Презентація на тему "Афоризми"

АФОРИЗМИБРУНЬКО ЯРОСЛАВ

Афори́зм (грец. αφορισμός, означення, вислів) — короткий, дуже влучний, оригінальний вислів, що виражає узагальнену думку у виразній, легкій для запам'ятовування формі, яка згодом неодноразово відтворюється іншими людьми. В афоризмі досягається найвища концентрація безпосереднього повідомлення й того контексту, у якому думка сприймається слухачами або читачами. Афоризмами можуть бути: прислів'я, сентенції класичних авторів, крилаті вислови з літературних та філософських творів. Літературний афоризм як самостійний жанр виник з народних прислів'їв та приказок, але різниться від них фіксованим авторством. Першим його зразком вважаються «Афоризми» Гіппократа. Відомий він і в добу Київської Русі («Моління Даниїла Заточника», XIII ст.). Особливого поширення афоризм набув у роки Ренесансу, досягнув смислової витонченості в епоху класицизму (Б. Паскаль, М. де Монтень, Ф. Ларошфуко).

Чимало влучних висловів українських письменників, де використані розмаїті стилістичні фігури, парадокси, метафори тощо, перетворилися на крилаті, вживаються як афоризми: Борітеся — поборете (Т. Шевченко). Захочеш — і будеш. В людині, затям,Лежить невідгадана сила (О. Ольжич). Різновидом літературного афоризму є римований афоризм (афорима): Любов к отчизні де героїть,Там сила вража не устоїть (І. Котляревський). Афоризми Гіппократа. Лікар — філософ: адже нема великої різниці між мудрістю й медициною. Лікує хвороби лікар, але виліковує природа. Людина повинна знати, як допомогти собі самій, коли хворіє, маючи на увазі, що здоров'я є найбільшим багатством людини. Медицина воістину є найблагороднішим з усіх мистецтв. Ні ситість, ні голод і ніщо інше не добре, якщо перевищити міру природи.

Афоризми Шевченка про Україну"Я так її, я так люблю мою Україну убогу, що проклену святого Бога, за неї душу погублю!" ("Сон")."Україно, Україно! Серце моє, ненько! Як згадаю твою долю, заплаче серденько!" ("Тарасова ніч")"Зажурилась Україна – така її доля!" ("Тарасова ніч")"Гомоніла Україна, довго гомоніла, довго-довго кров степами текла-червоніла..." ("Гайдамаки")"Доборолась Україна до самого краю. Гірше ляха свої діти її розпинають". ("І мертвим, і живим…")"Любітеся, брати мої, Украйну любіте, і за неї, безталанну, Господа моліте". ("Згадайте, братія моя…")"Молися, сину, за Вкраїну його замучили колись..." ("Мені однаково, чи буду…")"О Господи! Дай мені хоч глянуть на народ отой убитий, на тую Украйну!" ("Заросли шляхи тернами…")"Холоне серце, як згадаю, що не в Україні поховають, що не в Украйні буду жить, людей і Господа любить" ("В неволі тяжко, хоча й волі…")"Я всю мізерію оддав моїй Україні-небозі…" ("Буває, в неволі іноді згадаю…")"Для чого я на світ родився, свою Україну любив?" ("Чернець")"Свою Україну любіть. Любіть її… Во время люте. В останню, тяжкую минуту за неї Господа моліть" ("Чи ми ще зійдемося знову?...")

Афоризми Г. Сковороди про щастя: Щастя твоє, і мир твій, і рай твій, і Бог твій є всередині тебе. Бути щасливим – це значить пізнати, знайти самого себе.Істинне щастя всередині нас. Безперервно думай, щоб пізнати себе. Не той щасливий, хто бажає кращого, а хто задоволений тим, чим володіє. Коли ти твердо йдеш шляхом, яким почав іти, то, на мою думку, ти щасливий. Не шукай щастя за морем. Плаває нещасливо той, хто не вміє досягти гавані. Коли твердо ідеш шляхом, яким почав іти, то ти щасливий. Шукаємо щастя в інших країнах і століттях, а воно скрізь і завжди з нами: як риба у воді, так і ми в ньому, і воно біля нас шукає нас самих. Нема його ніде, бо воно скрізь. Це – сонячне сяйво; прочини тільки двері у свою душу. Безумцеві властиво жалкувати за втраченим і не радіти з того, що залишилося. Немає нещасливішого, коли душа болить. Вона болить тоді, коли золять думки. Чому ж ти багатства бажаєш як щастя? Щастя нещасливим не робить. Чи не бачиш та тепер, скількох багатство, як навіть світового потопу, пожерло, а душі їхні від надмірних затій, як млинове каміння, самі себе з’їдаючи, без зерна крутяться. Щасливий, кому вдалося… знайти в жорстокому ніжне, в гіркому – солодке, у лютому – милість, в отруті – споживу, в буйстві – смак, у смерті – життя, у безчесті – славу. Збери в собі свої думки та шукай усередині себе справжнього щастя. Копай у собі криницю для тої води, яка зросить оселю і тобі, і сусідам. Щасливий той, хто мав змогу знайти щасливе життя. Але ще щасливіший той, хто вміє ним користуватися. Без води і не туди і не сюди.

Афоризми Франка:"Дивне те людське серце! Найбільше своє щастя, найбільшу розкіш бачить у тім, щоб задати другому болючий удар, зробити його нещасливим, відібрати йому віру в людей і надію на ліпше!""Любов не залежить від нашої волі, приходить без нашої заслуги, щезає без нашої вини"."Але ми знаємо, що гордість його пуста і що правдиво свобідному чоловікові личить не гордість, а супокійна повага та розум"."Ніщо так не деморалізує чоловіка, як похвала його краси"."Мій патріотизм — се не сентимент, не національна гордість, то тяжке ярмо"."Найстрашніша клятьба — полюбити раба!""Література — се найвищий вицвіт людської цивілізації, найкраще її мірило"."Ніякий шлюб, ніяка розлука не заборонить, щоб ти була поезією мойого життя"."І подумай собі, що іноді досить одного слова, щоб убити чоловіка, щоб навіки або на довгі літа зробити його нещасливим!«"Не я покинула тебе, а ти не зумів удержати мене"."Щастя ніколи довго не триває. Щастя все — день, година, одна хвилина"."А серце в певних хвилинах не дбає про параграфи і знаходить свою властиву мову"."Героїзмом можна назвати тільки таке діло, де мука і терпіння одиниці здобуває або окуплює добро цілого народу".