Презентація "Міні-проєкт " Педагогіка партнертва"

Підготувала заступник директора з навчально-виховної роботи Красноградського багатопрофільного ліцею Красноградської районної ради Харківсбкої області Власова Ірина Іванівна

Час і батькам, і вчителям глибоко усвідомлювати, що ані школа без сім’ї, ані сім’я без школи не можуть упоратися з найтоншими, найскладнішими завданнями становлення людини Василь Сухомлинський

Дітей , їх особисту гідність і їх потреби треба так само шанувати, як і старших, і тільки поводячися з ними лагідно, щиро, розумно, як з рівними, входячи в їх спосіб думання, можна виховувати чесних, щирих, правдолюбних і справді вільних людей. Іван Франко

Сьогодні в умовах модернізації української освіти одним із напрямків оптимізації освітнього процесу є спрямування на демократизацію взаємовідносин його учасників: викладачів, учнів та батьків, що відображається в нових підходах: створенні сприятливої атмосфери співробітництва; зниженні монологічного викладу, дублювання інформації, яка може бути отримана з доступних джерел; переходу до діалогізованого спілкування в ході інтенсифікації впровадження в освітній процес активних методів , які дають можливості для розкриття творчої особистості, розвитку ініціативи, активізації пізнавально-навчальної діяльності учня.

Термін «партнерство» переважно визначають як: система взаємовідносин, які відбуваються у процесі певної спільної діяльності; спосіб взаємодії і взаємин, організованих на принципах рівності, добровільності, рівнозначущості та доповнюваності всіх її учасників; організаційна форма спільної діяльності, що передбачає об’єднання осіб на відповідних умовах розподілу праці та активної участі в її реалізації; спосіб взаємовідносин, за яких зберігаються права кожної із сторін, чітко узгоджені і злагоджені дії учасників спільної справи, що ґрунтуються на засадах взаємовигоди та рівноправності.

чітко визначена система взаємовідносин всіх учасників освітнього процесу (учнів, батьків, вчителів), яка: організовується на принципах добровільності й спільних інтересів; ґрунтується на повазі й рівноправності всіх учасників, дотримуючись визначених норм (права та обов’язки) та враховуючи ціннісні орієнтири кожної із сторін; передбачає активне включення всіх учасників у реалізацію спільних завдань та готовність брати на себе відповідальність за їх результати.

повага до особистості; доброзичливість і позитивне ставлення; довіра у відносинах, стосунках; діалог – взаємодія – взаємоповага; розподілене лідерство (проактивність, право вибору та відповідальність за нього, горизонтальність зв’язків); принципи соціального партнерства (рівність сторін, добровільність прийняття зобов’язань, обов’язковість виконання домовленостей).

розглядається як окрема форма соціальної взаємодії закладу освіти з фізичними або юридичними особами та розгортається на засадах визначальної ролі навчального закладу в реалізації його особистісно-розвивальних функцій. Таке партнерство включає в себе сім’ю, педагогів, адміністрацію навчального закладу.

інтеграція батьків у педагогічний процес шляхом створення необхідних і достатніх умов для залучення сім'ї до супроводу дитини в освітньому процесі.

встановлення партнерських відносин з сім'ями учнів; визначення ціннісних орієнтирів спільної діяльності та шляхів їх досягнення; залучення батьків до організації навчально-виховного процесу та управління життєдіяльністю школи; науково-методичний та інформаційний супровід психолого-педагогічного навчання батьків з метою підвищення їхньої компетентності; проведення діагностичних досліджень з метою визначення освітніх запитів й задоволення освітніх потреб батьків та учнів.

соціально-педагогічне партнерство педагогів і батьків, які об'єднали свої зусилля для досягнення спільної мети - формування морально-духовної, життєвокомпетентної особистості, яка успішно самореалізується у соціумі як ГРОМАДЯНИН, СІМ'ЯНИН, ПРОФЕСІОНАЛ; єдність дій педагогів і батьків як основних суб'єктів освітнього процесу; зміцнення й розвиток контактів між педагогами і батьками щодо вивчення психології дитини та її поведінки; постійний діалог як форма відносин між педагогами і батьками, основою якої є свідоме прийняття шкільних вимог і правил батьками, а також поважливе ставлення педагогів до думок і пропозицій батьків;

гуманізація міжособистісних відносин, попередження конфліктних ситуацій та оптимізація взаємин між основними суб'єктами освітнього процесу - педагогами і батьками, в основі яких – толерантність, розуміння, співучасть, відкритість, добровільність, здатність до взаємодії; постійне, різнобічне і глибоке вивчення сім'ї; системна організація навчання батьків, підвищення рівня їхніх психолого-педагогічних знань і компетентності, урізноманітнення форм і методів педагогічної просвіти.

1.Об’єктивні (тип навчального закладу, місце знаходження навчального закладу, кількість та контингент учнів, батьків тощо). 2. Суб’єктивні (соціально-психологічні): зміна цільових установок діяльності школи в роботі з сім'єю; організація соціально-педагогічної просвітницької роботи школи з сім'ями; підготовка педагогів до здійснення діяльності в формі соціально-педагогічного партнерства з сім'ями; формування мотиваційної готовності педагогів, сімей до процесу взаємодії в формі соціально-педагогічного партнерства.

як чітко визначена система взаємовідносин всіх учасників освітнього процесу (учнів, батьків, вчителів, керівників), повинна забезпечувати: На рівні сім’ї це: Створення стимулюючої духовної та морально-психологічної атмосфери; інтеграція зусиль зі школою; оволодіння необхідним обсягом психолого-педагогічних знань.

На рівні діяльності педагога: стимулювання до творчого пошуку, вміння бачити проблеми та шляхи їх розв’язання; пріоритет відносин співробітництва, співтворчості; модернізація форм, методів навчання та виховання;

На рівні діяльності адміністрації навчальних закладів: підбір педагогічних кадрів відповідного рівня, здатних сприяти розвитку учнів. забезпечення умов для самостійної діяльності педагогів, підвищення їх загальнокультурного та професійного рівня.

найефективнішою формою включення батьків у побудову соціального партнерства із школою вважається упровадження технології проектування моделі партнерської взаємодії з сім'єю.

Серед завдань, які ставимо перед собою - формування нових правил у взаємовідносинах між усіма учасниками освітньго процесу: вчителями, батьками та дітьми.

Коли ти робиш щось уперше, ніколи не знаєш, як це буде. Тобто в тебе можуть бути очікування, сподівання, але насправді ти йдеш у пітьмі, тебе можуть спіткати як розчарування, так і подив.

Вчителі – консервативні, жорстокі та корумповані.

Батьки –неврівноважені та з безліччю безглуздих вимог

Діти – ледащі, нечемні та схильні до насильства.

Знаєте, що важливо дітям? Розвиток, повага і зрозумілі правила. Та кому ж це, зрештою, не потрібно? Проте тут треба подумати над двома питаннями: 1) чому в школі все ще треба про це говорити – можливо, тому, що цього й досі там нема? 2) ці пріоритети дуже розходяться з тим, що вважають за важливе для дітей дорослі. І це вже завдання для розвитку дорослим – аж ніяк не дітям. Взагалі діти виявилися найкращою і найпідготовленішою групою з усіх трьох.

Вчителі дуже хочуть різноманітності й творчості – але, за іронією, усе їхнє професійне життя настільки заформалізоване, що вони майже втратили здатність мислити за межами нормативних рамок. Вони потребують звільнення хоча б від бюрократичної машини й насправді ще не усвідомлюють нового ступеню свободи, який надала їм реформа. Багато з того, що вони пропонували з інтонацією “а от якби ж то”, уже можна і треба робити – і ніщо цьому не заважає. Вчителям треба дати свободу, допомогти відчути нові можливості, бо вони й досі, як спляча красуня, перебувають у скляному “сейфі”, в який майже не проникає зовнішнє життя.

Здається, усі мають претензії до школи: учні, батьки, вчителі, держава. Але претензії завжди виникають тоді, коли запити не знаходять відгуку, а сподівання не виправдовуються. Щоб знайти джерело претензій, давайте спробуємо проаналізувати сподівання та вимоги до школи батьків та учнів.

Головні вимоги батьків до школи відомі давно: безпека, комфорт і знання. Цілком зрозумілі вимоги. Але треба зауважити, що ті самі слова батьки та, наприклад, діти розуміють по-різному. Скажімо, батьки хочуть знань, а діти – розвитку. І між цими поняттями насправді змістовна прірва. Але всі ми знаємо, чому так – бо є ЗНО, яке хвилює батьків чи не більше, аніж дітей. А ЗНО це – знання, аж ніяк не розвиток. У слово “комфорт” батьки й діти також вкладають різний зміст: для батьків це пофарбовані стіни та нові парти й оце відчайдушне “ми нічого не пошкодуємо для своїх дітей”. Водночас, діти хочуть зону відпочинку в школі, де є WiFi, настільні ігри та м’який куточок. Зону, де вони могли б просто посидіти, пограти чи поспілкуватися – бо проводити по 8 годин, сидячи на уроці або стоячи в коридорі, складно.

Відправляючи дитину до школи, сподіваються, що: школа надасть дитині мінімально необхідний з погляду відповідної суспільної групи об'єм знань; школа допоможе дитині розвинути природні здібності; школа покращить фізичний стан дитини (як мінімум, не зіпсує їй здоров'я!); школа навчить дитину тим найнеобхіднішим навичкам, які дозволять їй вступити в доросле життя, соціалізуватися, набувати і далі нових знань в інформаційному світі, будувати відносини та кар'єру тощо.

Очікування дітей, що йдуть до школи, зазвичай, багато простіші: діти чекають, що у школі буде цікаво діти сподіваються зустріти там нових друзів та розважитися діти хочуть знайти в школі визнання власної унікальності, увагу та повагу до своєї особи як з боку вчителів, так і від колективу.

1 -й етап. Визначення цільових установок; 2-й етап. Вибір стратегії; 3-й етап. Планування; 4-й етап. Організація діяльності; 5-й етап. Моніторинг та корекція.

позитивне ставлення до педагогічного колективу та своєї участі в життєдіяльності школи; бажання відвідувати обов'язкові заходи для батьків; зацікавленість у справах дітей, класу, школи; здатність здійснювати конструктивне спілкування і взаємодію з педагогами і адміністрацією школи; бачення свого місця і ролі у взаємодії зі школою.

має здійснюватися у двох напрямах: підготовка педагогічного колективу школи до взаємодії з батьками; залучення батьків до процесу життєдіяльності школи.

Учні Батьки Вчителі

Вчителі – батькам (шляхи співпраці): Спілкування (при особистих зустрічах): - формальне, неформальне; - спілкування з окремими батьками і з групою батьків. в час комп’ютерних технологій: – телефонні дзвінки або смс; – написання листів електронною поштою; – спілкування у соціальних мережах тощо.

колективні: лекції, конференції (з обміну досвіду родинного виховання, з обговорення педагогічної літератури, періодичної преси з питань сімейного виховання), диспути, дискусії, “круглі столи”, вечори запитань і відповідей, дні взаємних претензій, дні відкритих дверей, кінолекторії, інформаційні стенди; індивідуальні та групові: консультації з проблем родинно-сімейного виховання, бесіди, відвідування сімей, листування, індивідуальні дні, зустрічі з батьками; педагогічні доручення батькам; диференційовані: вечори сімейних традицій; виставки (“Світ захоплень нашої сім’ї, “Кулінарні вироби членів сім’ї”) декоративно-прикладної творчості, родинних альбомів, колекцій; випуск тематичних газет (“Дозвілля родини”, “Говорять професії батьків”, “Моя сім’я”, “Спорт у родині”); конкурси, зустрічі поколінь, дискусійні клуби, відкриті уроки, проблемні мости тощо. Однією з найпоширенішою та найефективнішою формою спілкування з батьками є батьківські збори із залученням батьків-фахівців різних галузей (медицини, соціальних служб, прокуратури тощо)

Сімейний портрет (2-А) Тренінг «Комп’ютер в житті школяра» (6-А) Відкритий мікрофон «Як виховувати без покарань» (8-А) Круглий стіл «Фізичний розвиток дитини та шляхи його вдосконалення» (7-Б) Дискусійний клуб «Виконуємо домашнє завдання» (5-Б) Інтерактивне заняття «Як допомогти дитині успішно скласти ЗНО» (11 кл.)

Залучити батьків в навчально-виховний процес можна за допомогою таких форм діяльності: дні творчості дітей та їх батьків; відкриті уроки та позакласні заходи; допомога в організації та проведенні позакласних справ і зміцнення матеріально-технічної бази ліцею та класів; шефська допомога.

Кен Робінсон, (спікер і міжнародний радник з питань розвитку творчого мислення, систем освіти та інновацій в державних і громадських організаціях) переконує, що батьків можна залучати до викладання на додаткових заняттях або запрошувати на уроки як представників певних професій. Це урізноманітнює методи навчання та робить його цікавішим. Але чомусь більшість вчителів навіть побоюються запросити їх прийти на урок. Чому?

Людину ми творимо любов’ю – любов’ю батька до матері і матері до батька, любов’ю батька й матері до людей, глибокою вірою в красу і гідність людини. Прекрасні діти виростають у тих сім’ях, де батько й мати по-справжньому люблять одне одного і разом з тим люблять і поважають людей. Я зразу бачу дитину, у якої батьки глибоко, сердечно, красиво, віддано люблять одне одного. У цієї дитини – мир спокій в душі, глибоке душевне здоров’я, чистосерда віра в добро, віра в красу людську, віра в слово вихователя, тонка чутливість до тонких засобів впливу – доброго слова краси.

Батьки-вчителям. Що залежить від батьків? Рекомендації батькам, як будувати відносини з вчителями вашої дитини Постарайтеся побачити в учителі свого союзника, зрозуміти його заклопотаність справами вашої дитини, розділяйте високу відповідальність, яку він несе на собі. Цінуйте бажання педагога повідомити щось нове і важливе про вашу дитину. Завжди ставтеся до вчителя шанобливо, особливо виявляйте це в присутності дітей, не говоріть різко про помилки ваших педагогів, хоча і їм, як і всім людям властиво помилятися. Терпляче вислуховуйте педагога, не соромтеся і не бійтеся задавати питання, щоб виключити недомовки і неясності. Чим більше ви будете знати, тим легше буде спілкуватися. Не давайте волі емоціям: коли відчуваєте, що їх важко контролювати, уявіть себе на місці вчителя. Відвідуйте батьківські збори, проявляйте на них активність, надайте посильну допомогу вчителям. Це підвищить ваш авторитет не тільки в школі, але і в очах власної дитини. Якщо ви вважаєте, що педагог вас не розуміє, задумайтеся, чому це відбувається, і як ви можете змінити ситуацію. Якщо у вас виникають труднощі у вихованні дитини, відверто скажіть про це педагогу: разом буде легше їх подолати. Пам’ятайте, що виховання не може бути успішним, якщо між вчителями і батьками погані стосунки. Для того, щоб навчити дитину необхідним соціальним навичкам, батьки повинні не тільки розповісти про них підростаючій людині, але і демонструвати їх на практиці. Подумайте, будь ласка, якими бачаться дитині ваші ділові та особисті стосунки з учителями? Погодилися б ви, щоб він будував взаємодію з іншими людьми, скориставшись саме вашою моделлю? Якщо так, то вас можна тільки привітати. Якщо ні – у вас ще є час, щоб щось змінити. Тільки разом ми подолаємо всі труднощі! Тому будь-яка ваша допомога – це добрий знак того, що все у нас вийде, дорогі батьки. Давайте виховувати наших дітей разом!!!

Учитель-учителю: Робота методичного об’єднання Семінари Школа молодого вчителя Наставництво Взаємовідвідування уроків, годин спілкування Відкриті години спілкування

Учителі-учням: Години спілкування Екскурсії Туристичні походи Свята, конкурси, змагання, естафети, акції, вечори Робота гуртків, студій, секцій Індивідуальні корекційні бесіди Відвідування вдома

Учні- вчителям: Самоврядування (класу, закладу) Години спілкування Свята Дні самоврядування (проведення уроків) Допомога з використанням ІКТ

Учні-учням: Робота в групах, командах Взаємодопомога Чергування по закладу Шефська допомога молодшим класам Учні –батькам: Родинні свята, змагання, конкурси Батьки-дітям (учням) Допомога в підготовці творчих робіт, поробок тощо Учитель-асистент учителя: ше напрацьовуємо…

сприяння розвитку особистості дитини, формуванню її інтелектуального та морального потенціалу; формуванню особистості патріота України гідного громадянина, який усвідомлює свою приналежність до сучасної Європейської цивілізації; створення умов для розвитку інформаційно-комунікаційних та комунікативних компетентностей учасників освітнього процесу у позаурочній діяльності; виховання в учнів свідомого ставлення до свого здоров’я, формування здорового способу життя, збереження і зміцнення фізичного і психічного здоров’я; формування культури спілкування, безпечного толерантного середовища та інформаційної культури учасників освітнього процесу.

інформаційно-масові (ток-шоу, інформаційні вітальні, конференції, інтелектуальні ігри, подорожі до джерел рідної культури, історії, держави і права, "жива газета", флешмоб); діяльнісно-практичні групові (творчі групи, екскурсії, ігри-драматизації, настільні ігри, ярмарки, народні ігри, огляди-конкурси, тренінги ; інтерактивні ( звіти класних об’єднань, КВК, фестивалі,звіти гуртків); діалогічні (рольові ігри, ринги, міжрольове спілкування, дискусії, диспути); індивідуальні (доручення, творчі завдання тощо); наочні ( презентації, виставки дитячої творчості, книжкові виставки, стінгазети, тематичні стенди, відеоролик тощо).

У планах роботи класних керівників та педагога - організатора передбачено інші інноваційні підходи до виховної діяльності учнів згідно з вимогами "Основних орієнтирів виховання учнів 1-11 класів у загальноосвітніх навчальних закладах України».

З даних фігур виберіть ту, яка вам найбільше до вподоби

Провідні риси – працелюбність, потреба доводити розпочату справу до кінця, наполегливість (квадрат) Провідні риси – допитливість, цікавість, жвавий інтерес до всього, що відбувається, сміливість (прямокутник) Найдоброзичливіша з п'яти фігур. Висока чутливість, здатність співчувати, емоційно відгукуватись (коло) Символізує лідерство. Найхарактернішою особливістю є сила, енергія, нестримність (трикутник) Символізує творчість. Зигзагам подобається створювати щось нове, оригінальне (зигзаг)

Для того, щоб навчити іншого, потрібно більше розуму, ніж для того, щоб навчитися самому. М. Монтень Потрібно, щоб усі учні вже із самого початку ясно бачили мету з усіма проміжними ланками й прагнули досягти її. Я.А. Коменський

Учитель – це лікар, це екстрасенс, це дослідник, це громадянин, це філософ… Учитель – це артист, режисер, інтелігент, чорнороб... Це людина, зі своїми слабостями, дивацтвами, стражданнями... Як би хотілося, щоб учитель міг зрозуміти кожного учня, а учні поважали кожного вчителя!.. Як би хотілося, щоб учитель розумів, що в будь-які часи, особливо зараз, він особистість, за якою підлітки перевіряють свої життєві позиції. Як би хотілося, щоб учитель розумів, що, можливо, він — єдиний, хто допомагає прозріти цим молодим шукачам, самовпевненим підліткам. Учитель — це і батько, і мати для багатьох. Нехай не щомиті, а в одну секунду, лише раз під час нетривалої бесіди, він зможе дати те, що шукає юна людина... Отже, учитель — це Майстер. Майстер слова, Майстер звуку. Майстер думки, Майстер емоцій і настроїв. Майстер створення Людини.

З чого починається змінюватися життя в нашому ліцеї? Напевно, воно все-таки починається з нас самих. З наших смаків і пристрастей, фантазій і звичок. Життя ставить перед нами нові завдання, вирішити які неможливо, працюючи без розробки та впроваджень конкретних нововведень. Інноваційна діяльність ліцею – це не тільки віяння часу, це життєва необхідність для перспективи розвитку закладу.

На торгах розпорядник підняв догори скрипки. Були вони подряпані, понищені, а струни порозтягувалися й обвисли. Торговець вважав, що не варто марнувати час на старі скрипки, а проте показав їх усім, посміхаючись: - Скільки за них дасте? Почнемо від ста тисяч лір. - Сто п’ять, - обізвався хтось. - Сто десять! - Сто п’ятнадцять! - Сто двадцять! - Сто двадцять тисяч – раз, сто двадцять тисяч – два, сто двадцять тисяч… Тут якийсь сивий чоловік із кінця зали піднявся зі свого місця і підійшов ближче. Чоловік узяв до рук смичок. Хустинкою витер стареньку скрипку, наладнав розтягнені струни, енергійно торкнув їх – і залунала дивовижна чиста мелодія, подібна на ангельські співи. Коли він перестав грати, торговець спокійним тоном спитав: - Скільки хто пропонує за скрипку? Мільйон! Хто два мільйони? Два мільйони! Хто дає три? Три мільйони – раз, три мільйони – два, три мільйони – три! Продано! Люди стали аплодувати. Хтось запитав: - Що так змінило вартість скрипки? І пролунала відповідь: - Дотик майстра. Усі ми – наче старі інструменти - запилюжені й понищені. Але можемо зіграти божественну мелодію. Досить лишень одного дотику Майстра. Із книги Бруно Ферреро «365 коротких історій для душі»