Презентація на тему " Бойові отруйні речовини"

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИУкраїнський Державний університет імені М. П. Драгоманова Факультет природничо-географічної освіти та екологіїКафедра хіміїБойові отруйні речовини. Студентки 31 Х Спеціальність014.06 Середня освіта (Хімія)Коняченко Надії Олексіївни. Керівник: Толмачова Валентина Сергіївна

Галогени, як хімічна зброя. ЗАРИН - ФОСФОР - АМІАК – ХЛОР - ІПРИТ

Способи розповсюдження. Аерозольний. Аеродинамічний. Димовий. Вибуховий

Тактична класифікація. Смертельнодіючі отруйні речовини, призначені для знищення живої сили. Подразнювальні отруйні речовини, призначені для ослаблення боєздатності військ і їх знесилення. Отруйні речовини, які тимчасово виводять із ладу особовий склад, тобто призначені для дезорганізації військ.

Фізіологічна класифікація. Задушливої дії (Фосген, дифосген, хлор)Шкірно-наривної дії (Іприт, люїзит)Загальноотруйної дії (Арсин, синильна кислота, хлороціан)Нервово-паралітичної дії(зарин, зоман, VX)Подразнювальної дії (адамсит)Психохімічної дії(ЛСД)

За швидкістю дії:швидкодіючі отруйні речовини, які не мають періоду прихованої дії і основна симптоматика ураження якими виникає протягом першої години після дії отруйної речовиниотруйні речовини сповільненої дії, які мають період прихованої дії понад годину

Токсикологічна класифікація− БОР нервово-паралітичної дії: зарин, зоман, V-гази(Vx-гази). Ці речовини спричиняють розлад функційнервової системи, м'язові судоми та паралічі;− БОР шкірнонаривної дії: іприт, люїзит. Характернимдля цих речовин є здатність уражати шкіру зутворенням пухирів та виразок, але всі вони єуніверсальними клітинними отрутами і відповідно доцього уражають також органи зору, дихання та всівнутрішні органи;− БОР загальноотруйної дії: синильна кислота тахлорціан. Ці речовини викликають загальне отруєнняорганізму внаслідок пригнічення тканинного дихання;− БОР задушливої дії: фосген. Ця речовина уражає легені,що призводить до порушення або припинення диханнявнаслідок розвитку набряку легень;− БОР подразнювальної дії: хлорацетофенон, Cі-Ес (CS),Сі-Аp (СR), адамсит. Ці речовини подразнюють слизовіоболонки очей і верхніх дихальних шляхів, викликаютьсильну сльозотечу та різь в очах і носі, нестримнечхання, біль у грудях;(за токсичною дією)групує БОР за характером їх дії на організм і симптомамиуражень. Відповідно до цього БОР поділяють на такігрупи:

Тактична класифікація− смертельнодіючі БОР, призначені для знищення живоїсили. До цієї групи входять головним чином БОРнервово-паралітичної, шкірнонаривної, загальноотруйної та задушливої дії: зарин, зоман, V-гази,бінарні ОР, іприт, люїзит, синильна кислота, хлорціан,фосген;− БОР несмертельної дії. До цієї групи входятьподразнювальні БОР та психотоміметики. Подразнювальні БОР призначені для ослабленнябоєздатності військ та їх знесилення. Їх такожвикористовують для поліцейських та навчальних цілей. До цієї групи входять лакриматори і стерніти: CS, CR,адамсит, хлорацетофенон. Психотоміметичні БОРтимчасово виводять із ладу особовий склад, тобтопризначені для дезорганізації військ. До цієї групивходять BZ, ДЛК.розподіляє БОР за їх бойовимпризначенням. Виділяють 2 групи:

Засоби доставки бойових отруйних речовин− хімічні боєприпаси одноразового використання(артилерійські снаряди та міни, снаряди реактивноїартилерії, авіаційні хімічні бомби та касети, хімічнібойові частини ракет, хімічні фугаси, шашки, гранати,патрони);− хімічні боєві прилади багаторазового використовування(виливні авіаційні прилади (ВАП), механічні генераториаерозолів);− бінарні хімічні боєприпаси та прилади: вонискладаються з двох малотоксичних сполук(компонентів), вміщених у снаряд, бомбу чи ємністьприладу (ВАП), і зберігаються ізольовано один відодного. Змішування компонентів та реакція між нимидосягаються після пострілу снаряду, скидання бомб таруйнування роздільної перегородки або штучногоперемішування за допомогою спеціальних пристроїв. На озброєнні є бінарні боєприпаси із зарином-2 та Vx-2,що містяться в 155 і 203,2 мм артилерійських снарядахта авіаційних бомбах із Vx-2 типу «Біг-Ай». Засоби доставки БОР – сукупність хімічних боєприпасівта хімічних бойових приладів, призначених для застосування. БОР із метою ураження живої сили, зараження повітря,місцевості, бойової техніки та інших матеріальних засобів.Їх поділяють на:

Бойові отруйні речовини нервово-паралітичної діїЗарин, зоман, Vx, що уражають нервову систему,потрапляють в організм через органи дихання, шкірні покривиі травний тракт. Крім того, вони викликають сильне звуженнязіниць очей (міоз). Для захисту від них потрібен не лишепротигаз, а й засоби індивідуального захисту шкіри. Зарин – це летка безбарвна або жовтувата рідина майжебез запаху. Взимку не замерзає. Змішується з водою таорганічними розчинниками у будь-яких співвідношеннях ідобре розчиняється в жирах. Він стійкий до дії води, томуможе застосовуватися для зараження джерел води на тривалийчас. За звичайної температури швидко руйнується розчинамилугів та аміаку. При потраплянні на шкіру людини,обмундирування, взуття, дерево та інші пористі матеріали, атакож на продукти харчування зарин зразу ж вбирається. Діязарину на організм людини розвивається швидко, безприхованого періоду дії. Під час впливу смертельних дозспостерігаються: звуження зіниць (міоз), виділення слини,утруднення дихання, блювання, порушення координації рухів,втрата свідомості, напади сильних судом, параліч і смерть

Зоман – безбарвна і майже без запаху рідина, за своїмивластивостями дуже подібна до зарину; діє на організмлюдини, як зарин, але токсичніша від нього у 5−10 разів. Засоби застосування, виявлення та дегазації зоману, а такожзасоби захисту від нього ті самі, що й при застосуванні зарину. Особливість зоману полягає в тому, що він заражає місцевістьна більш тривалі терміни, ніж зарин. Небезпека смертельногоураження на місцевості, зараженій зоманом, зберігаєтьсявлітку до 10 год (у місцях розривів боєприпасів – до 30 год),взимку – до 2−3 діб, а небезпека тимчасового ураження зорузберігається влітку до 2−4 діб, взимку – до 2−3 тижнів. Паризоману в небезпечних концентраціях можуть поширюватисявітром на десятки кілометрів від місця застосування. Озброєння та військова техніка, заражені краплями зоману,після дегазації можуть експлуатуватися без засобів захистушкіри, але існує небезпека ураження через органи дихання. Vx – малолетка безбарвна рідина, що не має запаху і незамерзає взимку. Місцевість, заражена Vx, залишаєтьсянебезпечною для ураження влітку до 7−15 діб, а взимку – навесь період до настання тепла. Воду Vx заражає на дужетривалий термін. Основний бойовий стан Vx – аерозоль.

Бойові отруйні речовини шкірнонаривної діїІприт (очищений) – безбарвна або світло-жовта рідина зіслабким запахом, важча від води. Замерзає за температуриблизько 14 °С. Технічний іприт має темно-буре забарвлення ісильний запах, що нагадує запах часнику чи гірчиці. На повітрііприт випаровується повільно. У воді він розчиняється погано;добре розчиняється у спирті, бензині, гасі, ацетоні та іншихорганічних розчинниках, а також у різних маслах і жирах. Деревина, шкіра, тканини і фарба легко вбирають іприт. У водівін розкладається повільно, довго зберігаючи свої уражальнівластивості; при нагріванні розкладання пришвидшується. Водні розчини гіпохлоритів кальцію руйнують іприт.Іприт має багатосторонню дію. Він уражує шкіру та очі,дихальні шляхи і легені. При дії в краплинно-рідинному,аерозольному і пароподібному станах він спричинює не лишеураження шкірних покривів, а й загальне отруєння нервової тасерцево-судинної систем при всмоктуванні в кров. Особливістю токсичної дії іприту є те, що він має періодприхованої дії. Ураження шкіри починається з почервоніння,що з'являється через 2−6 год після впливу. Через 1 добу намісці почервоніння утворюються дрібні пухирці, наповненіжовтою прозорою рідиною. Через 2−3 доби пухирцілопаються, і утворюються виразки, що не загоюютьсяупродовж 20−30 діб. Основними отруйними речовинами шкірнонаривної діїє іприт та люїзит. Використовується технічний (Н) та очищений іприт(HD).

Бойові отруйні речовини загальноотруйної діїСинильна кислота – безбарвна, летка рідина із запахомгіркого мигдалю. На відкритій місцевості швидковипаровується (за 10−15 хв); на метали і тканини не діє. ЇЇможуть застосовувати в хімічних авіаційних бомбах великогокалібру. У бойових умовах на організм діє лише при вдиханнізараженого повітря, уражаючи кровоносну і центральнунервову системи. Під час вдихання парів синильної кислотиз'являється металевий присмак у роті, подразнення горла,запаморочення, слабість, відчуття страху. При тяжкомуотруєнні симптоми посилюються і, крім того, з'являєтьсяболісна задишка, сповільнюється пульс, розширюються зіниці,настає втрата свідомості, з'являються сильні судоми,відбувається мимовільне сечовиділення та дефекація. На ційстадії судомне напруження м'язів змінюється їх повнимрозслабленням, дихання стає поверхневим; ця стадіязакінчується припиненням дихання, паралічем серцевоїдіяльності і смертю. БОР загальноотруйної дії, потрапляючи в організм,порушують передачу кисню з крові до тканин. Це одні знайбільш швидкодіючих отруйних речовин. До них відносятьсинильну кислоту (AC) та хлорціан (CK).

Бойові отруйні речовини загальноотруйної діїХлорціан – безбарвна, більш летка, ніж синильнакислота, рідина з різким неприємним запахом. Хлорціан єшвидкодіючою отруйною речовиною. Він стійкий до дії води,добре сорбується пористими матеріалами. Основний бойовийстан – газ. Хлорціан уражує організм людини через органидихання і спричиняє неприємний металевий присмак у роті,подразнення очей, відчуття гіркоти, дряпання в горлі, слабість,запаморочення, нудоту і блювання, утруднення у мовленні. Після цього з'являється почуття страху, пульс стає рідким, адихання – переривчастим. Уражений непритомніє,починається напад судом і настає параліч. Смерть настає відприпинення дихання. При ураженні хлорціаномспостерігається рожеве забарвлення обличчя і слизовихоболонок. Хлорціан спричиняє пекучий біль в очах із тяжкимблефароспазмом, набряком повік, кон'юнктивітом.

Захист від токсичних речовин

В разі будь-якої хімічної атаки ЦПД при РНБО України радить:1. Щільно зачинити вікна та двері, вентиляційні отвори, димоходи.2. Заклеїти щілини у вікнах папером чи скотчем.3. Увімкнути ТВ чи радіо для отримання вказівок.4. Попередити близьких про небезпеку та можливу евакуацію.

У разі евакуації під час хімічної атаки:1. Візьміть аптечку.2. Одягніться так, щоб залишилося якомога менше відкритої шкіри.3. Використовуйте протигази або ватно-марлеві пов’язки, змочені водою або краще 2-5% розчином питної соди (при ураженні хлором), оцтової або лимонної кислоти (при ураженні аміаком).4. Залиште приміщення сходами.5. Не торкайтесь на вулиці жодних предметів

ЗАРИН:важчий за повітря, тому тримайтесь на підвищеннях;- без кольору і запаху, змішується з водою та їжею;- симптоми: виділення з носа, посилене слиновиділення, задуха, звуження зіниць, нудота;Підготуйтесь: Зробіть запас води та їжі у герметичних ємностях.  Підготуйте запас рушників, змінний одяг.

Алгоритм дій:-слухайте вказівки влади, ДСНС України.  -використовуйте будь-які захисні окуляри плюс протиаерозольний респіратор FFP1-FFP3, що щільно сидить на обличчі, якщо нічого взагалі немає — кілька шарів хірургічних масок, щільно притиснених до обличчя.-для захисту тіла/шкіри підійдуть хімічні комбінезони, старі радянські костюми хімічного захисту (ЗЗК), відповідні поліетиленові/ПВХ накидки-дощовики, у крайньому випадку навіть великі поліетиленові мішки. Можливо використовувати рукавички, бахили/чоботи. Якщо атака сталася зовні будинку:- закрийте та заблокуйте всі вікна та двері, - вимкніть системи кондиціонування, закрийте вентиляційні отвори, старайтеся перебувати в найвищій точці будівлі. Якщо газ розпилено всередині будинку:-вийдіть на свіже повітря, знайдіть безпечне місце, старайтеся перебувати на височинах, пагорбах.  Щойно будете в безпечному місці, зніміть одяг, покладіть його у пакет і зберігайте подалі від людей і тварин. Помийте себе та домашніх тварин із великою кількістю води та мила. Зверніть особливу увагу на руки й обличчя, протріть повіки, вії, вуха. Якщо очі подразнені та болять, промийте їх водою протягом 10-15 хв. Якщо зарін потрапив в шлунок – потрібно його промити і випити рідини.  При важкому ураженні – викликати бригаду швидкої допомоги.

АНТИДОТ: Антидот - атропін. -по 1 мл. 3-4 рази на добу при ураженні легкого ступеня-при ураженні середнього ступеня по 2-4 мл, повторюючи введення кожні 20-30 хв. по 1-2 мл до покращення стану або появи симптомів атропінізації (розширення зіниць, сухість та почервоніння шкіри, пригнічення секреції слини, тахікардія);-при ураженні важкого ступеня по 4-6 мл, повторюючи кожні 3-8 хв. по 1-2 мл до припинення судом або появи симптомів атропінізації. Антидоти також пралідоксім, діпіроксім.

ФОСФОРФосфорні бомби мають характерний прояв вибуху — яскраве світло, іскри, що нагадують феєрверк. Це супроводжується їдким димом та масштабною пожежею, яку важко ліквідувати. Фосфор є дуже отруйним для людини: навіть доза в 0,1 г може бути смертельною. Фосфорна зброя призводить до опіків дихальних шляхів, ураження кісток і кісткового мозку, змертвіння тканин та часто болісної смерті, особливо, якщо ви знаходились у закритому приміщенні. Фосфор горить внаслідок взаємодії з киснем, відповідно гасити його потрібно великою кількістю води або мокрим піском. Якщо частини фосфору потрапили на шкіру, шерсть тварини — нейтралізуйте вологою тканиною. Від диму допоможе протигаз та респіратор, тварин варто спробувати прикрити мокрою тканиною, що не заважатиме дихати. 

Перша допомога: НЕ МОЖНА пальцями торкатися фосфору на одязі або шкірі постраждалого, для цього використовуйте пінцет чи подібне.• За можливості занурити пошкоджену частину тіла у воду, адже у воді фосфор не горить. Якщо нема можливості занурити, поливайте або змочуйте водою шкіру та одяг там, де є краплі фосфору.• Обережно зніміть одяг, проте продовжуйте тримати місця ураження у воді.• РАНУ треба обробити содовим розчином: 1 чайна ложка на 1 склянку води і накласти вологу (змочену содовим розчином або хоча б просто мокру) пов’язку на рану. НЕ МОЖНА прикладати вату чи якусь пов'язку. НЕ МОЖНА використовувати перекис! Коли він розпадається, утворюється вода та кисень, а кисень викликає загоряння фосфору.• При отруєнні парами фосфорного з’єднання використовуйте будь-який сорбент (активоване вугілля, ентеросорбент, харчову глину, атоксил тощо), давайте людині пити багато води, віддавайте перевагу лужним рідинам (молоко, лужні води без газу).

АМІАКАміак — безбарвний газ із різким задушливим запахом, добре розчинний у воді, вибухонебезпечний, токсичний. Аміак легший за повітря, тому для захисту необхідно використовувати укриття, підвали та нижні поверхи будинків!

Правила, які слід виконувати:• виходити із зараженого району необхідно перпендикулярно напрямку вітру;• якщо немає можливості вийти з району зараження, необхідно укритися в укриттях, підвалах, квартирах (будинках);• загерметизувати вікна, двері, вентиляцію (бажано тканиною, змоченою в лимонній кислоті або слабкому розчині оцту чи води);• в квартирі (будинку) бажано пройти до ванної кімнати та включити душ на мілке розпилення (вода поглинає аміак із повітря), вентиляцію НЕ ВКЛЮЧАТИ (витягує чисте повітря та затягує забруднене);•якщо чуєте запах аміаку – дихати через зволожену марлеву пов’язку (бажано змочити 5% розчином оцтової або лимонної кислоти).

ХЛОР, ІПРИТТяжчі за повітря — від них потрібно рятуватись на узвищеннях.

Перша допомога при ураженні хлором: -постраждалого необхідно негайно вивести на свіже повітря,-не дозволяти потерпілому пересуватися самостійно,-дати потерпілому подихати парами води або аерозолем 0,5% розчину питної соди протягом 15 хвилин.-транспортувати постраждалого можна лише лежачи. У разі необхідності — зробити штучне дихання способом "рот в рот". Основним засобом боротьби з хлором є вода.

Перша допомога при отруєнні аміаком:-виведіть ураженого на свіже повітря;-дайте йому теплого молока з харчовою содою;-одягти ватно-марлеву пов'язку, змочену водою, краще 5% розчину оцтової або лимонної кислоти;-при потраплянні в очі — промийте водою або протріть вазеліновою або оливковою олією;-при ураженні шкіри — обмийте чистою водою, зробіть примочки з 5% розчину оцтової або лимонної кислоти.

 Мирна конференціїя в ГаазіДелегати Гаазької конференції (1899)

Версальський договір

Женевський протокол17 червня 1925 року у Женеві був підписаний «Протокол щодо заборони використання у війні задушливих, отруйних та інших газів і бактеріологічних методів ведення війни» (або скорочено Женевський протокол), який вступив у дію 8 лютого 1928. Першими підписантами стали США, Німеччина, Ірак та СРСР

Делегати працюють над текстом конвенції

Конвенція про хімічну зброю. Конвенція про хімічну зброю— міжнародний договір в рамках ООН в галузі контролю озброєнь, що має на меті повну заборону виробництва і використання хімічної зброї з огляду на її шкідливість для довкілля і здоров'я людини, а також визначає зобов'язання держав-учасниць у цій сфері. Перша в історії угода, яка передбачала повну заборону і знищення зброї масового ураження. Цю конвенцію, підписану від імені України 13 січня 1993 року в м. Парижі

Конвенція про хімічну зброю. Приєднуються. Підписали і ратифікували. Не підписали

Організація із заборони хімічної зброїОрганізація із заборони хімічної зброї  — незалежна міжнародна організація, створена за підтримки ООН 29 квітня 1997 року, після набуття чинності Конвенції про заборону хімічної зброї, відкритої до підписання в січні 1993 року.

Знищення хімічної зброїОсновними застосовуваними методами знищення хімічної зброї є спалювання і нейтралізація, котрі можуть поєднуватися з іншими методами для повнішої переробки.

Визначення отруйних речовин

Список основної літератури1. Військова токсикологія, радіологія та медичний захист /Ю. М. Скалецький, І. Р. Мисула, М. І. Барсій [та ін.]. –Тернопіль : Укрмедкнига, 2003. – 362 с.2. Військова та клінічна токсикологія, радіологія тамедичний захист / М. М. Козачок, О. А. Желеховський,С. І. Скляр [та ін.]. – Київ : [б. в.], 2007. – 376 с.3. Медичні аспекти хімічної зброї : навчальний посібникдля слухачів УВМА та студентів вищих медичнихнавчальних закладів. – К. : УВМА, 2003. – С. 30−36,78–86. Список додаткової літератури1. Бадюгин И. С. Экстремальная токсикология /И. С. Бадюгин. − М. : ГЭОТАР-Медиа, 2006. – 416 с.2. Военная токсикология, радиобиология и медицинскаязащита / С. А. Куценко, Н. В. Бутомо, А. Н. Гребенюк[и др.]. − СПб. : Фолиант, 2004. – 528 с.3. Прохоров И. И. Военная и экстремальная медицина /И. И. Прохоров, В. М. Ивашин, В. А. Новоселецкий. –Гродно : УО «Гр. ГМУ», 2011. – Ч. II. – 314 с.4. Военная токсикология и токсикология экстремальныхситуаций : учебник / под ред. А. А. Бовы,С. С. Горохова. – Минск, 2005. – С. 155−394.5. Токсикология химически опасных веществ имероприятия в очагах химического поражения :учебник / под ред. В. А. Кирюшина, Г. В. Шмидта. –Рязань, 2004. – С. 32−82.

Дякую за увагу