Презентація.Мистецтво Далекосхідного культурного регіону. Мистецтво ікебани..

Японське Мистецтво Ікебани

Iкебана-поєднання двох ієрогліфів, де перед ієрогліфом «квітка» стоїть ієрогліф «оживляти». Традиційне японське мистецтво ікебани спочатку пов'язано зі стародавнім звичаєм піднесення квітів померлим і божественним духам. Божественні духи, слідуючи релігії сінто, присутні в усьому навколишньому людини світі - деревах, каменях, травах, квітах. Тому у японців і ставлення до квітів, як до божеств.

Ікенобо. Найперша школа ікебани була заснована в середині 15 ст. священнослужителем з м. Кіото - Ікенобо Сенкеем. Перший стиль школи Ікенобо - рікка- славив Будду. Цей стиль призначався для великих приміщень, композиції в стилі рикка були високими (більше 1,5 метрів) і об'ємними. Головними рослинами в них були сосна і бамбук.Ікебана в стилі рікка завжди строго підпорядковувалася правилам - пропонувався точний набір рослин та призначення кожного з них.

Ікебани у стилі Рікка

Як спрощена рикка, на початку 18 століття був розроблений стиль Сека - три основні елемента Сьокі символізували Всесвіт, Землю і Людину. Композиції Сека ставилися як у високих, так і в низьких вазах. У перших композиціях Секи використовували тільки один вид рослин (деревних або трав). У більш пізніх варіантах стало допустимо поєднання рослин. Стиль Сека

Новий стиль морибана. В середині XIX століття разом з різними товарами в Японію стали надходити небачені досі квіти. А старі канонізовані форми ікебана не передбачали їх використання. Син кераміста Унсин Охара, займався раніше ікебана по школі Ікенобо, починає використовувати для своїх творів неглибокі широкі судини - створює новий стиль - морибана (квіти, нагромаджені в мисках).

Школа Согецу. Найбільші перетворення зазнає ікебана після 1927 року, коли створюється школа Согецу.«Согецу» - поєднання двох ієрогліфів, що означають «трава» і «місяць», що означає розуміння сутності навколишньої природи і її зв'язку з нескінченної Вселенной. Основатель школи Согецу - Софу Тесігахара починає використовувати до икєбане не тільки живі квіти, а й сухі і фарбовані матеріали, метал, мотузку, камені.

Красиві квіти ще не є красива ікебана. Квіти покажуть свою красу тільки після того, як їх відповідним чином поставлять. Правильна ікебана відповідає часу (сезону) і нагоди, за якою вона робиться.

Дух ікебани не старіє, але кожен робить композицію по-своєму. Навіть в одній квітці і в одній гілці повинна бути відображена велика природа. Роблячи композицію, треба в душі поговорити з квітами.

Чим глибше людина осягає мистецтво ікебани, тим уважніше він повинен бути перед складанням композиції (очистити гілки, квіти) і після її готовності привести робоче місце в порядок. Треба дбайливо ставиться до матеріалу, але не слід боятися відрізати нижні гілки, листя, квіти в ім'я краси композиції. Навчіться фіксувати матеріал так, щоб некрасива зворотна сторона листане була видна. Зверніть увагу на те, щобоснова була красивою ізакінченою.

Під час складання композиції не можна близько розглядати свою роботу. Не звертайте увагу на кількість квітів і гілок (парне, непарне), найголовніше - гармонія і баланс. Роблячи композиції, зверніть увагу на те, щоб листя і квіти не накладалися один на інший (задні зріжте), а також щоб у ній був акцент. Він відсутній, коли елементи занадто пропорційно, рівномірно розставлені у вазі або є два або три однакових по силі колірних плями.

Чотири основних правила для творчості:- новизна (форма композиції, матеріал, колір);- динамічність (лінія);- пропорційність;- гармонія.

Оку, руці і серцю складача композиції не слід бути в полоні у правил.

Дякую за увагу!