Презентація "Міфи Троянського циклу"

Міфи троянського циклу. Підготувала учениця 8 б класу. Кравчук Катерина

Розпочинається троянський цикл міфів оповіддю про весілля Пелея й Фетіди, на яке були покликані всі боги, крім богині розбрату Еріди. Щоб помститись, Еріда підкинула гостям золоте яблуко з надписом «найвродливішій». Між богинями Афіною, Афродітою і Герою спалахнула суперечка про те, кому з них має належати яблуко. Цю суперечку розв’язав троянський царевич Паріс, віддавши яблуко Афродіті, яка обіцяла йому в нагороду кохання найпрекраснішої жінки на землі — Єлени, дружини царя Спарти Менелая. Скориставшись гостинністю царя, Паріс зганьбив його: викрав не лише його дружину Єлену, а й захопив зі скарбниці всі коштовності.

Згідно з міфами, до Паріса за порадою Зевса звернулися Гера, Афіна й Афродіта, щоб він розсудив, кому з них має належати яблуко з написом καλλίστῃ «найвродливішій». Це яблуко, що відоме як «яблуко розбрату», підкинула гостям не запрошена на весільний бенкет Пелея й Фетіди богиня чвар і розбрату Еріда. Кожна з трьох наймогутніших богинь намагалася схилити юнака на свій бік: Гера обіцяла владу та багатство, Афіна — мудрість і військову славу, Афродіта — найвродливішу у світі жінку. Паріс присудив яблуко Афродіті, яка за це допомогла йому викрасти в спартанського царя Менелая його дружину Єлену.

Давні греки і римляни були політеїстами, тобто вірили у велику кількість різних богів і напівбогів, кожен з яких мав свій характер, виконував певні функції. Боги давньогрецького пантеону - це Зевс, Гера, Гефест, Гермес, Афродіта, Афіна, Артеміда, Арес, Аполлон, Аїд та інші. Давні римляни вірили фактично в той же самий пантеон богів, тільки називали їх по- іншому: Юпітер, Юнона, Вулкан, Меркурій, Венера, Діана, Марс, Феб, Плутон... Усі боги античності були максимально наближені до людей: воші мали людську подобу і почуття. Зевс - верховний бог, Гера - його дружина, покровителька родинного життя і шлюбу, Аїд - бог підземного царства мертвих, Артеміда - богиня мисливства, Афродіта - богиня кохання, Аполлон - бог скотарства, покровитель мистецтва тощо.

Минуло багато днів відтоді, як повернувся Паріс у дім отця свого Пріама. Здавалось, що та зміна, яка сталася в його житті, змусила його забути про дар, обіцяний йому Афродітою. Тепер він був царевичем, а не звичайним, нікому не відомим пастухом. Але Афродіта сама нагадала йому про прекрасну Єлену й допомогла своєму улюбленцеві збудувати чудовий корабель. Він зійшов на корабель і вирушив у путь безкраїм морським простором у Спарту, де жила Єлена. Розпач охопив Кассандру1, коли побачила вона, як швидкохідний корабель Паріса віддалявся від рідних берегів.

Менелай вирушив під Трою з 60-ма кораблями. Відзначався мужністю й хоробрістю, був серед тих героїв, які, сховавшись у дерев'яному коні, прорвалися до міста. Йому допомагали богині Афіна й Гера. У двобої здолав Паріса (якого від смерті врятувала Афродіта), хоробро боронив тіло вбитого Патрокла. Після захоплення Трої ахейцями разом з Єленою відплив на батьківщину, однак за велінням Зевса буря розкидала його кораблі, і він мусив протягом 8 років блукати біля Кіпру, Фінікії, Ефіопії, Єгипту й Лівії.

Прагнучи загартувати сина, Фетіда купала його у водах Стіксу, тому Ахіллес мав єдине вразливе місце — п'яту, за яку його тримала, купаючи, мати. Ахіллесу провіщали безмежну славу й загибель у Троянській війні. Фетіда переодягла дев'ятирічного хлопчика в жіноче вбрання і під іменням Пірри віддала до двору царя Скіросу Лікомеда, де він перебував у товаристві його дочок; одна з них, Деїдамія, народила від нього Неоптолема. Віщун Калхант запевнив греків, що без Ахіллеса вони не здобудуть Трої. Ахіллеса знайшов Одіссей, який під виглядом купця прибув до Лікомеда й запропонував його донькам жіночі прикраси та зброю. Дівчата кинулись до прикрас, Ахіллес вибрав зброю. (Варіант: Одіссей наказав своїм воїнам зіграти сигнал тривоги. Перелякані дівчата повтікали, а Ахіллес схопив зброю й кинувся на ворога). Одіссей намовив Ахіллеса вирушити під Трою.

Велика й могутня була Троя, проти якої зібрались виступити герої Греції. Заснував Трою Іл, правнук героя сина Зевса Дардана й плеяди Електри. Дардан прийшов з Аркадії до царя Тевкра. Тевкр віддав за Дардана дочку свою, а в придане дав йому частину своєї землі, на якій і засновано місто Дарданію. Внуком Дардана був Трос, а його сином був Іл. Він у Фрігії взяв раз участь у змаганні героїв і скоро переміг їх одного за одним. В нагороду за цю перемогу одержав він п'ятдесят дів і п'ятдесят юнаків. Дав йому цар Фрігії також перісту корову і сказав, щоб він ішов за коровою і там, де зупиниться корова, заснував місто. Велику славу обіцяв оракул, зі слів царя Фрігії, цьому місту. Іл зробив так, як сказав йому цар Фрігії. Пішов він за коровою, а вона зупинилась саме на горбі богині Ате. На цьому горбі і почав Іл будувати місто. Він зняв руки до неба і благав Зевса послати йому знамення того, щоб благословив громовержець його справу. Уранці, вийшовши з свого шатра, Іл побачив перед собою вирізьблений з дерева образ Афіни Паллади; це й був той палладій, який мав охороняти нове місто. За царювання їла тільки та частина Трої була обнесена муром, яка знаходилась на горбі, а підгірна частина міста була незахищена. Мур навколо цієї частини міста побудували Посейдон і Аполлон, які, з веління богів, мали служити в царя Трої Лаомедонта, Ілового сипа. Незламний мур вивели Посейдон і Аполлон навколо Трої. Тільки в одному місці можна було зруйнувати мур — там, де працював герой Еак, що допомагав богам у праці.

Перше джерело, яке розповідає про Троянську війну — епічні поеми «Іліада» та «Одіссея». Пізніше Вергілій у своїй «Енеїді» та інші античні письменники також описували ці події. За міфами, Троянська війна викликана тим, що син троянського царя Пріама Паріс викрав дружину спартанського царя Менелая Єлену. Ахейські війська на чолі з Агамемноном впродовж дев'яти років тримали Трою в облозі. Лише на 10-му році війни греки завдяки хитрості Одіссея здобули Трою. Після Агамемнона провідні місця у грецькому війську мали Менелай, Ахіллес, Патрокл, два Аякси, Тевкр, Нестор, Антілох, Одіссей, Діомед, Ідоменей, Філоктет і Паламед. Величезна армія, що налічувала 100 тисяч воїнів і 1 186 кораблів, зібралася в Авлідській гавані. Звідси Агамемнон вирушив на Трою.

Пізніші міфи розповідають про нові подвиги Ахіллеса, серед них про переможні бої з царицею амазонок Пентесілеєю, з ефіопським царем Мемноном тощо. Ахіллес гине біля мурів Трої напередодні її падіння. (Варіант: його вбив Паріс, стрілу якого Аполлон спрямував у вразливе місце героя — його п'яту, коли він, неозброєний, прийшов до Аполлонового храму справити шлюб з дочкою Пріама. Поліксеною). Ахіллесове тіло прикрила вовною атлантида Іо (пізніше обернена в фіалку), а попіл з тіла героя, змішаний з попелом Патрокла, поховали в одній урні на острові Сігеї, де пожертвувала своїм життям і Поліксена. Грецькі герої сперечалися за зброю Ахіллеса. Вона дісталась Одіссеєві, що призвело до самогубства Аякса Теламоніда.

Во время одного из сражений у стен Трои Ахилл был убит. За его тело началась битва. Аякс убил Главка, а затем вынес тело павшего героя, пока Одиссей отбивал натиск троянцев. На погребальных играх в его честь победил в метании диска. После этого мать Ахилла Фетида решила вручить доспехи сына храбрейшему из греческих воинов. На этот почётный статус осмелились претендовать лишь Аякс с Одиссеем. Существует несколько версий относительно того, каким образом был выбран Одиссей. По одной из них, Агамемнон недолюбливал потомков Эака, к которым относился и Ахилл, и поэтому присудил доспехи Одиссею. По другой — выбор сделали вожди тайным голосованием. По третьей версии, Агамемнон послал лазутчиков под стены Трои, чтобы те услышали от самих троянцев, кого они считают наиболее храбрым. Те и подслушали разговор девушек, обговаривающих сражение за тело Ахилла, одна из которых по наущению Афины сказала: «Даже рабыня смогла бы это сделать, если у неё на плечах мёртвый, но стоит ей в руки вложить оружие — она со страха забудет, на что способна. Не Аякс, а Одиссей принял на себя всю мощь нашего удара».

Троянська війна почалась в 1194 році до н.е. коли син троянського царя Паріс спокусив дружину спартансько царя Менелая Єлену, котра разом із царськими скарбами втекла до столиці тевкрів у Малу Азію. Ображений Менелай за допомогою свого брата, могутнього царя Мікен Агамемнона, зібрав стотисячне військо, яке військо на 1186 кораблях переправилось через Егейське море і взяло Трою в тривалу облогу. Оскільки Троянська війна давніми греками вважалась останньою подією міфічного віку або першою подією історичного періоду, її датування, що виводилось по генеалогії правлячих династій, умоглядне і не спирається на жодне документльне історичне джерело, хоча б у силу того, що Троянську війну від доби, наприклад, Ератосфена відділяла тисяча років, і вона була відома навіть давнім грекам лише за епосом. Згідно з версіями різних авторів падіння Трої відбувалось у широкому діапазоні дат: від 1135 року до н.е. (Ефор Кимський) до 1334 року до н.е. (Дурій Самоський). Те ж стосується і точного числа, серед яких крім 24 квітня називаються 6-7 травня, 26 травня, 7 липня і 7 жовтня.

Здивовані залишеним подарунком, троянці вирішили ввезти коня в місто. Незважаючи на попередження жреця Лаокоона, який попередив про підступність ворога («Бійтеся данайців (греків), що дари приносять!»), вони ввезли дерев'яного коня в місто, вважаючи його даруноком богині Афіни. Вночі заховані в череві коня воїни вийшли назовні і відкрили ворота, через які в місто увірвались ахейці, — майже все чоловіче населення Трої загинуло, за винятком Енея, сина Анхіза й Афродіти, що отримав від богів повеління бігти із захопленого міста. Жінки Трої стали бранками і рабинями переможців, а саме місто було розграбоване і спалене.

Дякую за увагу