Презентація на тему: "Адміністративний процес"

Презентація на тему: «Адміністративний процес»Підготувала викладач права: Писарчук В. М.

ПОНЯТТЯ ТА ВИДИАДМІНІСТРАТИВНОГО ПРОЦЕСУАдміністративний процес – врегульований правом порядок прийняття адміністративно-правових актів і розгляду індивідуальних публічно-правових справ адміністративними судами, органами виконавчої влади, а в передбачених законодавством випадках і іншими, уповноваженими на те органами.

Ознаки адміністративного процесу-врегульований нормами адміністративного права;-стадійність та послідовність;-пов’язаний з публічним управлінням;-одним із учасників є суб’єкт владних повноважень.

ПРИНЦИПИ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРОЦЕСУЗаконність;верховенство права;охорона інтересів особи і держави;рівність сторін;національна мова;самостійність органів (посадових осіб) в ухваленні рішень;оперативність та доступність;об’єктивність та неупередженість.

Стадії адміністративно-процесуальної діяльностіСтадія аналізу ситуації (порушення справи);Стадія ухвалення рішення у справі;Стадія виконання ухваленого рішення (завершальна стадія).

Адміністративний процес у широкому розумінні має свою структуру, складається із сукупності проваджень, під якими розуміють діяльність по вирішенню певної, порівняно вузької групи однорідних справ.

ВИДИ АДМІНІСТРАТИВНИХ ПРОВАДЖЕНЬЮрисдикційні-Провадження у справах про адміністративніправопорушення;-Провадження по адміністративних скаргах та позовах;-Дисциплінарне провадження. Неюрисдикційні-Установче провадження;-Провадження по прийняттю нормативних актів;-Провадження по пропозиціях і заявах громадян;-Реєстраційно-дозвільне провадження;-Провадження по прийняттю індивідуальних актів;-Провадження по реалізаціїконтрольно-наглядових. Повноважень.

ПРОВАДЖЕННЯ ЯК СКЛАДОВА АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРОЦЕСУАДМІНІСТРАТИВНИЙ ПРОЦЕС СКЛАДАЄТЬСЯ З ПРОВАДЖЕНЬПровадження будь-якого процесу – це закріплена відповідним нормативно-правовим актом (Цивільним процесуальним кодексом,Кодексом адміністративного судочинства, Кодексом України про адміністративні правопорушення) сукупність специфічних правил, заякими у межах конкретного виду процесу розглядається та вирішується справа у певній судовій інстанції; це система процесуальних дій, об’єднаних кінцевою процесуальною метою(розгляд і вирішення справи). Провадження – це головний елемент процесу, який становить системне утворення, комплекс взаємопов’язаних і взаємообумовлених процесуальних дій, що:

утворюють певну сукупність процесуальних правовідносин, які відрізня ються предметною характеристикою і взаємозв’язком із відповідними матеріальними правовідносинами;викликають необхідність встановлення, доказування, а також обґрунтування усіх обставин і фактичних даних відповідної юридичної справи;обумовлюють необхідність закріплення, офіційного оформлення отриманих процесуальних результатів у відповідних актах,документах.

Адміністративне провадження – це послідовна діяльність публічної адміністрації, урегульована адміністративно-процесуальними нормами, щодо розгляду та вирішення тих чи інших однорідних груп адміністративних справ. НОРМОТВОРЧІ– провадження з видання нормативних актів управління;ЗАСНОВНИЦЬКІ– провадження зі створення, реорганізації та ліквідації організаційних структур у сфері публічного управління;– провадження з комплектування організаційних структур у сфері публічного управління персоналом;

ПРАВОЗАСТОСОВНІ– провадження із застосування заходів примусу в публічному управлінні:а) дисциплінарне провадження; б) провадження у справах про адміністративніправопорушення; в) провадження із застосування заходів матеріального впливу;– провадження із застосування заходів заохочення і стимулювання в публічному управлінні: а)провадження у справах про нагородження державними нагородами, відзнаками Президента, грамотами та ін.; б) провадження у справах про присвоєння почесних та інших звань; в) провадження у справах про преміювання; г) провадження у справах про зняття стягнень тощо;– провадження з реалізації громадянами своїх прав і обов’язків:а) провадження щодо пропозицій, скарг, заяв громадян; б) провадження зотримання громадянами дипломів, авторських свідоцтв, патентів та ін.;в) провадження з виконання громадянами військового обов’язку;г) провадження з виконання обов’язку громадянами мати паспорт;ґ) провадження з отримання громадянами житла; д) провадження з реалізаціїгромадянами права користуватися комунально-побутовими послугами та ін.;– провадження з реалізації юридичними особами своїх прав і обов’язків:а) провадження з легалізації юридичних осіб; б) провадження з виділенняюридичним особам кредиту; в) провадження з оформлення і видачі юридич-ним особам ліцензій; г) провадження з виділення юридичним особам земель-них ділянок;– провадження зі здійснення контролю і нагляду (контрольно-наглядове про-вадження) та інші.

АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРОВАДЖЕННЯ СКЛАДАЄТЬСЯ ЗІ СТАДІЙмають такі ознаки:вони здійснюються послідовно,тобто одна операція змінює другу, утворюючи своєрідний ланцюг дій; розташування операцій у цьому ланцюгу має невипадковий характер. Їх послідовність логічно визначена. Відтак винесення постанови у справі не може передувати такій операції, як складання протоколу про адмiнiстративнi правопорушення; різним видам адміністративних проваджень притаманні різні за характером i призначенням операції. Відрізняються вони i за ступенем урегульованості адміністративно-процесуальними нормами; здійснення тієї або іншої операції утому або іншому провадженні визначається адміністративно-процесуальними нормами i виступає як момент реалізації матеріальних норм адміністративного права.

Вирізняються за критеріями: Наявність стратегічних цілей і завдань, які досягаються і вирішуються у процесіцього провадження групою процедурних дій. Присутність відповідного процедурного оформлення документів. Законодавче закріплення специфічного кола учасників та обсяг їх процедурних прав іобов’язків.

АДМІНІСТРАТИВНА ПРОЦЕСУАЛЬНА СТАДІЯ – це відносно відокремлена частина адм спрямованих на досягнення локального завдання в межах загальної мети вирішенняіндивідуально-конкретної справи. Обов’язкова стадія провадження –це стадія адміністративного провадження, проходження якої є обов’язковим для досягнення цілей і завдань, які поставлені перед провадженням. Наприклад, у провадженні в справах про адміністративні правопорушення однією з обов’язкових стадій завжди є стадія розгляду і прийняття постанови у справі. Факультативна стадія провадження –це стадія адміністративного провадження, проходження якої не завжди є обов’язковим для досягнення загальних цілей і завдань провадження. Наприклад, факультативною стадією в провадженні у справах про адміністративні правопорушення є стадія перегляду постанови про накладення адміністративного стягнення.

Спільними для адміністративного процесу є такі стадії:-Аналіз ситуації, під час якого збирається, досліджується інформація профактичне становище справи, про реальні факти, про існуючі проблеми. Ця інформація фіксується на матеріальних носіях у вигляді протоколів,довідок, схем, звітів тощо та є основою рішень публічної адміністрації-Ухвалення рішення (наказу, постанови, інструкції) у справі, в якій фіксуєтьсяволя суб’єкта публічної адміністрації-Виконання рішення.

ОСОБЛИВОСТІ МЕТИ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРОЦЕСУМета виступає у ролі спонукального начала, своєрідного початку адміністративно-процесуальної діяльності. Мета як внутрішній момент адміністративнопроцесуальної діяльності відображається у структурі адміністративного процесу. Мета не тільки спонукає адміністративно-процесуальну діяльність,а й продовжує її стимулювати упродовж усього процесу. Мета значною мірою впливає на зміст адміністративно-процесуальної діяльності і зберігається увесь час. Мета виконує спрямовувальну функцію та регулює процес адміністративно-процесуальної діяльності до кінця, з нею збігається комплекс процесуальних завдань, що, своєю чергою, дає змогу вносити певні корективи до останнього моменту.

Формування адміністративно-процесуального статусу громадянина має за мету:-Визнання громадянина як повноправного суб’єкта –учасника адміністративно-процесуальних правовідносин. -Наділення його конкретним комплексом процесуальних прав і обов’язків, а також можливістю нести певні процесуальні обов’язки.-Надання цьому комплексу прав і обов’язків офіційного характеру шляхом закріплення його в правових нормах.

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДОЧИНСТВААдміністративне судочинство – це діяльність адміністративних судів щодо роз-гляду і вирішення адміністративних справ у порядку, встановленому Кодексом адміістративного судочинства України (далі – КАС України). ЗАВДАННЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДОЧИНСТВАзахист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів під час здійснення ними владних управлінських функцій на основі законодавства, зокрема на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністра-тивних справ. Кожна особа має право звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. У випадках, установлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена КАС України. Відмова від права на звернення до суду є недійсною.

ПРИНЦИПИ АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДОЧИНСТВАверховенство правазаконністьрівність усіх учасників адміністративного судочинствазмагальність сторін,диспозитивність та офіційне з’ясування всіх обставин правігласність і відкритістьобов’язковість судових рішеньзабезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішеньадміністративного суду. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають через здійснення суб’єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв’язку з публічним формуванням суб’єкта владних повноважень шляхомвиборів або референдуму.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема:спори між суб’єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньоїкомпетенції у сфері управління, зокрема й делегованих повноважень спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноваженьщодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження,звільнення з публічної служби спори за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України. Спори щодо правовідносин, пов’язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму. Спори фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації.

Юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи: Про накладення адміністративних стягнень що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України. Що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства. Про накладення адміністративних стягнень. Щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) об’єднання громадян віднесені до його внутрішньої діяльності або виключної компетенції.

УЧАСНИКИ ТА СТАДІЇ АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДОЧИНСТВАУЧАСНИКИ АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДОЧИНСТВАОсоби, які беруть участь у справі. Особи, які є іншими учасниками адміністративного процесу. Представники сторін та третіх осіб. Треті особи. Сторони (позивач та відповідач). Експерт, спеціаліст. Свідок. Судовий розпорядник. Секретар судового засідання. Перекладач. Стадії адміністративного судочинства. Розгляд адміністративної справи у першій інстанції. Апеляційний розгляд адміністративної справи. Касаційний розгляд адміністративної справи.

Адміністративний позов може містити вимоги про: Зобов’язання відповідача – суб’єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій. Стягнення з відповідача – суб’єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю. Зобов’язання відповідача – суб’єкта владних повноважень ухвалити рішення або вчинити певні дії. Скасування або визнання нечинним рішення відповідача – суб’єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень. Виконання зупиненої чи невчиненої дії. Примусове відчуження земельної ділянки, інших об’єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень)суб’єкта владних повноважень.

Суддя після одержання позовної заяви з’ясовує, чи:подана позовна заява особою,яка має адміністративну процесуальну дієздатність. Має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником). Належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником)подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність. Подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі. Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду чи відмови у відкритті провадження у справі.

Під час вирішення справи по суті суд першої інстанції може: Задовольнити адміністративний позов повністю або частково. Відмовити в задоволенні позову повністю або частково. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не бралиучасті у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених КАС України. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

В апеляційній скарзі зазначаються: Найменування адміністративного суду апеляційної інстанції, до якого подається скарга.Ім’я (найменування), поштова адреса особи, яка подає апеляційну скаргу,а також номер засобу зв’язку, адреса електронної пошти, якщо такі є. Вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу, до суду апеляційної інстанції. Обґрунтування вимог особи, яка подала апеляційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права. У разі необхідності – клопотання особи, яка подає апеляційну скаргу, про витребування нових доказів, про виклик свідків тощо. Перелік матеріалів, які додаються. Суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанціїв межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може порушити межі доводівапеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень,допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Апеляційна скарга має бути розглянута:-на рішення суду першої інстанції.-на ухвалу суду першої інстанції.-протягом 1 місяця з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.-протягом 15 днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження. У виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п’ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу.

За наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право:-Залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін.-Змінити постанову суду.-Скасувати її та прийняти нову постанову суду.-Скасувати постанову суду і залишити позовну заяву без розгляду або закрити провадження у справі.-Визнати постанову суду нечинною і закрити провадження у справі. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не бралиучасті у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси таобов’язки, мають право оскаржити в касаційному порядку судові рішення суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також судові рішення суду апеляційної інстанції повністю або частково, крім випадків, передбачених кодексом.

Підставами касаційного оскарження є порушення адміністративним судом норм. Матеріального права. Процесуального права. Суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої таапеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінкиобставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але водночас може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Касаційна скарга має бути розглянута протягом 1 місяцяз дня одержання судом касаційної інстанції адміністративної справи.

Суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право:-залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін.-змінити судове рішення суду апеляційної інстанції, скасувавши судове рішення суду першої інстанції.-змінити судове рішення суду апеляційної інстанції, залишивши судове рішення суду першої інстанції без змін.-змінити судове рішення суду першої інстанції, скасувавши судове рішення суду апеляційної інстанції.-скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі судове рішення суду першої інстанції.-скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направити справу на новий розгляд або для продовження розгляду.-скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і залишити позовну заяву без розгляду або закрити провадження.-визнати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що втратили чинність, і закрити провадження.-скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ1. Охарактеризуйте ознаки адміністративного процесу.2. Вкажіть, які є види адміністративно-процесуальних проваджень.3. Охарактеризуйте особливості юрисдикції адміністративних судів.4. Проаналізуйте випадки, коли фізичні та юридичні особи, які не є суб’єктамивладних повноважень, можуть бути відповідачами за адміністративним позовомсуб’єкта владних повноважень.5. Охарактеризуйте стадії адміністративного судочиснтва. ТЕМИ РЕФЕРАТІВ1. Поняття та стадії провадження у справах про адміністративні правопорушення.2. Правовий статус позивача та відповідача в адміністративному судочинстві.3. Система адміністративних судів в Україні.

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!