Презентація "Моя Соборна Україна"

Інформаційний меседж Савлук Н. П. Соборна моя Україна. Велична і свята, моя ти Україно! Лише тобі карать нас і судить. Нам берегти тебе ---Соборну і єдину.І нам твою історію творить!ДПТНЗ «Камінь-Каширське ВПУ»

22 січня -- День Соборності України В історії кожного народу є дати, згадка про які змушує в єдиному пориві битися мільйони сердець цілої нації. Одним з таких свят для України є День Соборності, що відзначається щорічно 22 січня. Це свято пов’язане з процесом об’єднання українських земель, воно символізує єдину державу – Україну і підкреслює, що ми, українці –це один народ і ніякі рубежі не зможуть нас розділити.

Офіційно в Україні День Соборності відзначається з 1999 року. Свято встановлено в Україні “…враховуючи велике політичне та історичне значення об’єднання Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки для утворення єдиної (соборної) української держави…” згідно з Указом Президента України «Про День Соборності України» від 21січня 1999 року. Деякий час, з 30грудня 2011 року указом на той час Президента України Віктора Януковича День Соборності на офіційному рівні було скасовано і натомість встановлено «День Соборності і Свободи України». Однак 13 листопада 2014 року Указом Президента України Петра Порошенка свято було відновлено.

Упродовж багатьох століть наша держава очікувала на своє визнання і незалежність, тому ідея всеукраїнської єдності ніколи не полишала наш народ і виникла задовго до її втілення. На початку новітніх часів в середовищі української інтелігенції вже домінувало поняття про те, що український народ протягом багатьох століть був розділений між різними державами і це тривало ще з часів Київської Русі та Галицько-Волинського князівства. Акт Злуки– це логічне завершення того тривалого шляху, який пройшли русини-українці з пізнього середньовіччя.

Перша світова війна та революція в росії вперше в XX столітті відкрили вікно можливостей для створення Соборної Української Держави. Наприкінці 1918 року з хаосу і руїн жорстоких імперій – Російської та Австро-Угорської -- постали дві частини давньої Української Держави –Українська Народна Республіка та Західноукраїнська Народна Республіка. Вони відрізнялися між собою політичними, економічними, соціальними і міжнародними орієнтирами. Це було зумовлено як історичною долею цих земель, так і обставинами, що склалися.

Першою, на уламках Російської імперії, виникла Українська Народна Республіка на зміну якій прийшла держава гетьмана Скоропадського, але практичні кроки, щодо втілення ідеї соборності були не можливі . Адже значна частина українських земель до того часу залишалася ще в складі Австро-Угорщини. Вже в листопаді 1918 року з політичної мапи світу зникла і Австро-Угорщина, в результаті у Галичині утворилась Західноукраїнська Народна Республіка.

Процес об’єднання двох українських держав почався з ініціативи західноукраїнських діячів. ЗУНР з початку свого існування опинилася в досить непростому становищі. Почалася війна проти відновленої Польської держави, яка претендувала на західноукраїнські землі. Уже 22 листопада 1918 року українці під тиском переважаючих польських сил, були змушені залишити Львів. Вони терміново потребували озброєння, боєприпасів, поповнення особового складу. Тому ЗУНР звернулася за допомогою до Наддніпрянської держави, до гетьмана Скоропадського, і він охоче допоміг: грошими, зброєю, одягом і навіть літаками з пілотами.

Об’єднання двох українських держав Тим часом в Наддніпрянщині спалахнуло повстання Директорії на чолі з В. Винниченком та С. Петлюрою, проти гетьманату. Скоропадський дуже швидко втратив контроль над країною і опинився заблокований в Києві повстанцями. Західноукраїнська держава вирішила далі мати справу з Директорією, тобто з УНР, яка перебувала в стадії відновлення. Незважаючи на розбіжності і власні амбіції, лідери двох українських держав перед обличчям смертельної небезпеки прийшли до згоди про об'єднання. Здійснювалась мрія багатьох поколінь борців за незалежність і соборність України.

Передвступний договір 1 грудня 1918 року на невеличкій станції у м. Фастів було підписано доленосний для українського народу: «Передвступний договір» про злуку. ЗУНР і УНР підтверджували цим свій непохитний намір перестати існувати як окремі держави, а натомість створити одну неподільну державу – Українську Народну Республіку.

Сторінками історії України Коли Директорія здобула остаточну перемогу над гетьманатом і увійшла до Києва, парламент ЗУНР, Українська Національна Рада, ратифікував договір, підписаний у м. Фастові 1грудня 1918 року. З січня 1919 р. у м. Станіславі (сучасний Івано-Франківськ) було урочисто проголошено з'єднання ЗУНР з УНР в одну суверенну народну республіку. 16 січня 1919 р. делегація ЗУНР у кількості 65 осіб відбула до Києва, щоб взяти участь у святі Злуки і в роботі Трудового Конгресу України, який на той час виконував роль тимчасового найвищого законодавчого органу.

День 22 січня — свято самостійної, незалежної соборної Української Держави. Проголошення Злуки відбулося 22 січня 1919 року на Софіївській площі м. Києва біля пам’ятника Б. Хмельницькому. Цей день обрали не випадково, адже саме 22 січня 1918 року IV Універсалом Центральної Ради було проголошено незалежність УНР. Той день оголосили неробочим. О півдні розпочалась урочиста церемонія. Після молебня і коротких промов, представник Директорії Ф. Швець зачитав Універсал Соборності (Акт Злуки)

Універсал Соборності". . . Віднині воєдино зливаються століттями відірвані одна від одної частини єдиної України, Західно-Українська Народна Республіка (Галичина, Буковина й Ужгородська Русь) і Наддніпрянська Велика Україна. Здійснились віковічні мрії, якими жили і за які вмирали кращі сини України. Віднині є єдина незалежна УНР. Віднині український народ, увільнений могутнім поривом своїх власних сил, має тепер змогу з'єднати всі спроби своїх синів для утворення нероздільної незалежної української держави на добро і щастя робочого люду". Наступного дня Акт злуки майже одностайно був ратифікований Трудовим конгресом України…”

День 22 січня — свято самостійної, ні від кого незалежної соборної Української держави. Четвертий універсал і Акт Соборності є визначними віхами державотворення Української ЦР, Директорії УНР і уряду ЗУНР. Ці історичні події свідчать, що відновлення української державності, започаткованої від часів Київської Русі й Козацько-Гетьманської держави, стало реальністю в добу Української Народної Республіки.

Історія Дня Соборності – це історія політичної боротьби та зрад, єднання та самопожертви. У реальних обставинах 1919 року, коли Україна опинилася оточеною колом фронтів , Українську Народну Республіку не вдалося відстояти. І хоч незалежність протрималася не багато часу,але з її втратою народилося щось значно сильніше. Давня мрія багатьох поколінь українців – ЄДИНА і СОБОРНА Україна – замайоріла на обрії прапором надії, у той час, коли на Заході країни точилися запеклі бої з наступаючою польською армією,а на Сході малочисельні українські частини протистояли військам більшовицької росії. Цей акт Злуки став символом єдності, якої так бракувало українцям. Він дав змогу наступним поколінням засвідчити перед світом про неподільність українських земель, став символом і дороговказом для нащадків наступних поколінь.

Неможливо згадать "без брому" Ті події років похмурих - Самовідданих і свідомих Недостатньо було в Петлюри. Ну, а решта — від орд червоних. Дочекались "щасливу" долю. Сподівались — Землі і Волі. А отримали — продзагони. Промайнула вже сотня років — Скільки втрачено марно часу! Знов історія вчить жорстоко — Та ж орда на землі Донбасу. Та народ вже не підкорився!І здолає лиху годину,Щоб з повагою світ дивився. На оновлену Україну! Віталій Чепіжний. ДО ДНЯ СОБОРНОСТІ УКРАЇНИ На уламках чужих імперій Об'єднали серця і руки. І затвердили на папері Акта про непорушну злуку. Майорять жовто-сині стяги, Золотяться хрести Софії. Накривають слова присяги По зимовому білий Київ. Заявляє про себе світу Україна нова, Соборна! Та злетілись круки неситі І насунула хмара чорна!

Соборність – це єдність, цілісність та неподільність українських земель. Любі брати і сестри, коли вибачите, що відроджується наша Українська Церква, лунає в храмах і в школах наша рідна мова, починається наша рідна освіта, то знайте, що це відроджується душа нашого народу, якої нічим не можна зупинити. Митрополит Василь Липківський (1864-1937) Умань. Ніхто нам не збудує держави, коли ми її самі не збудуємо; і ніхто з нас не зробить нації, коли ми самі нацією не схочемо бути. В’ячеслав Липинський (1882-1931) Затурці Волинь

В роки радянського тоталітарного режиму проголошення незалежності УНР і День Соборності не відзначалися. Із утвердженням влади російських більшовиків ці “контрреволюційні свята” стерли із суспільної свідомості. Однак, пам’ять про об’єднання УНР і ЗУНР в єдину Українську Державу зберігали мешканці Західної України й українська політична еміграція в країнах Європи й Америки. 22 січня там урочисто відзначали свято Незалежності та Соборності Української Держави. 

Перше офіційне святкування. Дня Соборності22 січня 1939-го було вперше за 20 років урочисто відзначено на офіційному рівні свято Соборності. Відбулось це у Карпатській Україні (м. Хуст), на той час — автономній республіці Чехословацької республіки. Це був чудовий привід нагадати закарпатцям про волю, висловлену на з'їзді Всенародних зборів українців у Хусті 21 січня 1919-го про приєднання Закарпаття до Української Народної Республіки зі столицею у Києві. Це була не просто маніфестація, а найбільша за 20 років перебування краю у складі Чехословаччини демонстрація місцевого населення за участю 30 тис. люду, яке з'їхалось до столиці Карпатської України з усіх куточків краю.

Живий ланцюг 1990 Яскравим проявом єдності, прагнення українського народу до свободи, став «живий ланцюг» від Івано-Франківська, через Стрий, Львів, Тернопіль, Рівне, Житомир і аж до Києва. Його організували патріотичні сили 21 січня 1990 року з нагоди 71-ї річниці проголошення Акта Злуки. Мільйони тоді ще радянських українців узялись за руки, утворили «живий ланцюг» довжиною близько 700 км. Відзначаючи таким чином День Соборності українці показали своє прагнення до загального об’єднання нації. Так з 1990 року розпочався новий виток державності України.

Живі ланцюги в 2000-ніНаприкінці 2000-х р. почали відроджувати традицію створення «живих ланцюгів», що символізують єдність українського народу. В 2008 - 2011 роках у Києві такі «ланцюги» утворювали на мосту Патона. Таким чином символічно об'єднували правий та лівий береги Дніпра. Найбільшого розмаху акція досягла 2011 року, коли на міст Патона прийшло понад 1000 учасників.

Протягом XX століття різні сили України проголошували незалежність п’ять разів. Лише п’ята спроба принесла нашій державі таку довгоочікувану самостійність.24 серпня 1991 року Верховна Рада України прийняла Історичний документ виняткового значення для долі українського народу — Акт проголошення незалежності України. У ньому зазначалося:«…Виходячи із смертельної небезпеки, яка нависла була над Україною в зв'язку з державним переворотом в СРСР 19 серпня 1991 року, продовжуючи тисячолітню традицію державотворення в Україні, виходячи з права на самовизначення, передбаченого Статутом OOH та іншими міжнародно-правовими документами, здійснюючи Декларацію про Державний суверенітет України, Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки урочисто проголошує незалежність України та створення самостійної Української держави — України. Територія України є неподільною і недоторканою. Віднині на території України мають чинність винятково Конституція і закони України.1 грудня 1991 року на Всеукраїнському референдумі український народ підтвердив свою волю – жити у незалежній державі.

У 1918 році Україна здобула незалежність. У 1991 році Україна -- відновила. Сьогодні – захищає. Сьогодні в складних умовах, що відбуваються в нашій країні, поняття СОБОРНОСТІ та СВОБОДИ наповнюється реальним змістом, який символізує найвищу цінність, за яку гине найкращий цвіт нашого народу. День Соборності набув особливої актуальності. Він нагадує кожному, що УКРАЇНА– це одна ЄДИНА НЕРОЗДІЛЬНА САМОСТІЙНА ДЕРЖАВА. Він нагадує кожному з нас, що Україна: від села Рання Зоря на Луганщині -- до села Соломоново на Закарпатті; від села Грем’яч на Чернігівщині -- до мису Сарич в Криму.

Дивлюсь на пройдену дорогу,І гнів, і жаль мене пече…Але у нашу перемогу. Усе ж я вірю гаряче… Як завтра день угледять люде, Як зійде сонце золоте, Так Україна жити буде, Так наша мрія процвіте. Олександр Олесь