Презентація. М. Вінграновський. ПЧ. "Бабунин дощ", "Сама собою річка ця тече"

Микола Вінграновський. Основні відомості про письменника. «Сіроманець». ПЧ № 4. М. Вінграновський. Поезії «Бабунин дощ», «Сама собою річка ця тече»

Цікаві факти про М. Вінграновського: Микола Степанович Вінграновський народився 7 листопада 1936 року в Миколаївській області, місто Первомайськ в родині селянина. У родині було четверо дітей. У школі вчився добре, любив. У Миколи Вінграновського на правій руці був відсутній вказівний палець. Розвинути акторський талант Вінграновському допоміг О. Довженко, який помітив обдарованого Миколу та запропонував йому роботу на Київській кіностудії ім. О. Довженка в якості актора режисера та кіносценариста, Вінграновський створив близько 20 художніх та документальних фільмів. Відомий Микола Вінграновський і як актор, режисер і сценарист. Він зіграв головну роль у художньому фільмі «Повість полум’яних літ», автором якого був Олександр Довженко. Він постановник низки художніх і документальних фільмів таких як: «Ескадра повертає на Захід», «Берег надії», «Тихі береги», а також він режисер документальних фільмів: «Голубі сестри людей», «Слово про Андрія Малишка», «Щоденник О. Довженка», «Чигирин – столиця гетьмана Богдана Хмельницького», «Гетьман Сагайдачний» та багато інших. Вперше як поет проявив себе у 1957 році. Тоді було надруковано вірші Миколи Степановича у газеті «Літературна»

Микола Степанович Вінграновський є лауреатом Державної премії України імені Тараса Шевченка. Отримав її у 1984 році за прозові збірки для дітей. Також нагороджений Почесною Грамотою Президії Верховної Ради України.. Він лауреат літературної премії «Благовіст» та премії Фундації Антоновичів (США)Перша книжка віршів мала назву «Атомні прелюди»Збірка поезій «Сто поезій» після проходження цензури вийшла друком із 99 поезіями замість 100 Закінчив інститут кінематографії у Москві та Київський інститут театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого. Перша дружина видатного письменника – Лідія Вінграновська (працювала стюардесою) – розповіла, що вони прожили блискуче життя, але незабаром розлучилися. Друга дружина Олександра Білинкевич з Миколою Вінграновським прожила майже 50 років. Майже 50 книг митця надруковани різними

Сама собою річка ця тече. Сама собою річка ця тече,Маленька річечка, вузенька, як долоня. Ця річечка Дніпра тихенька синя доня,Маленька донечка без імені іще. Вона тече в городі в нас під кленом,І наша хата пахне їй борщем. Цвіте над нею небо здоровенно. Солодкими хмаринами з дощем. Ця річечка тече для клена і для мене,Її й тоді я бачу, коли сплю. Я річечку оцю в городі в нас під кленом. Як тата й маму і як мед люблю.

Бабунин дощ. Бабунин дощ, на клямці цяпота,І стежка в яблуках вже стежкояблуката,З котяри — іскри! З м'яти — чамрота!Пускає бульби на порозі хата…Іде хтось темним садом-заховайсь!Іде, й стає знадвору за стіною,І мокро дихає над мокрою губою;Як звуть його?Чи взагалі він звавсь?Хто він такий в залатанім кожусі,В кожусі, а хапає дрижаки?.. Попискують пташата в його вусі,І в бороді дрімають їжаки. Одне — сов'яче око, друге — вовче,Рука — крило, друга рука — весло,Упівобличчя день, а пів-обличчя з ночі,На голові посріблене сідло,Де ж кінь його? У торбі кінь, я знаю. Порожню торбу він би не носив…Стоїть, і передихує, й чекає,Мабуть, насправді вибився із сил,Бо хто ж то знає, скільки йому роківІ скільки він живе тисячоліть?.. Прийшов під нашу хату ненароком,Прийшов перечекати і стоїть: Зайти чи ні до нас, до бульбохати?.. З ноги на ногу ось переступив,Щось наче хтів було мені сказати,Та садом знов почапав у степи…