Презентація,Література рідного краю "В гостях у юності..."

"В гостях у юності..." ЛІТЕРАТУРА РІДНОГО КРАЮАвтор: Некіга Лариса Миронівна Запорізька гімназія №75

ВІКТОР Антонович Чабаненко. Доктор філологічних наук професор дійсний член Академії наук вищої школи Українивизначний науковецьлінгвіст, фольклорист, етнограф педагог письменник громадський діяч .

1. Автор: Віктор Антонович Чабаненко2. Дата народження: 12 вересня 1937 р.3. Місце народження: село Єлизаветівка Василівського району на Запоріжжі (Балківська сільрада) . 4. Родина:проста селянська родина, батьки якої через усі випробування більшовицьким режимом зберігали українське національне коріння з твердим моральним законом не піддаватися матеріальним спокусам, дотримувалися понять „честі й обов’язку”, виховували у дітей почуття синівської любові до „занапащеного” козацького краю, його історії, культури, до праці, до людей… АНКЕТА

НАВЧАННЯ1944 ПО 1953 Р.-БАЛКІВСЬКА ПОЧАТКОВА ТА СЕРЕДНЯ ШКОЛИ.1954 Р. РОДИНА ПЕРЕЇЗДИТЬ ДО КУШУГУМА, ДЕ ВІКТОР АНТОНОВИЧ І ЗАКІНЧИВ ШКОЛУ. ЦЬОГО Ж РОКУ СТАВ СТУДЕНТОМ ФІЛОЛОГІЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ ЗАПОРІЗЬКОГО ДЕРЖАВНОГО ПЕДАГОГІЧНОГО ІНСТИТУТУ. З ВІДЗНАКОЮ ЙОГО ЗАКІНЧИВ У 1959 РОЦІ І БУВ ПРИЗВАНИЙ ДО ВІЙСЬКА.

Не боячись впасти в немилість, він чи не єдиний знайшов у собі сміливість не просто мати власну думку про "Собор" Олеся Гончара, а й висловити її вголос. Принципова позиція молодого кандидата філологічних наук не могла не привернути увагу "органів": незабаром Чабаненка звільнили з посади викладача, позбавили можливості займатися улюбленою справою. Ось це усвідомлення себе не Гвинтиком, а людиною, для якої головним було служіння своєму народові, Віктор Антонович Чабаненко проніс через усе життя. Він не боявся любити Україну та вболівати за її долю!РОЗПЛАТА ЗА ВЛАСНУ ДУМКУУ 1968 РОЦІ ЗА ПАТРІОТИЧНІ ПЕРЕКОНАННЯ ЗВІЛЬНЕНИЙ З РОБОТИ, ПОНОВЛЕНИЙ У 1969 РОЦІ

З 1962 по 1965 р. – аспірант кафедри української мови ЗДПІ, з 1966 – кандидат, а з 1984 р. – доктор філологічних наук, із 1987 р. – професор, академік АН Вищої школи України. Протягом 1985-1996 рр. декан філологічного факультету, з 1984 р. – завкафедрою загального і слов’янського мовознавства ЗДУ. Вища освіта

"Сестра орлів. Легенди та перекази" (1991 р.) "Мудре слово. Прислів’я та приказки в говірках Нижньої Наддніпрянщини" (1992 р.)"Гартоване слово. Постійні порівняння в говірках Нижньої Наддніпрянщини" (1995р.)"Фразеологічний словник говірок Нижньої Наддніпрянщини" (2001 р.)"Прізвиська Нижньої Наддніпрянщини" (Книга 1, 2005 р., Книга 2, 2005 р.). Автор поетичних збірок – «Собор душі моєї» (1998), «В гостях у юності твоєї» (1999), «У вічному двобої» (2000), «Оратанія» (2001), збірка поетичних перекладів «Суголосся» (2004), збірка «Січ духовна» (2007). Книги Віктора Чабаненка є навіть у фондах бібліотеки Конгресу США. ТВОРЧИЙ ДОРОБОК МИТЦЯ

ВІКТОРАНТОНОВИЧ ЧАБАНЕНКОавтор 700 наукових праць (монографій, словників, статей) 500 різних публікацій у періодиці збірок поезій і перекладів, зокрема, “Собор душі моєї”, “У вічному двобої”, “Суголосся” та “Оратанія” Лауреат премій ім. Дмитра Яворницького, Павла Чубинського, Якова Новицького, нагороджений медаллю “Будівничий України”.

АТЛАНТИДА ВІКТОРА ЧАБАНЕНКАВіктор Чабаненко дотримав слова. 2006 року чи не найголовніша його праця – «Українська Атлантида» - побачила світ. Тепер уже ніколи пам’ять про Великий Луг не вмре. Це видання – науково-публіцистична розповідь про колишній Великий Луг, затоплений у 50-х роках ХХ століття Каховським водоймищем. Незважаючи на те, що видання містить дуже багато відомостей із географії, історії, народознавства, воно може бути цікавим не лише для спеціалістів у цих галузях, але й для звичайних читачів, яким не байдужа доля України, її історичне минуле. Мабуть, жодна територія так не всіяна курганами, які є знову ж таки не просто пам’ятками, а, як уже доведено, виконували космічно-ритуальні функції в нашому Степу.

АТЛАНТИДА ВІКТОРА ЧАБАНЕНКА

ОДНОДУМЦІПОЕТ ПЕТРО РЕБРО, ВІКТОР ЧАБАНЕНКО Й ДОЦЕНТ ЗНУ ТАРАС ШЕВЧЕНКО

ПАМ'ЯТАЙМО...17 лютого 2015 року відкрито меморіальну дошку на будинку навчального корпусу ЗНУ №1. У нашому місті Запоріжжі є вулиця Академіка Чабаненка. ВІКТОР АНТОНОВИЧ ЧАБАНЕНКО ПІШОВ ВІД НАС 9 ЛЮТОГО 2014 РОКУ (76 РОКІВ) У М. ЗАПОРІЖЖЯ. ПОХОВАНИЙ НА КЛАДОВИЩІ СЕЛИЩА МІСЬКОГО ТИПУ КУШУГУМ В ЗАПОРІЗЬКОМУ РАЙОНІ.

ЧИТАЄМО ТА ДОСЛІДЖУЄМО ПОЕЗІЇВІКТОРА ЧАБАНЕНКА

***ТИ РВАЛА КВІТИ ЖОВТІ Й БІЛІ, -ДОЩЕМ УМИТІ, ЗАПАШНІ,-І ДО ГРУДЕЙ СВОЇХ ТУЛИЛА,ДО ВУСТ ПІДНОСИЛА МЕНІ. БУЛА Й САМА, НЕНАЧЕ КВІТКА,У СУКНІ СЯЙНО-ГОЛУБІЙ…Я ПРИГОРТАВ ТЕБЕ. ЗІТХАЛИРОМАШКИ ЗАЗДРЯЧИ ТОБІ. ТИ ВІДДАЛА МЕНІ НОСИТИОТІ ВЕСНЯНІ, ЧИСТІ КВІТИ. НОСИВ БИ Й ДОСІ ЩЕ, ЯКБИУ ТУ ВЕЧІРНЮ ПІЗНЮ ПОРУВ ГУСТІМ ГАЮ, ПІД ОСОКОРОМЯ ЇХ, КОХАНА, НЕ ЗГУБИВ.

Сини прадавньої доби,Славути рать зеленоглава,-Стоять на Хортиці дуби,Неначе вої Святослава. За ними срібла гладь води,За ними рай і світлочари. Ступить нездужають сюди. Посухи чорні яничари. Стоять звитяжці вікові,Їх сила часу не зборола. Щити черлені у траві,Відкриті сонцю заборола. Розгін космічної доби –І велич тихо-соборова!Ростуть на Хортиці дуби,Росте, нуртує міць Дніпрова. ХОРТИЦЬКІ ДУБИ

Я ВЧОРА, МИЛА, ЗНОВУ РАЮВАВ,ЗНОВ ГОСТЕМ БУВ У ЮНОСТІ ТВОЄЇ,ЯЧЛИВИМ ЛЕБЕДЕМ ГОРНУВСЬ ДО НЕЇІ ЧАЙКОЮ ДО НЕЇ ПРИПАДАВ…Я ЗНОВ У ПОЛІ КЛЕНОМ ЗЕЛЕНІВ,БРАТАВСЯ ЗНОВ ІЗ ВОЛЬНИМИ ВІТРАМИ,ЛЕТІВ ПОНАД ПАХУЧИМИ ЯРАМИІ ЩАСТЯ ПИВ ІЗ СОНЯЧНИХ КРИНИЦЬ.І ТАК МЕНІ РОЗВЕСНЕНО БУЛО, І ТАК МЕНІ РОЗКРИЛЕНО ЛЕТІЛОСЬ,І ТАК МЕНІ СТОВІЧНО ЖИТЬ СХОТІЛОСЬ,ЩО Я ВЕСЕЛИМ ГРОМОМ ЗАРИДАВ!В МОЇХ СЛЬОЗАХ УМИВСЯ ОБРАЗ ТВІЙІ ВРАЗ ЗАСЯЯВ ДИВНОЮ, СВЯТОЮ,ЛЕЛІЙНОЮ КРАСОЮ-ЧИСТОТОЮНАД БЕЗМІРОМ СУЄТНОГО БУТТЯ…В ГОСТЯХ У ЮНОСТІ ТВОЄЇ

***НАД ВОДАМИ-РОЗВОДАМИСИНЯ ХМАРА ВИСНЕ. ЖДЕ НІЧЕНЬКА-ЧЕРНІЧЕНЬКА,ПОКИ ВЕЧІР СВИСНЕ. А ЧАЄНЬКА-НЕЧАЄНЬКАВ СИВУ ХВИЛЮ ПАДА,ХВИЛЮЄТЬСЯ, ТУРБУЄТЬСЯ,КЛИЧЕ З МОРЯ ЛАДА. ОСОКАМИ ВИСОКИМИ КРАСЕНЬ МІСЯЦЬ БРОДИТЬ,ЗА РУЧЕНЬКУ ПОДРУЖЕНЬКУ –ЯСНУ ЗІРКУ ВОДИТЬ.

Як Дніпро обіймає голубими руками. Хортицю, Так і я обіймаю тебе голубими мріями,Вітчизно кохана. Я лечу повсякчас біля лона твого,Я струмлю повсякчас біля серця твого,Я гострю повсякчас Об граніти твоїМеч двосічний. На лжу осоружную!Із очей із твоїх у мою глибину. Западає сльоза перламутрова,І я чую, як там з неї враз пророста. Диво дивнеє –Квітка надії. У мені, як в Дніпрі, каламуттю життя. Бунтівничі пороги потоплено,Та розіб’ється всякий. Об них корабель,Що до тебе пливтиме із кривдою!... ДО УКРАЇНИ

"....І ЩАСТЯ ПИЙТЕ ІЗ СОНЯЧНИХ КРИНИЦЬ...". ДУМКА В ПОДАРУНОК.

Нехай у вас на душі буде сонячно!Своїм теплом ви зможете зігріти своїх друзів!Думка в подарунок:

Наукова бібліотека ЗНУ "Моя душа, що рветься в небо..." https://cutt.ly/7 N45f. Su Запорізькі письменники https://cutt.ly/KN44 RIb Письменницький портал https://cutt.ly/8 N47kv. U Українська Атлантида ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА