традиційного предметного навчання, в основі якого - ідея трансляції та засвоєння знань (інформації);селективної, дворівневої системі оцінювання (знає - не знає);примусових форм організації навчальних занять (подібно конвеєрному способу організації праці);авторитарного, ієрархічно організованого способу взаємодії в системі учень – учитель. Компетентнісний підхід відходить від:
створення умов для розвитку та самореалізації учнів;задоволення запитів та потреб школяра;засвоєння продуктивних знань, умінь;розвиток потреби поповнювати знання протягом усього життя;виховання для життя в цивілізованому громадянському суспільстві. Продуктом школи є людина, особистість, тому підлягають реалізації такі задачі:
Для розв'язання цих задач вчитель має керуватися правилами: Головним є не предмет, якому ви навчаєте, а особистість, яку ви формуєте. Не предмет формує особистість, а вчитель своєю діяльністю, пов'язаною з вивченням предмета. На виховання активності не шкодуйте ні часу, ні зусиль. Сьогоднішній активний учень - завтрашній активний член суспільства. Ставте учнів у ситуації, котрі вимагають виявлення та пояснення розбіжностей між фактами, що спостерігаються, та наявним знанням. Допомагайте учням оволодіти найбільш продуктивними методами навчально-пізнавальної діяльності, навчайте їх вчитися. Привчайте учнів думати та діяти самостійно. Поступово відходьте від механічних переказів, дослівного відтворення. Творче мислення розвивайте всебічними аналізом проблем, пізнавальні задачі розв'язуйте кількома способами, частіше практикуйте творчі завдання. Вчитель з будь-якого предмета, не тільки мови та літератури, має слідкувати за способом та формою висловлювання думки учнів. Слід частіше показувати учням перспективи їх навчання. У процесі навчання обов'язково враховуйте індивідуальні особливості кожного учня, об'єднуйте в диференційовані підгрупи учнів з однаковим рівнем. Вивчайте і враховуйте життєвий досвід учнів, їх інтереси, особливості розвитку.
– набута у процесі навчання інтегрована здатність учня, що складається із знань, умінь, досвіду, цінностей і ставлення, що можуть цілісно реалізовуватися на практиці. – спеціально структурований комплекс якостей особистості, що дає можливість їй ефективно діяти у різних сферах життєдіяльності і належить до загальногалузевого змісту освітніх стандартів. – спрямованість освітнього процесу на досягнення результатів, якими є ієрархічно підпорядковані ключова, загальнопредметна і предметна (галузева) компетентності. Компетентність Ключова компетентність. Компетентнісний підхід
По-перше, знання, але не просто інформація, а швидко змінювана, динамічна, різноманітна, яку треба вміти знайти, відсіяти від непотрібної, перевести у досвід власної діяльності. По-друге, уміння використовувати це знання у конкретній ситуації; розуміння, яким чином добути це знання, для якого знання який метод потрібний. По-третє, адекватне оцінювання - себе, світу, свого місця в світі, конкретного знання, необхідності чи зайвості його для своєї діяльності, а також методу його здобування чи використання. Які основні складові компетентності?
практичну спрямованість мети уроку як особисто значущої, важливої для кожного учасника освітнього процесу;використання в процесі навчання здобутого життєвого досвіду учнів, їхніх повсякденних спостережень, досвіду практичної діяльності;зв’язок навчального матеріалу з повсякденням, явищами, які відбуваються в довкіллі;використання результатів навчання в практичній діяльності людини. Формування соціальної компетентності передбачає:
Формування комунікативної компетентності передбачає: Підготовку дидактичних матеріалів до уроків біології, репродукцій, карток, уривків з фільмів;Розробку системи нестандартних уроків, які передбачають максимальне спілкування учнів;Залучення дітей до створення власного словника труднощів;Створення на уроці нестандартних ситуацій, близьких до життєвих;Продовження формування вмінь та навичок учнів у позакласній роботі (робота відповідного гуртка, факультативу тощо);Стимулювання критичного ставлення до власної роботи, висловлення власної думки та адекватного сприйняття відгуків;Удосконалення вміння слухати і чути.
Формування інформаційної компетентності передбачає:розвиток умінь учнів обирати потрібні джерела інформації;удосконалення вмінь використовувати додаткову літературу;проведення інформаційних хвилинок;проведення інформаційних диктантів;вироблення вмінь складати схеми та читати їх;організація зустрічей із живими носіями інформації;залучення учнів до використання комп'ютера, мережі інтернет як потужного інструмента здобуття та обробки інформації;стимулювання критичного ставлення до повідомлень засобів масової інформації;виховання загальної інформаційної культури.
Формування компетентності саморозвитку та самоосвіти передбачає:створення програми самоосвітньої діяльності учнів;визначення проблеми, над якою передбачається працювати; підбір та опрацювання літератури;створення учнями понятійно-термінологічного словника;складання учнями тез, виписок, опорних конспектів, виконання творчих завдань; проведення ігор «компетентність», «науково-дослідна лабораторія»;розробка учнями вікторин, тестів, сценаріїв, написання рефератів.
Життєві компетентності, що сприяють: Соціальному здоров’ю. Духовному та психічному здоров’ю профілактика шкідливих звичок; рухова активність (фізкультхвилинки); санітарно-гігієнічні навички; режим праці та відпочинку позитивне ставлення до себе, до інших людей, до життєвих перспектив; уміння реально оцінювати здібності й можливості уміння визначати життєві цілі, керуючись своїми потребами, схильностями, здібностями ефективне спілкування (рефлексія); навички співчуття; розв’язання конфліктів (елементи тренінгу); навички поведінки в умовах тиску, погроз; навички спільної діяльності (елементи гри)Фізичному здоров’ю