Презентація "Мовна політика в Україні в роки незалежності 1991 - 2021 рр."

Мовна політика в Україні в роки незалежності1991 – 2021 рр.Історія України, 11 клас

МОВНА ПОЛІТИКА - це система заходів (політичних, юридичних, адміністративних), спрямованих на регулювання мовних відносин в державі, зміну чи збереження мовної ситуації в державі. КОНЦЕПЦІЯ ДЕРЖАВНОЇ МОВНОЇ ПОЛІТИКИ - це система засадничих нормативних постанов, які ґрунтуються на компетентному оцінюванні мовної ситуації в Україні, і якими мають керуватися органи державної влади та органи місцевого самоврядування у своїй практичній діяльності, регулюючи суспільні відносини в мовній царині. Пріоритетом мовної політики в Україні (з метою подолання спричиненою багатовіковою асиміляційною політикою окупантів деформації мовно-культурного простору) є утвердження та розвиток української мови – головної ознаки ідентичності української нації, яка історично проживає на території України, становить абсолютну більшість її населення (приблизно 79%), а також визначила назву держави.

Пріоритетом мовної політики в Україні є утвердження і розвиток української мови - головної ознаки ідентичності української нації, яка історично проживає на території України, становить абсолютну більшість її населення, дала офіційну назву державі. Правовою основою для здійснення державної мовної політики в Україні є Конституція України (ст. 10), Закон України "Про мови в Українській PCP", "Рішення Конституційного суду України від 14 грудня 1999 року щодо застосування державної мови органами державної влади, органами місцевого самоврядування та використання її у навчальному процесі в навчальних закладах України.

Мова є важливим фактором геополітичної ідентичності національної держави її інтересів у глобальному просторі політики. Сильна та жива державна мова є гарантією присутності країни у площині світової культури і цивілізації, створює унікальний контекст глобального розвитку людства. Держава з чіткою національною та мовною ідентичністю має широкі можливості презентації власної волі у сучасному світі.

Українська мова, в силу відомих історичних причин, ще й досі має в нашій країні досить слабкі позиції, тоді як російська має перевагу, особливо на Сході і Півдні країни. Аби мовна політика в цих та інших регіонах спрямовувалася на підтримку позицій російської мови, Росія докладає значних зусиль, оскільки вважає Україну зоною своїх національних інтересів. Суверенітет України для Росії, як вважають деякі російські політики, явище негативне і небажане. Більше того, Україна як самостійна держава становить, на їхнє переконання, небезпеку для Росії. Росія докладає чималих зусиль для послаблення України зсередини. З цією метою використовується, серед інших, і мовна проблема. Оскільки українська мова в Україні проголошена державною, то проросійські сили в Україні роблять все, щоб не дати їй зміцнитися в усіх регіонах країни. Особливо „мовним питанням” вони спекулюють під час президентських і парламентських виборчих перегонів, тобто під час запеклої боротьби за владу. Це – одна з головних причин проявів мовного сепаратизму, сутністю якого є фактично намагання еліт певної території нав'язати другу державну мову – російську.

За даними Всеукраїнського перепису 2001 року населення, українську мову визнали рідною 67,5 відсотка населення, російську - 29,6. Але результати опитування свідчать, що українською мовою більшою або меншою мірою володіють приблизно 80 відсотків населення, російською – 92%. Тенденція до витіснення української мови російською з широкого вжитку сьогодні дещо знижується.

Перший президент незалежної України Леонід Кравчук був противником різких рухів і неодноразово говорив про своє бажання запам’ятатися миротворцем і водночас відкрито виступав за збереження статусу української мови як єдиної державної. І саме його мовна політика була важливою після розвалу СРСР і сильних позиції комуністів, які були наближені до Кремля. Після десятків років утисків і заборон українська почала розвиватися, до навчальних шкіл знову повернулося навчання "солов’їною"."Кожен народ, нація мають право пишатись - і його треба поважати. Якщо ми живемо разом з росіянами, маємо поважати їхню культуру... Але ж адекватно й вони мають поважати нас!... 12 мільйонів росіян мають знати дві мови. Знати! Українську і російську! Але державна мова одна!", - писав Леонід Макарович у щоденнику.

Леонід Кучма, зовсім не приховував те, що не знав державної мови. І коли намагався говорити українською, то це радше був суржик, аніж чиста українська. У своїх передвиборчих гаслах відкрито говорив про зміцнення зв’язків із Росією і обіцяв російську як другу державну. Таким чином, заохочуючи російськомовне населення до підтримки своєї кандидатури на президентських виборах. Перед виборами у 1999 році Кучма дозволив складати іспити у вищих навчальних закладах російською мовою. "Я завжди говорив і говорю, що російська мова не повинна себе почувати іноземною в Україні. Державною мовою в нас має бути українська, а російській треба надати статус офіційної мови. Але це питання повністю залежить від законодавців, " - сказав Леонід Кравчук в одному з інтерв'ю у 2001 році.

Ключовим вектором політики Віктора Ющенка, який прийшов на зміну Кучмі після Помаранчевої революції, була саме українська культура та історія. Він не приховував, що представляв концепцію "Без української мови немає української нації". Так, під час президентства Ющенка Голодомор було визнано геноцидом українського народу, присвоєно провіднику ОУН Степану Бандері звання Героя України. У 2005 році під час інавгураційної промови Віктор Ющенко пообіцяв, що "кожен може навчати своїх дітей мовою батьків", але запевнив, що російська мова обмежуватися не буде. Але вже за кілька років Ющенко заявив, що "національний інформпростір має бути українським".

Уся передвиборча кампанія Віктора Януковича і його політика загалом були спрямовані саме на надання російській мові статусу державної. Ще до президенства він заявляв, що діти, які вчаться у школах східного регіону українською мовою "терплять знущання". "Їх зараз примушують говорити українською мовою. Вони приходять додому, плачуть і не хочуть йти до школи, і таких прикладів дуже багато. Студентів з південного сходу України стало набагато менше з однієї причини, що вони не можуть пройти тести українською мовою", - заявляв у 2008 році лідер "Партії регіонів".І на вибори у 2010 році Віктор Янукович ішов, обіцяючи впровадження подвійного російсько-українського громадянства. Цим він розраховував на підтримку Сходу, Півдня та Криму і сприяння президента Російської Федерації, з яким він у майбутньому мав тісну співпрацю.

У 2012 році напередодні виборів до Верховної Ради тодішні нардепи від "Партії регіонів" Вадим Колесніченко і Сергій Ківалов внесли до Ради скандальний мовний законопроєкт, який обмежував вживання української мови. Їхня ініціатива і підтримка парламенту викликали шквал критики і обурення громадян. Україною прокотилася хвиля масових акцій протесту. До, прикладу, в Донецьку акція мала назву "Займіться ділом, а не "язиком". Попри масовий "Мовний Майдан", паління прапорів "регіоналів" й їхніх опудал, сутичок із "беркутівцями", тодішня влада застосувала силу проти активістів і Янукович все ж підписав скандальний закон. І лише після Революції Гідності, у 2018 році, його скасував Конституційний суд України (КСУ).

Петро Порошенко неодноразово наголошував, що мова – один з головних символів народу. Саме за його президенства Рада ухвалила "мовний закон", який врегулював сфери вживання української мови та передбачив кримінальну відповідальність за наругу за нею, а в Україні уперше з'явився мовний омбудсмен, ключовим завданням якого є саме захист української мови як державної. "Армія, мова і віра – це не гасло. Це формула сучасної української ідентичності. Армія боронить нашу землю. Мова боронить наше серце. Церква боронить нашу душу", - заявляв Петро Порошенко.

Своєю чергою, Володимир Зеленський навесні минулого року, коли ще не вступив на посаду, але вже переміг на президентських виборах, сказав, що буде зроблено аналіз "мовного закону" щодо дотримання "конституційних прав та інтересів усіх громадян". І за підсумками аналізу відреагує відповідно до своїх повноважень."Моя принципова позиція – держава має сприяти розвитку української мови шляхом створення стимулів і позитивних прикладів, а не заборон і покарань, ускладненням бюрократичних процедур, множенням кількості чиновників замість їхнього скорочення. Закон був ухвалений без попереднього достатньо широкого обговорення із громадськістю. Після мого вступу на посаду президента буде зроблений ретельний аналіз цього закону, щоб пересвідчитися, що в ньому дотримані всі конституційні права та інтереси всіх громадян України. За підсумками аналізу реагуватиму відповідно до конституційних повноважень президента України i в інтересах громадян", - сказав Володимир Зеленський.

Збереження й розвиток української мови є запорукою збереження української держави і на її захист повинні бути спрямовані охоронні дії держави, оскільки людина виступає конкретно-історичною і національно-культурною індивідуальністю, є носієм мови, а отже – і носієм духовної культури нації. Маємо безліч прикладів, коли у руках великої людини слово стає сильнішим за меч, а відтак лише у руках сильної влади воно буде здатне поєднати роз’єднані групи у сильну духовну націю. Таким чином, спрямованість державної політики на зміцнення позицій української мови не лише в повсякденному житті, а й у сфері державного управління сприятиме розкриттю нових горизонтів для розвитку країни взагалі та суспільства зокрема, виведенню України на рівень світових зразків, долучення її до кращих моделей ефективного державотворення шляхом впровадження консолідуючої мовної політики.