Презентація "Муратова Кіра Георгіївна"

Муратова Кіра Георгіївна

Кі́ра Гео́ргіївна Мура́това - українська та російська кінорежисерка. Серед найвизначніших робіт радянського періоду — фільми «Зміна долі» (1987) та «Астенічний синдром» (1989). Найвідоміший фільм післярадянського періоду — стрічка «Настроювач» (2004), яка стала справжньою сенсацією кількох міжнародних кінофестивалів. У 1997 Муратова отримала почесне звання академіка Національної академії мистецтв України.

Життєпис. Народилася в Королівстві Румунія у місті Сороки (нині територія Молдови) у родині росіянина Георгія Короткова та єврейки Наталії Скурту. У 1952 році Муратова розпочала навчання на філологічному факультеті МДУ, але вже через рік у 1953 перевелася на режисерський факультет ВДІК , який вона закінчила у 1959 році. У 1961 році Кіра Муратова стала штатною режисеркою на Одеській кіностудії. Дебютними кінороботами молодої сценаристки та режисерки стали у 1962-му році короткометражний фільм «Біля Крутого Яру» та у 1964-му — повнометражна стрічка «Наш чесний хліб», які вона поставила спільно з чоловіком Олександром Муратовим ,з яким вона одружилася ще будучи студенткою ВДІКу.

Перші кінофільми «Біля Крутого Яру» «Наш чесний хліб»

«Короткі зустрічі» Фільм «Короткі зустрічі» став її першою самостійною роботою як режисерки. До нього ж вона написала і сценарій (у співавторстві з Леонідом Жуховицьким) та зіграла головну роль разом з Володимиром Висоцьким.

В середині 70-х років К. Муратова переїхала в Ленінград, де познайомилася з художником Євгеном Голубенком, який став її другим чоловіком і співавтором сценаріїв.

«Настроювач»Справжньою подією кількох міжнародних кінофестивалів став фільм «Настроювач» (2004). В США «Настроювач», як частину ретроспективи фільмів Муратової, було представлено у 2005 році у різних містах, зокрема у Нью Йорку в Film Society of Lincoln Center та в Чикаго в Gene Siskel Film Center.

«Одвічне повернення»У 2012 році режисерка створила свій останній, 22-ий фільм, «Одвічне повернення», прем'єра якого відбулася на VII Римському МКФ. У квітні 2013 року фільм став лауреатом російської національної кінопремії «Ніка» в номінації «Найкращий фільм СНД і Балтії», — шостої «Ніки» в нагородному списку Кіри Георгіївни. Кінопремії «Ніка»

Режисер фільмів:1958 — «Весняний дощ» (короткометражний)1961 — «Біля крутого Яру» (короткометражний)1964 — «Наш чесний хліб»1967 — «Короткі зустрічі»1971 — «Довгі проводи»1972 — «Росія» (документальний)1978 — «Пізнаючи білий світ»1983 — «Серед сірих каменів»1987 — «Зміна долі»1989 — «Астенічний синдром»1992 — «Чутливий міліціонер»1994 — «Захоплення»1997 — «Три історії»1999 — «Лист в Америку» (короткометражний)2001 — «Другорядні люди»2002 — «Чеховські мотиви»2004 — «Настроювач»2004 — «Довідка» (короткометражний)2007 — «Два в одному»2007 — «Лялька» (короткометражний)2009 — «Мелодія для катеринки»2012 — «Вічне повернення»

Премії і нагороди. Кіра Муратова — єдина з кінорежисерів України, удостоєна російської незалежної премії «Тріумф» (1995) за великий особистий внесок у світову культуру. Хронологічний список нагород режисерки:[16]Лауреат Всесоюзного кінофестивалю в номінації «Велика премія», 1987; в номінації «Приз за режисуру», 1988, СРСРПремія «Леопард» на МКФ в Локарно, 1987, 1994, Італія. Народна артистка УРСР, 1989 СРСРСпеціальний приз «Срібний ведмідь» Берлінського кінофестивалю, 1990, ФРНПремія «Ніка» у номінації «Найкращий ігровий фільм», 1991, 1995, 2005, 2007, 2009, Росія. Премія МКФ «Кінотавр» у номінації «Спеціальні призи у конкурсі» Фільми для обраних ", 1992; у номінації «Спеціальні призи російського конкурсу», 1994; у номінації «Спеціальні призи за режисуру», 1997, Росія. Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка, 1993, Україна. Лауреат Російської незалежної премії «Тріумф-95», 1995, Росія. Премія «Арсенал», 1997, Україна. Лауреат премії імені Володимира Вернадського, 2000, Україна[17]Лауреат премії ім. Анджея Вайди Американської кіноакадемії і Польського культурного центру в Берліні, 2000, ФРНПриз ФІПРЕССІ на МКФ в Сочі, 2001, Росія. Премія «Golden Lily» на МКФ у Вісбадені, 2001, 2007, ФРНЛауреат Державної премії імені Олександра Довженка за вагомий внесок у розвиток вітчизняного кіномистецтва, 2002, Україна. Золота медаль Національної академії мистецтв України, 2004, Україна. Орден Дружби, 2004, Росія. Приз журі Міжнародної федерації кінопреси 31-го Московського міжнародного кінофестивалю, 2009, Росія. Лауреат Всеукраїнської премії «Жінка ІІІ тисячоліття» в номінації «Знакова постать» 2007, Україна. Орден князя Ярослава Мудрого V (1999), IV (2004) та ІІІ (2009) ступенів, Україна. Ювілейна медаль «20 років незалежності України», 2011, Україна. Нагорода «Золотий Скіфський олень» за внесок у світове кіномистецтво 45-го КМКФ «Молодість», 2015, Україна. Почесна громадянка Одеси, 2017, Україна

2017 року Кіру Муратову запрошено до складу Американської кіноакадемії, яка визначає володарів премії «Оскар». Померла 6 червня 2018 року в Одесі.