Презентація "Міміка і жести індійського танцю"

Міміка і жести індійського танцю

Всім відомо, що індійські танці – це мистецтво високого рівня у світовій культурі. Індійські танці вивчаються як дітьми так і дорослими, несуть в собі неабиякий сенс і популярні у всіх країнах.Є танці, де кожен рух пальцем, кожен рух бровою, не кажучи вже про руках, ногах - все геометрично вивірене і має величезне значення. Насамперед, тому що ці танці мають сакральний характер. Міміка і жести, бездоганна послідовність поз і малюнок танцю - все строго визначено і підпорядковане сюжету.

Традиція приписує танцю божественне походження. Його творцем і першим виконавцем вважають бога Шиву, відомого також як Натараджа (Цар танцю). У Давній Індії танець був обов'язковою частиною релігійного ритуалу. Його виконували храмові танцівниці — девадасі («рабині Бога»).

Показ танцювальних стилів в індійських кінофільмах дозволив світовій аудиторії ознайомитися з індійськими танцями.Індійська національна академія музики, танців і драми надала статус 7 класичним танцям — бхаратанатьям, катхак, кат- хакалі, маніпурі, кучипуді, одісси, мохініаттам. Перші 4 форми вважають основними, решту — напівкласичними танцями.

Головними аспектами всіх класичних стилів є нрітта і нрітья (як додатковий — натья):•    нрітта — суто технічний танець, позбавлений смислового навантаження, має естетичний сенс («чистий танець», «танець задля танцю»);•    нрітья — сюжетний танець, що передає певну ідею, завжди супроводжується співом;•    натья — дії та жестикуляції із танцем або без нього (цей аспект найяскравіше втілено в індійському театрі).

В індійському танці є важливими не тільки пластика тіла, але й рух кожного пальця, жест, погляд, що розкривають зміст танцю. Мета танцю — занурення глядача у стан екстазу, у якому розчиняється реальність світу. Це — своєрідний гіпноз. Погляд танцівниці постійно спрямований на глядача. 

Алфавітом танцю трактати проголошують 108 поз Шиви, названих каранами. З каран індійський танцівник складає своєрідні комбінації, якусь основу танцювальної композиції, вони називаються ангахарами. Крім цього митцю досконально слід знати мудра (різноманітні позиції пальців), і хаста (жести рук), а також численні канонічні руху очей, шиї, голови та інших частин тіла. За допомогою мудра виконавець здатний зобразити не тільки різні предмети, але і будь-яка дія, емоції і абстрактні поняття. Ця своєрідна «мова жестів» має в своєму «словнику» більше 500 символопонятть.

Xacma прана — це ті рухи рук і пальців, що наділяють сенсом жести, наприклад:•    пальці, що ворушаться, показують світло місяця, пристрасть кохання, іскри;•    хвилеподібні коливання руки рухом зап'ястків — це хвилі, риба;•    роз'єднання рук — давати, цвітіння, квіткові стріли Шиви;•    роз'єднання пальців — розмова;•    струшування руками — політ бджоли, гнів, сяйво, блискавка, волосся, що розвівається;•    круговий рух зап'ястка — лоза, гола зброя, світ. Найпростіший жест «патака» має більше ніж 40 значень. Згідно з трактатами, для того щоб танець «заговорив», танцюристи використовують 24 рухи голови, 6 рухів бровами, 26 рухів очей.

Взагалі Індія — країна старовинна. Про казкові багатства та красу її ходять тисячоліттями легенди. Дуже популярні індійські фільми,де знову ж таки невід’ємною частиною є всім відомі танці,не просто танці,а,так сказати, «веселощі» хлопців,дівчат,жінок,чоловіків і дітей. Звісно,що справжнє мистецтво індійського танцю може осягнути лише корінний житель вищеназваної країни,тому вивчати жести і рухи іншим народам потрібно прискіпливо і обережно. Адже якийсь один неправильний жест може означати щось принизливе чи навіть аморальне.