Презентація "Мина Мазайло" М.Куліша

ТЕМА УРОКУ: МИКОЛА КУЛІШ “МИНА МАЗАЙЛО”. ОСОБЛИВОСТІ ІДЕЙНО-ХУДОЖНЬОГО ЗМІСТУ, МОРАЛЬНІ ТА СУСПІЛЬНІ ПРОБЛЕМИ, ВТІЛЕНІ В ТВОРІ. МЕТА: ЗДІЙСНИТИ ІДЕЙНО-ХУДОЖНІЙ АНАЛІЗ ТВОРУ, РОЗКРИТИ ОСОБЛИВОСТІ ХУДОЖНЬОГО ВІДТВОРЕННЯ ПРОБЛЕМИ УКРАЇНІЗАЦІЇ

"Ім'я, що переходить у вічність"

Прізвище - найменування особи, набуте при народженні або вступі в шлюб, що передається від покоління до покоління і вказує на спорідненість. Процес виникнення прізвищ як окремого класу спадкових найменувань розпочався у 16 ст.

Прізвища походять:- від апелятів( Кабан, Хижак, Кучма)- від означень( Головатий, Дикий, Горілий)- від імен( Семен, Богдан)- від патронімів( Максимович, Петрович)- від етнонімів(Бойко, Петрович)- від місцевості ( Долина, Підгірний)- від діяльності ( Слюсар, Кравченко)- від числівників( Половинко, Третяченко)- від дієслівної форми( Рева, Чуйко)- від службових слів( Гевко, Гайдученко) - від словосполучень( Паливода, Дерипало))

Мазайло- Квач Мазайлами за часів козаччини називали тих, хто змазував вози, щоб вони легко їхали не рипіли і ворог їх не помічав. А Квач - це ганчірка, якою мазали віз. Тобто мазали-квачі. Ось таке походження прізвища Мазайло-Квач.

Походження деяких прізвищ нашого класу. За професійною діяльністю: Швець, Ткаченко, Шаповалова, Проскурня.Історично склалися: Котова, Багнюк, Саймукова. На позначення малих істот: Черепашенко, Блохін. За етнічною приналежністю: Литвиненко, Бойко. Котова, Багнюк, Саймукова. На позначення малих істот: Черепашенко, Блохін. За етнічною приналежністю: Литвиненко, Бойко.

Причини створення твору “МИНА МАЗАЙЛО”Виступ в 1929 році на літературному диспуті з національного питання- Боротьба автора за розвиток української мови

ТРІУМФАЛЬНИЙ УСПІХ, КОМЕДІЯ СТАЛА ЯВИЩЕМ ЖИТТЯ, РЕПЛІКАМИ ТВОРУ ЗАГОВОРИВ НАРОД СЦЕНІЧНА ІСТОРІЯ ТВОРУ- Протягом 1929 р. поставлено в Івано-Франківську, Одесі, Вінниці, Житомирі, Херсоні, Маріуполі- Початок 1930 р. вистава вийшла за межі Радянського Союзу- Березень 1929 р. прем’єра у Дніпропетровькому театрі ім. Шевченка і в театрі “Березіль”- Січень1929 р. прочитана у театрі в театрі “Березіль”- Грудень 1928 р. - закінчено п’єсу

ТРІУМФАЛЬНО ЗНЯТО З РЕПЕРТУАРУ ТЕАТРІВКІНЕЦЬ 1930 РОКУ- ПІСЛЯ СУВОРИХ ДИСКУСІЙ У ПРЕСІ ТА СУВОРИХ ЗАСІДАНЬ, У ЗВ'ЯЗКУ З ПРИПИНЕННЯМ ПРОЦЕСУ УКРАЇНІЗАЦІЇКОМЕДІЮ

УКРАЇНІЗАЦІЯУ 1925 відбувся пленум УК КПБУ про українізацію в Україні. Парадоксально звучить. Чомусь нікому на думку не спадало, наприклад, русифікувати чи так вдіяти з іншим народом.1920-1940 роки-називають часом “загравання “ більшовиків з українством. Українізацію можна трактувати як свідчення слабкості влади,що не знала , як зупинити могутній потік відродження нації,тому прагнула спрямувати його у вигідне для себе русло. Ось як писав про це сучасник події : “Радянська влада всю адміністрацію українізує і тим з’єднає з нею українське населення й привчить його відноситись до неї як до своєї“.

В 1927 році українською мовою вчилося 77%шкіл , в 1932 р. на 87% з українізовано пресу . Коли комуністичний режим зрозумів, що ситуація виходить з під контролю, кампанію “українізації” було припинено, а національне відродження розстріляно.

Сталін: “Треба дати національним культурам розвиватись і розгорнутися …, щоб створити умови злиття в одну спільну культуру з однією спільною мовою ”. “Ми будемо знищувати кожного ворога ,увесь його рід , його сім’ю”.

Взаємозв’язок історії та літератури

Конфлікт драматичного твору - це відображення життєвих суперечностей, що виявляється в зіткненні й боротьбі протилежних ідей, прагнень і вчинків людей. ВИДИ КОНФЛІКТІВ МОРАЛЬНИЙПОЛІТИЧНИЙПСИХОЛОГІЧНИЙ

СИСТЕМА КОНФЛІКТІВ У ТВОРІУЛЯ-РИНАМИНА МАЗАЙЛО-МОКІЙДЯДЬКО ТААРАС-ТЬОТЯ-МОТЯКОХАННЯ І ВЛАСНА ВИГОДА“ЩИРИЙ” УКРАЇНЕЦЬ І ПЕРЕВЕРТЕНЬЗБЕРЕЖЕННЯ УКРАЇНСЬКИХ ТАРДИЦІЙ І УКРАЇНСЬКИЙ ШОВІНІЗМДИСКУСІЯЦЕНТР ІДЕЙНИХ ЗІТКНЕНЬ

ОСОБЛИВОСТІ ЖАНРУСАТИРА НА : РОСІЙСЬКИЙ ШОВІНІЗМ;АНАРХІЧНИЙ НАЦІОНАЛІЗМ;МАНКУРТІВ (ПЕРЕВЕРТНІВ)

ПРОБЛЕМАТИКА: Функціонування рідної мови, повага до інших мов. Русифікація та українізація. Національна гідність та самосвідомість, патріотизм. Взаємопорозуміння в сім’ї

Зако́н «Про заса́ди держа́вної мо́вної полі́тики» № 5029-VI прийнятий від 5 червня 2012 року. Дія закону розповсюджується на 18 мов: російську, білоруську, болгарську, вірменську, гагаузьку, ідиш, кримськотатарську, молдавську, німецьку, новогрецьку, польську, ромську (циганську),румунську, словацьку, угорську, русинську, караїмську і кримчацьку. Закон встановлює, що державною мовою є українська мова, але істотно розширює використання регіональних мов, якщо кількість носіїв цих мов не менше 10% від населення певного регіону, а в окремих випадках й менше 10%. Закон містить неоднозначне визначення терміну «рідна мова», трактуючи його таким чином: «рідна мова — перша мова, якою особа оволоділа в ранньому дитинстві». Згідно з висновками Головного науково-експертного управління ВРУ визначення терміну «рідна мова» в законі є неточним і некоректним, оскільки із нього, як вказано у висновку, випливає, що рідною мовою може бути чужа мова, якщо за певних обставин людина оволоділа нею першою.