Презентація "Міжнародний географічний поділ праці і світове господарство"

Міжнародний географічний поділ праці і світове господарство Матеріали підготовлені вчителем географії Ткаченко Н. М. КУ ССШ №7 ім. М. Савченка СМР

Світове господарство – це сукупність національних господарств всіх країн світу, які пов’язані між собою всесвітніми економічними відносинами, заснованими на базі міжнародного географічного поділу праці. Світове господарство склалося наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття внаслідок розвитку машинної індустрії, транспорту й формування світового ринку.

Які передумови формування світового господарства? Ст. 32 підручника

Етапи розвитку І етап: від початку ХХ століття – до початку Першої світової війни. Характеризується швидким зростанням промисловості та стрімким розвитком транспорту (насамперед, залізничного), різким збільшенням обсягів обміну товарами і послугами між найбільш розвиненими країнами світу, початком експорту капіталів. ІІ етап: початок Першої світової війни – кінець Другої світової війни. Характеризується певним згортанням міжнародних економічних зв’язків внаслідок двох світових воєн, революцій у різних регіонах світу, розриву господарських зв’язків СРСР з деякими традиційними партнерами царської Росії, економічної депресії у багатьох країнах в 30-х роках ХХ століття. ІІІ етап: 50-ті – середина 80-х років ХХ століття. Характеризується поглибленням міжнародної спеціалізації більшості країн світу, початком інтеграційних процесів (утворення Спільного Ринку як прообразу Європейського Економічного Співтовариства, Ради Економічної Взаємодопомоги та ін.), збільшенням обсягів міжнародної торгівлі, відновленням і зміцненням ринку позикового капіталу. ІV етап: кінець 80-х років ХХ століття – початок ХХІ століття. Характеризується переходом найбільш розвинених країн світу в стадію постіндустріального суспільства, подоланням економічної відсталості групою країн (маються на увазі деякі з індустріальних та нових індустріальних країн), розпадом соціалістичної підсистеми світового господарства.

Етапи розвитку ІІІ етап: 50-ті – середина 80-х років ХХ століття. Характеризується поглибленням міжнародної спеціалізації більшості країн світу, початком інтеграційних процесів (утворення Спільного Ринку як прообразу Європейського Економічного Співтовариства, Ради Економічної Взаємодопомоги та ін.), збільшенням обсягів міжнародної торгівлі, відновленням і зміцненням ринку позикового капіталу. ІV етап: кінець 80-х років ХХ століття – початок ХХІ століття. Характеризується переходом найбільш розвинених країн світу в стадію постіндустріального суспільства, подоланням економічної відсталості групою країн (маються на увазі деякі з індустріальних та нових індустріальних країн), розпадом соціалістичної підсистеми світового господарства.

Функціональна модель світового господарства («центр-напівпериферія-периферія») СВІТОВЕ ГОСПОДАРСТВО

«центр» - «ядро» Центральну його частину («центр») становлять постіндустріальні країни Північної Америки, Західної Європи і Японія, які контролюють науково-технічний прогрес, рух капіталу та стан світових ринків. Між майже 25 країнами «центру» досягнуто високого рівня єдності виробничих, торговельних та фінансових відносин. Основна спрямованість їхнього розвитку – перехід до постіндустріального інформаційного суспільства.

«периферія» Периферійна частина – країни «третього світу», розташовані переважно в тропічних широтах. Периферія живе за рахунок експлуатації природних ресурсів, деякі з її регіонів перенаселені, у багатьох місцях зберігаються зони політичної нестабільності і конфліктів. Периферію внаслідок переважання аграрного сектору в економіці часто називають «світовим селом».

«напівпериферія» «Напівпериферію» світового господарства складають досить неоднорідні групи країн перехідної економіки. До них належать: середньорозвинені індустріальні країни Західної Європи (наприклад, Ірландія, Португалія, Греція), індустріальні та деякі нові індустріальні країни Азії, Латинської Америки, Африки, Австралії та Океанії; а також постсоціалістичні країни Євразії (серед них й Україна та всі її сусіди – Росія, Білорусь, Польща, Словаччина, Угорщина, Румунія, Молдова тощо), повноцінна інтеграція яких у світове господарство тільки розпочалася.

Територіальна структура світового господарства (за І. Валлерстайном) Опорним каркасом системи «центр – напівпериферія – периферія» є кілька осередків (ядер) світового господарства (які науковці називають інколи країнами «тріади»), а в кожному з них найбільші міста – економічні центри, це так звані світові (або глобальні) міста

Global Cities Index Global Cities Index публікується з 2008 року. 125 міст світу оцінюються за 27 показниками у п'яти категоріях – ділова активність (кількість штаб-квартир компаній зі списку Fortune Global 500; розміри фондових і товарних ринків; число пропонованих бізнес-послуг; обсяги зовнішньоторговельних потоків вантажів через місто; кількість галузевих і економічних конференцій), людський капітал (число університетів зі списку провідних; кількість іноземних студентів, які навчаються у вишах; кількість міжнародних шкіл початкового і середнього рівня; частка населення з вищою освітою; частка населення іноземного походження), і нформаційна взаємодія (число кореспондентських пунктів ЗМІ глобального значення; обсяг міжнародних новин у провідних місцевих ЗМІ; інформаційна і комунікаційна інфраструктура, проникнення широкосмугового зв'язку), культура (кількість прийнятих іноземних туристів; кількість музеїв, театрів, концертних і виставкових залів, а також інших культурних установ світового рівня; кількість міжнародних спортивних змагань; кулінарне розмаїття в громадському харчуванні) і політика (число іноземних посольств, консульств, представництв міжнародних організацій; число міжнародних конференцій; число політологічних інститутів світового значення (по цитованості); оцінка участі міста у міжнародній політичній сфері через різні механізми). Варто відзначити, що украинские міста в рейтинг не включені. Крім того, в рейтингу міст з найбільшим потенціалом для розвитку (Global Cities Outlook) перше місце посів Сан-Франциско. Друге місце дісталося Нью-Йорку, третє – Бостону.

Основною тенденцією розвитку світового господарства на сучасному етапі є прояв процесу глобалізації, що призводить до поступового перетворення цієї соціально-економічної системи на суспільно-географічну. Глобалізація, в цілому збільшивши можливості людства, не змогла знищити бідність у світі, навіть не сприяла зменшенню її масштабів. Таким чином, відбувається зростання територіальної соціально-економічної диференціації регіонів світу. По суті, діюча модель глобалізації консервує відсталість слаборозвинених країн, залишає за ними лише роль аграрно-сировинних придатків високорозвинених постіндустріальних країн. Україна на даний момент, як і її сусіди – Росія, Бєларусь, Польща, Угорщина та інші – знаходиться на одній сходинці (4-й кондратьєвський цикл) з латиноамериканськими країнами та деякими південноєвропейськими (Іспанія, Португалія, Греція).

Джерела: Кобернік С. Г. Географія: підручник для 9 кл.-Камянець-Подільський : Абетка, 2017.- 288 с. Лекції Сюткіна С. І. Сумський педагогічний університет. https://geografiamozil2. jimdo.com/