Презентація "Механічний рух населення" 8 клас

Механічний рух населення

Люди завжди мріють про краще життя, прагнуть жити в безпеці, спокої й добробуті. Тому іноді вони виїжджають зі своєї країни та стають емігрантами. Міграція — потужний процес, який впливає на кількість і склад населення країн світу, забезпеченість трудовими ресурсами. Зараз за кордоном працює близько 5 млн українців, передусім у Польщі, Чехії, Італії, Іспанії, Португалії, Німеччині, Угорщині, Греції, Туреччині та США

Зовнішні міграції, їх види та причини. Зовнішні міграції безпосередньо не впливають на зростання населення світу в цілому. Проте вони можуть суттєво змінювати кількість, статевий, віковий, національний склад як окремих країн, так і цілих регіонів планети. У другій половині XX ст. у світі стрімко зросла кількість вимушених мігрантів — біженців. Так, за даними ООН, у 1974 р. Їх кількість становила близько 2 млн осіб. Зараз ця цифра перевищує 60 млн осіб, майже половина з них — діти. Найчастіше люди тікають із зон воєнних конфліктів (Сирія, Ірак, Лівія, Південний Судан, Сомалі). При цьому зростає частка нелегальних мігрантів

Міграції можуть бути викликані різними чинниками: соціально-економічними (типовий приклад — переселення з бідних країн до високорозвинених); політичними (наприклад, переселення з території країни, де відбуваються воєнні дії);національними (наприклад, переїзд євреїв до Палестини після створення там держави Ізраїль); релігійними (виїзд індуїстів із Пакистану до Індії та мусульман з Індії до Пакистану після проголошення незалежності цих держав); екологічними (відселення людей із 30-кілометрової зони навколо Чорнобильської АЕС у 1986 р.).

Особливості сучасних світових міграційних процесів. На сьогодні склалися три основні світові центри імміграції:1. Західна Європа Міграційна політика країн цього регіону спрямована на залучення робочої сили з країн Центральної Європи, Туреччини, а також колишніх колоній. При цьому праця іммігрантів насамперед використовується на важких роботах (будівництво), шкідливих для здоров’я (металургія, обслуговування житлово-комунального господарства) або роботах, які не потребують високого рівня кваліфікації.2. Англо-Америка (США й Канада) Для міграційної політики цих країн характерні два напрямки: а) залучення дешевої та малокваліфікованої робочої сили переважно з країн Латинської Америки (у першу чергу з Мексики); б) переманювання висококваліфікованих спеціалістів, зокрема науковців, з інших країн, особливо із Центральної Європи та Індії («відплив умів»).3. Багаті нафтодобувні країни Південно-Західної Азії (насамперед Саудівська Аравія) Цей центр імміграції почав формуватися лише в 70-х рр. XX ст. Для нього характерні: а) імміграція переважно з мусульманських країн; б) переважання чоловіків серед іммігрантів; в) стримування постійних міграцій, сприяння сезонним та особливо тимчасовим міграціям.

Зовнішні міграції в УкраїніЗараз для України найбільш характерна міжнародна трудова міграція. За оцінками фахівців, нею охоплено приблизно 5 млн жителів країни. Тільки із західних областей на тимчасові роботи за кордон щороку виїжджає понад 700 тис. осіб, причому частина з них працює нелегально. В умовах стрімкого зростання міграційного руху населення постає проблема його регулювання. Саме це має на меті міграційна політика. В Україні вона може бути одним із засобів підвищення трудового потенціалу країни та протидії депопуляції. Із цією метою необхідно створювати умови для скорочення еміграції та повернення мігрантів, які виїхали раніше.

Українська діаспора та її географія. Східна діаспора. Налічує понад 7 млн осіб. Її становлять українці, що живуть на території держав, які в минулому були республіками Радянського Союзу. Майже дві третини східної діаспори становлять українці, які проживають у Росії. Західна діаспора. Представники західної діаспори проживають у країнах Центральної та Західної Європи, а також в Америці, Австралії та інших частинах світу. Найчисленніша західна українська діаспора в США та Канаді, Польщі, Румунії, Словаччині та Чехії. Діаспора — це частина народу, що живе за межами країни свого походження, своєї історичної батьківщини.

Внутрішні міграції населення України. Пов’язані зі структурною перебудовою економіки, нерівномірністю в розміщенні підприємств, відмінностями в соціально-економічних умовах життя та рівні безробіття. Уповільнилося переміщення із села до міста,Зменшилися розміри сезонної міграції, Після аварії на ЧАЕС відбувався значнийвідплив населення з найбільш постраждалих областей.5. У зв’язку з обмеженими можливостями працевлаштування в невеликих населених пунктах останнім часом збільшилися обсяги маятникової міграції (регулярні поїздки з одного населеного пункту, який є місцем проживання, в інший — на роботу або навчання і назад). Вони найбільш характерні для великих міст, передусім для Києва, Харкова, Одеси, Дніпра, Львова, Запоріжжя.