Презентація на тему "Арабська весна"

Арабська весна

10 років тому країнами Близького Сходу прокотилася хвиля антиурядових протестів. «У нас не було плану на майбутнє, але ми були впевнені в одному: все має бути краще, ніж є», – згадує причини протестів у Тунісі Амені Гімаджі, якій тоді було 18 років.

17 грудня 2010 року сталося те, що пізніше змінило увесь Близькосхідний регіон. Молодий вуличний продавець овочів Мухамед Буазізі підпалив себе на знак протесту проти поліцейського свавілля в Тунісі.

Чоловік помер 4 січня 2011 року. Його жест надихнув інших на протести проти авторитарного президента країни Зіна Ель Абідіна Бен Алі, 23-річне правління якого закінчилося через 10 днів.

Це був лише початок. Невдовзі протести розповсюдилися сусідніми країнами – тисячі єгиптян вийшли на вулиці Каїру та інших міст, вимагаючи відставки президента Хосні Мубарака, який на той момент перебував при владі 30 років, і який згодом також пішов у відставку. У Лівії, Ємені та Сирії мирні повстання зрештою переросли у громадянські війни, які забрали життя сотень тисяч людей.

Сьогодні «Арабська весна» все ще «залишається однією з найбільших психосоціальних і політичних травм Близького Сходу»

НАСЛІДКИЕксперти з міжнародної політики стверджують, що в основному наслідки «Арабської весни» негативні.«Єдиний позитив, який можна винести – те, що «Арабська весна» зруйнувала регіональний порядок, який існував протягом 30-40 років на Близькому Сході і створив нові можливості для низки країн, які могли скористатися ситуацією і посилили свій вплив – такі як Туреччина, Іран, Саудівська Аравія або ОАЕ»

До десятої річниці «Арабської весни» британське видання The Guardian опублікувало результати власного опитування, згідно з яким більшість людей з дев'яти країн арабського світу вважають, що сьогодні вони живуть у значно більш нерівних суспільствах, ніж це було до «Арабської весни».з’явилося мільйони біженців та переселенців

«Результати широкомасштабного опитування 5275 осіб за різними статями та віковими групами свідчать про те, що почуття безнадійності та безправ'я, що спричинили цю бурхливу главу на Близькому Сході, лише посилилися, навіть якщо більшість людей не шкодують про протестні рухи – за винятком країн, де вони призвели до громадянської війни»

Але дехто переконаний, що зміни потребують часу. «Люди думали, що відхід Бен Алі від влади все виправить, але насправді це займе 20-30 років» Узагальнювати чи стало гірше, а чи краще жити у країнах, охоплених 10 років тому «Арабською весною» – не є вірним з огляду на повну картину регіону. Протести були неминучими

Якщо подивитися на об’єктивні дані, то в Тунісі, в Єгипті жити не стало гірше А от у Сирії і Лівії ситуація стала «помітно гіршою». Це приклади країн, в яких мирні повстання зрештою призвели до громадянської війни і гибелі сотен тисяч людей

«Арабська весна» – це була відповідь на те, що державні інституції в країнах не відповідали уявленням про гідність і справедливість. Той рух, який розпочинався, він був у значній мірі спрямований на повернення цих понять»«Це дало потужний поштовх регіону до змін, які відбувалися навіть у найбагатших країнах»

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!