Презентація "Матеріали для виконання малярних робіт. Технологія виконання малярних робіт." Правила безпеки під час виконання малярних робіт.

Матеріали для виконання малярних робіт. Технологія виконання малярних робіт. Правила безпеки під час виконання малярних робіт.

Житло - споруда, у якій мешкають люди. Сучасна людина прагне якомога комфортніше облаштувати своє помешкання. Основою облаштування житла є якісний ремонт приміщення, кімнати тощо та їх оздоблення.Історія облаштування житла та технології його оздоблення сягає тисячоліть. Найдавнішою технікою оздоблення є наскельне малювання. Водночас розпочинається прикрашання стін усередині приміщення.

Малярні роботи - це комплекс робіт із нанесення забарвлення на різноманітні поверхні й конструкції. Такі роботи виконують для того, щоб збільшити термін експлуатації приміщення, покращити його санітарний стан чи просто «освіжити косметично» стіни, стелю, фасад тощо. До малярних робіт належать також і штукатурні, шпалерні, облицювальні роботи.

Поточний ремонт — це найпростіший і найдешевший вид ремонту квартири, кімнати тощо (мал. 208, а). Основне завдання такого ремонту -усунути дефекти обробки приміщення, що з’явилися в результаті його експлуатації. Зазвичай поточний ремонт квартири включає в себе вирівнювання й фарбування стін і стель, переклеювання шпалер, демонтаж і монтаж лиштв і плінтусів, заміну підлогового покриття - укладку ламінату, лінолеуму, перефарбовування дерев’яних конструкцій.

Поняття капітальний ремонт, який у побуті називають «євроремонт», з’явилося в 90-х роках минулого століття. Тоді «євроремонт» асоціювався з більш високими європейськими стандартами облаштування житла та використанням якісних імпортних оздоблювальних матеріалів.

Основним матеріалом для виконання малярних робіт є фарба. Фарба складається з кольорового порошку - пігменту та плівкоутворювальної речовини - в’яжучого компонента. Всі фарби й, відповідно, фарбування залежно від виду в’яжучого компонента поділяють на водні й неводні.

Водні фарбування застосовують з декоративною метою для опорядження інтер’єру й зовнішніх поверхонь будинків (здебільшого фасадів). Залежно від в’яжучого компонента, який використовують для приготування водних фарб, водні фарбування бувають: вапняні, клейові, цементні, силікатні,казеїнові.

 Щітки малярні за розмірами, формою та способом застосування поділяють на кілька видів: Макловиця. Щітка ракля, махова щітка. Щітки флейцовіРадіаторна щітка. Фільонкові щітки

Малярний валик призначений для рівномірного фарбування великих площ (внутрішніх і зовнішніх).

Найшвидшим способом фарбування є нанесення фарбувальних сумішей за допомогою електромеханічних ручних інструментів-розпилювачів - фарбопультів. Такий спосіб ефективний тільки за великих об’ємів роботи. Фарба наноситься на поверхню за допомогою стисненого повітря. 

Під час виконання малярних робіт на висоті понад 1,5 м доводиться застосовувати розкладні драбини з верхньою платформою, на яку можна поставити ємність із фарбою або посудину з валиком.

Підготовка поверхонь до малярних робіт починається з усунення дефектів стін і стелі. Це можуть бути тріщини в штукатурці, панелях, лущення та відставання старої фарби, непотрібні отвори. Для полегшення проникнення ремонтного матеріалу в місця дефектів їх необхідно розшити (розширити), ушкоджені місця очистити від фрагментів, які слабко тримаються, а ділянки, які відшарувалися, цілком видалити.

 Підготовлені поверхні обов’язково обробляють ґрунтувальними сумішами. Вони здатні глибоко проникати в пористу структуру бетону або штукатурки й закріплюватися всередині неї, значно зміцнюючи поверхневий шар основи, що, у свою чергу, забезпечує максимальний рівень зчеплення з матеріалом. Усі дефекти шпаклюють, тобто заповнюють спеціальною пластичною шпаклювальною пастою. Для цього використовують готову для використання пасту - шпаклівку.

Шпаклівка — основа для наступних шарів фарби. Розрізняють такі основні групи шпаклівок: вирівнюючі (або шпаклівки першого шару), фінішні (другого шару) й універсальні. Вирівнюючі шпаклівки наносять на поверхню шаром 1...2,5 см з метою вирівнювання тріщин і великих щілин. Фінішні шпаклівки застосовують для усунення дрібних дефектів поверхні, покритої шпаклівкою першого шару. Виконують шпаклювання спеціальним гумовим або металевим інструментом – шпателем.

Після завершення всіх підготовчих робіт - вирівнювання стін, шпаклювання - переходять до фарбування. Для нанесення фарбувальних розчинів на поверхню використовують пензлі й щітки різних розмірів та форм, валки з поролоновим чи хутровим чохлом, ручні та електричні розпилювачі. Фарбування виконують вертикальними або горизонтальними смугами з перекриванням попередніх смуг на 3...4 см.

Розпилення фарбувальної суміші форсункою відцентрового типу має один істотний недолік - фарбовий шар наноситься на поверхню нерівномірно. Це пояснюється тим, що частинки фарби, вилітаючи з форсунки, під дією відцентрової сили відкидаються до країв кола. Тому, щоб утворити на поверхні рівномірну фарбову плівку, форсунку під час фарбування треба пересувати коловими рухами.

Виконавши основні малярні роботи, стіни приміщення можна прикрашати нанесенням на них малюнків за допомогою фігурних валиків, трафаретів чи штампів. Для цього на пофарбовану та суху поверхню стіни приставляють заздалегідь підготовлений трафарет та за допомогою тампона або пензля наносять тоненький шар фарби, слідкуючи при цьому, щоб вона не спричиняла патьоків під трафаретом. Із цією метою кількість фарбувальної суміші на тампоні або пензлі повинна бути мінімальною. Після висихання фарби трафарет акуратно знімають.

Дерев’яні конструкції спочатку очищають від старої фарби. Якщо фарба лущиться і за допомогою звичайного шпателя або шліфувального паперу зняти її не можна, слід її розігріти. Використовують для цього будівельний фен. Однак потрібно знати, що під час нагрівання деяких видів фарби виділяється певна кількість шкідливих речовин, тому працювати слід у провітрюваному приміщенні та, звичайно ж, потрібно обов’язково використовувати респіратор, щоб захистити дихальні шляхи.

Потім на поверхні конструкції зашпакльовують нерівні місця (дрібні тріщини, ямки), після висихання шліфують дрібною шкуркою (можливо, доведеться ще раз шпаклювати і знову шкурити), поки не буде досягнуто рівної поверхні.