Презентація,,На калині мене мати колихала..."

НА КАЛИНІ МЕНЕ МАТИ КОЛИХАЛА…

МЕТА : збагатити знання учнів про один із символів України-калину,який уособлює її красу, оспівану в піснях; виховувати у дітей любов до рідної землі, гордість за свою країну,інтерес до рослин-символів; формувати громадянина-українця засобами виховання особистості елементами народо- знавчого характеру; пробуджувати пізнавальні інтереси до історії свого народу.

АНОТАЦІЯ Кожен народ має свої святині,свої символи, опоетизовані образи дерев,квітів,птахів, тварин.Майже в усіх народів є улюблені дерева-символи. У канадців-клен,а в нас,українців,-верба, тополя,барвінок,мак,калина. Калина віддавна уособлює красу України, духовну міць її народу,любов до рідної землі. ,,Ти вся в гаях ,озерах і долинах,уся у розлогих вербах і калинах”.

Червоні кетяги калини Горять вогнями усіма. Без калини-нема України, Без народу Вкраїни нема!

Історична довідка На всій планеті росте понад 200 видів калини,але най- більше шанували калину в Україні.Не було ,здається,хати, біля якої не кущувала б калина. Калина звичайна-кущова рослина,або ж невелике дерев- це,досягає 5 м.заввишки.Листки її трилопатеві,гілки голі, суцвіття не густе,квіточки білі.Плоди калини ягодоподіб- ні,овальні,яскраво-червоні,кістянки-з однією кісточкою. Запах –слабкий,смак у ягід та в кори -гіркий,терпкуватий. Кора має зеленувато – сірий колір.

ЛІКУВАЛЬНІ ВЛАСТИВОСТІ У народі кажуть:,,Червона калина від ста хвороб лікує”. У народній медицині простий відвар із калинової кори вживають при внутрішніх і носових кровотечах,як зміцнюючий засіб. Відвар і чай із калинових ягід вживають від кашлю.Непарені,свіжі ягоди,потовчені,змішані з медом і розведені водою,п’ють від застуди.Калинові ягоди з цукром,які вже перебродили,вживають від підвищеного кров’яного тиску. Відвар із кореня калини використовують як ліки від золотухи,алергіїї,безсоння,а відвар цвіту калини-для покращення роботи органів внутрішньої секреції.У ветеринарії відваром із кори калини лікували хвороби органів дихання у тварин.

ЗНАЧЕННЯ КАЛИНИ У ПІСНЯХ У дуже багатьох піснях оспівана калина:колискові, соціально-побутові,обрядові,чумацькі,рекрутські,весільні … Кожен із нас із самого малечку носить у серці світлу материнську пісню-це те вічне,що живить нащу душу, не дає їй зміліти та змаліти.З-поміж усіх материнських пісень,особливо пишною гілкою відокремлюються пісні,пов’язані з калиною. Спи дитино,бо покину, Сама піду по калину, Сама піду по калину, Наламаю калиноньки Та й покладу в головоньки. А калина буде цвісти, А дитина буде рости.

КАЛИНА–це символ ясної,палаючої краси : Ой коли б я знала,котра моя пара, То я б личко та й розмалювала; Брови ожиною,личко калиною… Або : Коло млина - калина.Там дівчина Ходила,цвіт-калину ламала,до Личенька рівняла:коли б же я такая, Як калина жаркая. Руйнування калини –символ смутку,смерті : Ой там за горою,ой там за крутою, Ой там поломив вітер рожу з калиною, Ой там розійшовся козак з дівчиною.

Квіти калини є також символом дівочої гідності: Ой у лузі калина білим цвітом зацвіла, Пішли її дружки рвати,не далася ламати. Моральності: У темному лузі калина стояла, На тій калині зозуля кувала. Вона не кувала,правдоньку казала, Щоб дівчина з хлопцем спати не лягала. Калина невіддільна від козацької долі: Насипали над козаком Та високу могилу, Ой посадили та в головоньках Та червону калину.

Калина в календарно – обрядових піснях Багато в нас календарно –обрядових пісень нероздільно пов ’язані з калиною.Калина оспівується у веснянках, русальних,петрівчанках та весільних піснях,гаївках, колядках,щедрівках.Калина у весільній пісні-то вродлива відданиця,щаслива родинна доля.На весіллі вільце прикрашали калиновим цвітом або пучечками ягід. Вервечкою з кетягів калини обв ’ язують весільний коровай –щоб доля для молодих була красна і багата на любов,на діток, на добро. Що наша Галочка, Як тая калиночка: Що калина з квіточками, А Галочка з дружечками.

Калина уособлювала й долю заміжньої жінки,родинні стосунки : Чи я в лузі не калина була? Чи я в лузі не червона була? Взяли мене ,поламали І в пучечки пов ’язали. Така доля моя,гірка доля моя. Чи я в батька не дитина була? Чи я в батька не кохана була? Взяли мене заміж віддали І світ мені зав ’язали. Така доля моя,гірка доля моя!

Багато пісень та віршів про калину присвячувалося і хлопцям Коли в матері підростав син,то вона благословляла його в дорогу,наказувала не забувати калину. Підеш ти ,сину, по Україні, Тож не журись. А як зустрінеш в лузі калину, То й прихились. Бо я любила,моя дитино, Її колись. Коли ж надходила пора кохання,юнак,стоячи з милою під калиною,присягався їй у вірності. При долині кущ калини, В річці синяя вода. Від’їжджає мій коханий- Залишаюсь я одна.

Калина часто виступає як символ мужності,героїчної боротьби з ворогами.Як символ вічної пам’яті саджали її на на козацьких могилах.Тяжка і тривала служба у чужому війську закінчувалася трагічно в далекому, чужому краї.Вояк просив посадити на його могилі калину – як символ України. Ой ,поїхав у Московщину, козак молоденький, Там і загинув. Свою рідну Україну навіки покинув. Казав собі насипати високу могилу, Казав собі посадити в головах калину: ,,Будуть пташки прилітати, Калиноньку їсти, Будуть приносити з України вісті”.

Калина у художній літературі. Багато поетів у своїх творах згадують калину. Тарас Григорович Шевченко особливо згадує калину. У ,,Кобзарі” слово ,,калина”зустрічається 360 разівТам ,де стояла хата Шевченків, росте і досі кущ калини,такий,як і той,що в ньому ночував малий сирота Тарас,коли мачуха виганяла його з хати.Він часто бігав до маминої могили і калина бачила гіркі сирітські сльози.Своєю радістю і горем ділився Тарас із калиною на маминій могилі. В краю Кобзаревім гуде автострада, Над ставом калина цвіте. А мати Тараса Не відає навіть про те. Лягають до ніг їй і квіти, й калина. Несуть їй печалі й жалі. І знають її знаменитого сина На всіх континентах Землі.

КРАСУ РІДНОЇ ПРИРОДИ ТАРАС ШЕВЧЕНКО ПОДАЄ ЧЕРЕЗ ПОЕТИЧНИЙ ОБРАЗ КАЛИНИ. Зацвіла в долині Червона калина, Ніби засміялась Дівчина – дитина. Любо,любо стало, Пташечка зраділа І защебетала. Тече вода з-під явора Яром на долину Пишається над водою Червона калина. Пишається калинонька, Явор молодіє, А кругом їх верболози Й лози зеленіють.

Писав про калину й Іван Франко. ,,Червона калино,чого в лузі гнешся?” Червона калино, чого в лузі гнешся? Чого в лузі гнешся? Чи світла не любиш, до сонця не пнешся? До сонця не пнешся? Чи жаль тобі цвіту на радощі світу? На радощі світу? Чи бурі боїшся, чи грому з блакиту? Чи грому з блакиту? Не жаль мені цвіту, не страшно і грому, Не страшно і грому. І світло люблю я, купаюся в ньому, Купаюся в ньому.

Є вірш ,,Калина” в Лесі Українки. Написала вона його в тяжку годину,після похорону свого друга Сергія Мержинського. Козак умирає, дівчинонька плаче: «Візьми ж мене в сиру землю з собою, козаче!» – Ой, коли ж ти справді вірная дівчина, Буде з тебе на могилі хороша калина. «Ой, що ж тобі, милий, з того за потіха, Щоб я мала червоніти серед мого лиха? Ой, що ж тобі, милий, з того за відрада, Щоб я мала процвітати, як мені досада? Чи то ж тобі стане миліш домовина, Як я буду зеленіти – німа деревина?»

Загадки про калину. У вінку зеленолистім, У червоному намисті Видивляється у воду На свою хорошу вроду У лісі на горісі Червона плахта висить. І не дівка,а червоні стрічки носить. Стоїть дід над водою з червоною бородою. Тільки сонце пригріє, борода його красніє.

ПРИСЛІВ’Я ПРО КАЛИНУ Який кущ, така й калина, яка мати, така й дитина. Любуйся калиною, коли цвіте, а дитиною, коли росте. Калина – одвічний символ України. Червона калина – символ України. Весною калина білим цвітом квітує, а восени червоним. У лузі калина з квіточками, неначе мати з діточками

ЛЕГЕНДИ ПРО КАЛИНУ Колись давно нашу землю загарбали татари. Вони нападали на селай міста, спалювали їх, старих людей і дітей убивали, а молодих забирали в полон. Ось одного разу схопили вони зненацька кількох дівчат і наказали провести до великого міста. Дівчата завели лютих ворогів у непрохідні ліси. Коли зрозуміли вороги це, то було вже пізно, бо потрапили всі в густі хащі. Оскаженілі від люті, порубали вони дівчат шаблями. Там, де пролилася кров дівоча, виросли кущі з яскраво-червоними ягодами, ніби краплинами Було це давно, коли татарські орди нападали на нашу рідну землю.Жила в одному селі дуже гарна дівчина. Помітив її якось воєвода, вирішив продати, щоб мати великі гроші. Але дівчина була дуже швидкою,і була б утекла, якби не зачепилася своїм намистом за кущ калини. Розсипалося намисто. Дівчину було спіймано, так і загинула вона в неволі. А на тому місці, де розсипалося червоне намисто, виросли кущі з криваво-червоними плодами. Це була калина.

Супроводжуючи українця все його життя,символ червоної калини не лишає його й після смерті –на могилі,в головах висаджують традиційний кущ калин. Цей кущ калини, однак,не є символом смерті. Навпаки – намогильна калина символізує життя небіжчика в його родині, нащадках і всьому українському народові.

Висновок Калина – це наша рідна Україна. Любімо її завжди – і в горі, і в щасті-впиваймося із цілющого джерела її символів.Посадімо біля своєї оселі кущ калини, на щастя, на добро, на любов і славу нашої Україні, на наше безсмертя.Багато віршів і пісень є про калину. Співайте їх,а згодом передавайте своїм діткам.А ще пам’ятайте : ламати ,зневажати калину –великий гріх.Бо калина – жива душа того,хто посадив її,душа народу нашого. Бережіть народні традиції,бо на них формується культура нашого народу.Чим більше пульсуватиме незалежних джерел пам’яті народної ,тим повнішим буде річище духовності. Хоч складний сьогодні час і для України,і для нас,але ми не повинні втрачати надію на краще майбутнє і повинні вчитися і працювати для того: щоб жита рясніли, щоб цвіла калина, щоб ростила мати хлібороба-сина.