З давніх-давен існує одна дивовижна легенда. Якось глибокої ночі, коли навколо панувала тиша, у браму одного монастиря постукав блідий, змучений подорожній. Брязкіт заліза пролунав у гарячому повітрі. Воротар запитав, хто там і що йому треба. Незнайомець відповів: «Миру». Цим подорожнім був Данте. Він завжди хотів миру і спокою. Для себе і для Батьківщини. Є люди, які стоять на вершині мистецтва слова і про яких говорять гіперболами – неповторний, неперевершений, осяйний, геній.
{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}5. Участь в політичній боротьбі. Був у партії гвельфів, намагався примирити та об’єднати їхні сили6. Причини вигнання з Флоренції. Політичні противники засудили Данте на вигнання з конфіскацією майна7. Місто, в якому пройшли останні роки життя. Равенна 8. Рік смерті.1321 рік9. Найвідоміші твори. Збірка «Нове життя», поема «Божественна Комедія»10. Ідеальна кохана. Беатріче11. Послідовники поета.Італійські письменники Франческо Петрарка, Джованні Боккаччо
Беатріче («Благословенна») Портінарі – ідеальна кохана поета. Данте зустрів її у віці 9 років: дівчинка того ж віку виходила з церкви. Наступна зустріч відбулась через 9 років: юнак, знову зустрівши Беатріче в храмі, поклонився їй. Закоханий Данте не розкрив своїх почуттів дівчині, а висловив їх у творах, наділивши кохану божественними рисами. Рання смерть Беатріче дуже засмутила поета.
Сонет (sonetto — звучати) — ліричний вірш, що складається з чотирнадцяти рядків п’ятистопного або шестистопного ямба, власне, двох чотиривіршів (катрени) з перехресним римуванням та двох тривіршів (терцети) з усталеною схемою римування: абаб, абаб, ввд, еед або (рідше) перехресною абаб, абаб, вде, вде чи абаб, абаб ввд, еед і т. п. Микола Зеров називав сонет формою «ліро-епічної мініатюри окремої схеми». Найвищого розвитку досягає сонет у творчості неокласиків Миколи Зерова (його «Sonnetarium», виданий 1948 р. за кордоном, містить 85 оригінальних і 28 перекладних сонетів), Максима Рильського й інших.
«Она той прелестью облечена высокой,Что, если ласковый кому дарит поклон,Трепещет млея тот, не молвит слова он,И слишком смелое роняет долу око. При первом шепоте хвалы — ее уж нет: Ей скромность служит дивною одеждой,Как будто б лучшею прекрасною надеждой. Она нисходит с неба в этот свет. Такую чувствую в душе моей усладу,Когда смотрю на чудный светлый взгляд,Что выше всех она испытанных отрад!.. Улыбкой кротости и милости любовной. Прекрасные уста красавицы дарят…Душе моей они, прощаясь, говорят: Перевод Евгения Корша
В своїх очах вона несе Кохання,-На кого гляне, ощасливить вмить;Як десь іде, за нею всяк спішить,Тріпоче серце від її вітання. Він блідне, никне, множачи зітхання,Спокутуючи гріх свій самохіть. Гординя й гнів од неї геть біжить. О донни, як їй скласти прославляння?Хто чув її,— смиренність дум свята. Проймає в того серце добротливо. Хто стрів її, той втішений сповна. Коли ж іще й всміхається вона,Марніє розум і мовчать уста. Таке-бо це нове й прекрасне диво. Переклад Миколи Бажана
Час створення поеми «Божественну комедію» було написано в 1307–1321 рр. Це був час, який в історії культури отримав назву Передвідродження . Зростає інтерес до людської особистості, до її земних радощів і сподівань. Поступово починає формуватися новий гуманістичний тип мислення, остаточне становлення якого буде пов’язане з добою Відродження. Зростає інтерес до людської особистості, до її земних радощів і сподівань. Віра в необмежені можливості людської природи, в неповторність людської індивідуальності зароджується саме у цей час. Цей процес і відтворює поема Данте, що є одночасно синтезом середньовічної культури і прологом до культури Відродження.
Жанр «Божественної комедії» Данте назвав свою поему «комедією» за усталеними середньовічними канонами: так називали тоді твори, які починалися сумно (пекло), а закінчувалися щасливо (рай). Епітетом «божественна» поему наділив перший біограф Данте, автор знаменитого «Декамерона» Дж. Боккачо.
Ліро-епічна поема, в якій розповідь про зовнішні події переплітається з ліричними та філософськими роздумами автора. Написана у жанрі християнського видіння, вона водночас продовжує лінію античної літератури (в Аїді вже «побували» Одіссей і Еней). Тема «Божественної комедії» – зображення уявної мандрівки поета у потойбічний світ. Супутником Данте виступає римський поет Вергілій, пізніше Данте супроводжує Беатріче, що уособлює милість Божу.
Ідея – відвернути людину від гріха і навести її до праведного життя. Врятувати людей від ганебного стану й привести їх до щастя. Письменник мріяв про духовне спасіння людини й усього світу. Мета — звільнити людей від стану гріховності й привести на шлях блаженства, тобто висловлена морально-релігійна думка про звільнення від гріха як шляху до щастя.
Основний сюжет твору – подорож героя загробним світом. Поет уві сні (протягом Великоднього тижня 1300 року) мандрує загробним християнським світом. Данте розповідає, що в середині життєвого шляху, тобто в 35 років, він заблукав у життєвому лісі. У супроводі Вергілія поет спочатку потрапляє до Пекла, потім – до Чистилища. до Раю його веде тінь Беатріче. У поемі автор спостерігає страждання грішників, вислуховує їхні пристрасні оповіді і розмовляє з ними («Пекло», «Чистилище»). В мандрівці по раю Данте змальовує блаженство праведників та красу Царства Небесного, яке постає перед ним у сліпучих променях божественного світла.
Уявлення про світ у «Божественній комедії»Дантівська земля має форму кулі і розташовується, згідно з середньовічними переконаннями, у центрі Всесвіту. Північна півкуля населена людьми, південна — безлюдна і вкрита океаном, лише посередині Всесвіту підноситься велика гора, де Данте розташовує чистилище — царство, у якому душі померлих, що грішили, але розкаялися за життя, отримують муки, щоб позбавитися своєї вини, вознестися у рай.
Прірва пекла, куди призводить смертельний гріх і звідки порятунок є неможливим, має вигляд воронки, яка утворилася внаслідок падіння Люцифера-ангела, що був вигнаний із раю. Земля оточена дев’ятьма небесними сферами: сімома сферами планет, зірковим та кристалічним небом. За ним, у просторі, де вже не діють фізичні закони, розташований Емпірей, царство ангелів та блаженних душ.
Символіка чисел. Число 3 пов’язане з християнською ідеєю про Трійцю, число 33 має нагадувати про роки земного життя Ісуса Христа. Цифра “3” проявляється в поемі і в інших формах. Беатріче носить три кольори вбрання, у царя Пекла Люцифера – три пащі, у Пеклі – 9 кіл, у Чистилищі – 9 уступів гори, у Раю – 9 небесних сфер. Всього в «Божественній комедії» 100 пісень (число 100 – символ досконалості).
«Божественна комедія» Данте написана терцинами. Терцина (від terra rima — третя рима) — форма строфи з 3-х рядків п’ятистопного ямба, в якій середній рядок римується з крайніми — першим і третім — у наступній строфі, завершуючись окремим рядком, римованим з другим рядком попередньої строфи.
Сенкан – це вірш, що складається з п’яти рядків. Слово «сенкан» походить від французького слова «п’ять» і означає вірш у п’ять рядків. Перший рядок – тема (іменник). Другий – опис теми (два прикметники). Третій – називає дію, пов’язану з темою, складається з трьох дієслів. Четвертий рядок – фраза, переважно з 4-х слів, висловлює ставлення до теми, почуття. Останній рядок – одне слово – синонім до слова (теми), ніби висновок вірша.
Три звірі – лев, леопард та вовчиця – заступають дорогу поетові. Це символічні образи трьох гріхів: властолюбства, підступності та жадібності. На допомогу йому приходить незнайомець, який є духом його улюбленого письменника Верґілія. У поемі він символізує світську (нецерковну) науку. Верґілій проводить Данте через пекло і чистилище, щоб прокласти йому шлях до спасіння душі. Далі – через рай – Данте веде його кохана Беатріче. ЇЇ образ править за символ богослов’я, релігійності.