Презентація на тему "Китай та Японія"

Китай та Японія в XVI—XVIIІ ст.

Китай

Загальні риси Неофіційна назва – “Серединна імперія”. На чолі держави – імператор (прирівнювався до Бога – Син Неба, влада якого була необмежена та спадкова). Основа управління – чиновництво (мандарин – китайський чиновник). Держава поділялась на провінції, області, повіти. Мандарин періоду династії Цин

Головні події 1368-1644 рр. – правління династії Мін : - кін. XV – перша половина XVI cт.– період миру та розвитку. - 1573 – 1620 рр. – загальна криза (невдалі війни, обтяжливі податки для населення, відсторонення імператора від нагальних проблем) → 1628 – 1644 рр. – Селянська війна – самогубство останнього імператора династії, захоплення 1644 р. столиці держави – Пекіна маньчжурами (один з народів Сибіру, не китайці). 1644 – 1912 рр. – правління маньчжурської династії Цин (підкорила Непал, Тибет, півострів Індокитай, Монголію, Корею) – активно торгувала з європейцями, однак заради збереженнявлади у XVIII cт. “зачинила” країну для них (заборона на торгівлю і відвідування країни).

Культура Китаю - активний розвиток усіх галузей наук; - продовження розвитку живопису (головне – не зображення загалом світу навколо, а зосередження на окремих складових – створення картин без тла).

Японія

Загальні риси Знаходиться виключно на островах у Тихому океані. Самоназва – “Країна, де сходить сонце”. Протягом тривалого часу на розвиток Японії впливала китайська цивілізація. Голова держави – імператор (інша назва – мікадо) (правлять до сих пір) – духовний символ народу, прирівнювався до Бога. Однак фактичний правителем держави з ХІІ ст. протягом 700 років – сьогун (головний воєначальник, представник могутнього роду, на який спирався імператор). Режим, при якому державою керував сьогун – сьогунат. Земля оброблялась залежними селянами. Для захисту та збільшення влади великі феодали створювали загони озброєних слуг – самураїв. З часом самураї перетворились у привілейований військово-феодальний стан, що мав свій кодекс правил (бусідо).

Головні події XIV – XV ст. – міжусобні війни між феодалами, економічний спад, зміцнення позицій Європи (більші вплив та кількість європейців, що постійно проживала у Японії). Кін. XVI cт. – об’єднання країни великим феодалом, дипломатом та полководцем Іеясу Токугава (1603 р. – прогошений сьогуном) – розподіл населення на 4 стани, зміцнив централізовану владу, перенесення столиці в Едо (нині – Токіо). 1638 р. – оголошення політики сакоку (закриття країни для іноземців, вигнання вже наявних, заборона місцевому населенню сповідувати христинство та виїжджати закордон) – через побоювання контролю країни європейцями.