ставить його гузирем на стерню. — Ось, Михайлику, твiй перший снiп, твiй перший хлiб, — ще й рукою проводить по стеблах снопа. — Запам'ятаєш його?— Як же його запам'ятати?— А ти за перевесло косарики чи петрiв батiг засунь. Тодi ми твiй снiп на святвечiр на покутi поставимо.»«— Поглянь на схiд сонця i починай на щастя жати. Ось я набираю повнi очi сонця, перегинаюся, беру першу жменю жита, на якому ще сплять пуп'янки березки, шарх серпом — i кладу на рiв.»Народний обряд посвяти у женці

Схвильовано - радісний стан Михайлика в день перших жнив пов'язаний із самоусвідомленням головного героя як виконавця важливих трудових завдань. Михайлик намагається продемонструвати свою вправність у нелегкій роботі, заслужити похвалу від батьків як доказ його працьовитості, завзятості, відповідальності. Батьки намагаються не переобтяжувати його, вони дбають про свого сина, розумно і поступово привчають до важкої праці селянина. Саме тому батько відправляє Михайлика по воду до кринички в долинці. Там Михайлик трохи відпочив у прохолоді і здогадався, що тато таки пожалів його. Розкажіть про стан хлопчика під час першого дня жнив

Образ Михайлика. Михайлик — росте в сім'ї Панаса Дем'яновича гарною, чемною, доброю дитиною. Хлопчик бачить світ крізь призму казок, які розповідала йому бабуся. Він любить природу в усьому її розмаїтті: зорі у високому небі, любить перепілку вжиті й стук дятла, запах жита. Дуже радіє хлопчик приходу весни, літа, бо допомагатиме батькам, пастиме Обмінну на паші в лісі. А жати жито справжнім серпом! По-дорослому! Автор передає почуття хлопчика при посвяченні батьками в женці як вікову хліборобську традицію. Михайлик старанно працює, не відчуваючи втоми, до найурочистішої хвилини, до першого снопа, який на свят-вечорі стоятиме на найпочеснішому місці в хаті — на покуті.

Хлопчик дуже любив тварин. Його друзями були й качка крива, і пес Рябко, і стара кобила Обмінна. Якось батько хотів продати Обмінну, то у хлопчини на душі "так стало важко, що й не кажіть". Тому й на ярмарку таку характеристику покупцеві дав, що той аж здивувався. Але все-таки довелося продати тварину. Ставлення Михайлика до природи

Найкращим другом Михайлика була Люба. Хлопчик уміє товаришувати, ніколи не дозволить собі скривдити дівчину. Вони разом і в лісі, й на ковзанці. Дуже полюбляв хлопчик читати книжки, які купляв у хитрого Юхима. А коли записали у справжню бібліотеку, то це для Михайлика стало найурочистішою подією. Михайлик і Люба

"І хороше, і дивно, і радісно стало малому Михайлику в цім світі, де є зорі, і добрі люди, і тихі вогники, і щедрі вечори..."Михайло Стельмах легко входить у світ дитячих мрій, фантазій. Це робить його твори цікавими й повчальними. Бо в кожному Михайликовому вчинку відкриття чогось нового, захоплюючого. Все це свідчення письменника — неперевершеного знавця дитячих душ. Післямова

Список використаних джерелhttps://uk.wikipedia.org/wiki/Стельмах_Михайло_Панасовичhttp://ul.iolya.com.ua/page122.htmlhttp://ukrkniga.org.ua/http://urok.in.ua/content/rozrobkahttps://mala.storinka.org/зимовий-цикл-українських-свят-народні-традиції-та-звичаї.htmlhttp://wkola.at.ua/publ/ukrajinska_literatura/obraz_mikhajlika_za_povistju_m_stelmakha_shhedrij_vechir/1-1-0-1568https://dovidka.biz.ua/schedryy-vechir-pasport-tvoru-analiz/https://www.ukrlib.com.ua/review/printit.php?tid=20281