Презентація "Місяць - природний супутник Землі"

Місяць – природний супутник ЗемліАстрономія 11 кл

МІСЯЦЬМісяць - єдиний природний супутник Землі і найближче до нас небесне тіло. Його називають природним супутником, оскільки він створений природою і рухається навколо Землі. Природні супутники є і в інших планет. Параметри Місяця. Середня відстань від Землі до Місяця – 384 000 км;Радіус Місяця – 1 738 км;Маса Місяця – 7,35·1022 кг. Прискорення вільного падіння – g = 𝑔з6 ≈ 1,6 мс2;Період обертання – 27 діб 7 год 43 хв. 

МІСЯЦЬМісяць - єдиний природний супутник Землі. Це тіло кулястої форми діаметром 3475 км. Маса Місяця всього в 81 раз менша від маси Землі. Середня густина Місяця становить 0,6 від густини ЗемліПрискорення вільного падіння в 6 разів менше від земного, тобто на місячній поверхні предмети важать у 6 разів менше, ніж на Землі.

МІСЯЦЬМісяць другий за яскравістю об'єкт на земному небосхилі після Сонця і 5-й за величиною природний супутник планет Сонячної системи. Станом на 2015 перший і єдиний позаземний об'єкт природного походження, на якому побувала людина. Форма Місяця дуже близька до кулі з радіусом 1737 км, що дорівнює 0,2724 екваторіального радіуса Землі. Площа поверхні Місяця складає 3,8·107 км2. Середня відстань від Місяця до Землі - 384 тис. км. Сучасні космічні кораблі досягають поверхні Місяця за 15-18 год.

МІСЯЦЬОдин оберт навколо Землі Місяць робить за 29,5 земної доби (708 год). За цей самий час він робить один оберт навколо своєї осі. Оскільки час обертання Місяця навколо своєї осі й час руху навколо Землі збігаються, тому до Землі він завжди повернутий тільки одним боком, а інший бік ми бачити не можемо. Обертання такого типу називається синхронним. Люди вперше побачили темну сторону Місяця тільки в 1959 році, коли станція «Місяць-3» зробила знімки.

МІСЯЦЬМісяць не випромінює світла, але сонячні промені відбиваються від його поверхні, ніби від дзеркала. Тому Місяць світить відбитим світлом Сонця. Діаметр Сонця в 400 разів більший за діаметр Місяця, проте Місяць у 400 разів ближчий до нас, ніж Сонце. Тому Сонце і Місяць здаються людям майже однакових розмірів. Не дивлячись на те, що Місяць розміщений майже на такій самій відстані від Сонця, як і Земля, і одиниця його поверхні отримує таку саму кількість енергії, що й одиниця поверхні Землі, фізичні умови на цих космічних тіла суттєво відрізняються. Головна причина таких відмінностей пов’язана з тим, що сила тяжіння на Місяці менша від земної у 6 разів, тому він не може втримати біля поверхні окремі молекули газу.

БУДОВА МІСЯЦЯУ Місяця або немає, або дуже незначне залізне ядро. Внутрішня будова Місяця вивчена за сейсмічними даними, переданими на Землю приладами космічних експедицій «Аполлон». Ядро Місяця, що починається на глибині 1500 км, можливо, рідке. Воно майже не містить заліза. Тому Місяць має дуже слабке магнітне поле, що не перевищує однієї десятитисячної частки земного магнітного поля.

АТМОСФЕРА НА МІСЯЦІАтмосфера на Місяці практично відсутня. Це зумовлює різкі перепади температур в декілька сотень градусів. У денний час температура на поверхні досягає +130 ° C, а вночі вона опускається до -170 ° C. У той же час на глибині 1 м температура майже завжди постійна. Небо над Місяцем завжди чорне, оскільки для утворення блакитного кольору неба необхідне повітря, яке там відсутнє. Немає там і погоди, не дують і вітри. Крім того, на Місяці панує повна тиша. Зміни пір року не відбуваються, бо вісь обертання Місяця майже перпендикулярна до площини орбіти.Із Землі спостерігається тільки видима частина Місяця. Але це не 50% поверхні, а дещо більше. Місяць обертається навколо Землі по еліпсу, близько перигея Місяць рухається швидше, а близько апогею - повільніше. Але навколо осі Місяць обертається рівномірно. Внаслідок цього з Землі можна побачити 60% місячної поверхні.

ПОВЕРХНЯ МІСЯЦЯПоверхня Місяця неоднорідна. На ній виділяються моря – рівнини без води (якої на Місяці немає). Вони вулканічного походження, покриті лавою, що вилилась із надр супутника. Ці ділянки місячної поверхні виглядають як темні плями. Першим спостерігав Місяць у телескоп Галілей, він і назвав темні ділянки морями. Ця назва за традицією збереглася, хоча відомо, що у місячних морях немає води. Місяць, крім морів, має ще й материки. Світлі ділянки – материки. Материки – це нерівні, гористі райони, пересічені гірськими хребтам. Такі назви прийшли із давнини, коли древні астрономи думали, що Місяць має моря і океани, так як і Земля. Насправді, ці темні ділянки поверхні Місяця сформувалися в результаті вивержень вулканів і вони заповнені базальтом, який темніший від пород, які його оточують.

ПОВЕРХНЯ МІСЯЦЯПоверхня Місяця вкрита численними кратерами, які носять імена видатних вчених (11 із них належать українцям). Найвідоміші серед таких кратерів - Тихо і Коперник. Більшість кратерів на Місяці мають метеоритне походження. Поверхня Місяця вкрита також великими круглими западинами – кратерами, діаметр яких сягає до 500 км, є невисокі гори та западини. Кількість кратерів діаметром понад 1 км на видимій частині Місяця - 300 тис.

ПОВЕРХНЯ МІСЯЦЯПоверхня Місяця вкрита шаром породи, подрібненої до пилоподібного стану в результаті бомбардування метеоритами протягом мільйонів років. Ця порода називається реголіт. За товщиною шар реголіту варіюється від 3 м в районах місячних океанів до 20 м на місячних материках.

ВПЛИВ МІСЯЦЯ НА ЗЕМЛЮПрипливи та відпливи — періодичні підвищення й зниження рівня води морів та океанів, які утворюються внаслідок притягання води океанів Місяцем. Супутник Землі притягує воду Світового океану, наче магніт. У точці, найближчій до Місяця, унаслідок сильного тяжіння утворюється «горб». Коли через обертання Землі «горби» досягають суходолу, настає приплив.

СПОСТЕРЕЖЕННЯ ГАЛІЛЕЯДослідження Місяця за допомогою космічних апаратів почалися  з 1959 року. До цього моменту єдиним методом дослідження Місяця були спостереження. Винахід Галілеєм телескопа в 1609 році було великим етапом в астрономії зокрема у спостереженнях за Місяцем. Сам Галілей використовував свій телескоп для дослідження гір і кратерів на місячній поверхні.

МІСЯЧНА КАРТАПершу детальну місячну карту склав у 1647 р. польський астроном Ян Гевелій (1611-1687). Відтоді до наших днів збереглися назви морів - Море Спокою, Море Криз тощо. Назви гірських хребтів, що тягнуться уздовж окраїн морів, співзвучні земним - Апенніни, Кавказ, Карпати тощо. Апенніни мають максимальну висоту близько 6 км, а Карпати - лише 2 км.

ЛЮДИНА НА МІСЯЦІ20 липня 1969 року на Місяці побував Ніл Армстронг – американський астронавт. Сьогодні дослідникам доступно 382 кг місячного ґрунту, зібраного в ході здійснення проекту "Аполлон" (1969-1972 рр.) а також доставленого радянськими автоматичними станціями Луна-16, Луна-20 і Луна-24. Цей ґрунт являє собою близько 2200 різних зразків з дев'яти місць Місяця. Близько 45 кг зразків NASA безкоштовно передало в ряд науково-дослідних організацій у США та в інших країнах.

ЛЮДИНА НА МІСЯЦІПершими людьми, які ступили на поверхню нашого супутника були астронавти NASA Ніл Армстронг та Едвін Олдрін. Перший, до речі, тоді заявив, що це маленький крок для однієї людини та величезний стрибок для людства. Після цього на Місяць висаджувалися в різні часи ще 10 людей, всі вони були американцями та чоловіками. Всього 12 чоловік. Список астронавтів, які побували на Місяці: Ніл Армстронг (місія "Аполлон-11", 1969)Едвін або "Базз" Олдрін (місія "Аполлон-11", 1969)Чарльз "Піт" Конрад (місія "Аполлон-12", 1969)Алан Бін (місія "Аполлон-12", 1969)Алан Шепард (місія "Аполлон-14", 1971)Едгар Мітчелл (місія "Аполлон-14", 1971)Девід Скотт (місія "Аполлон-15", 1971)Джеймс Ірвін (місія "Аполлон-15", 1971)Джон Янг (місія "Аполлон-16", 1972)Чарльз Дюк (місія "Аполлон-16", 1972)Юджин Сернан (місія "Аполлон-17", 1972)Гаррісон Шмітт (місія "Аполлон-17", 1972)