Презентація на тему: "Дріжджі. Форми їх, будова клітини, розмноження і класифікація"

Тема: Дріжджі. Форми їх, будова клітини, розмноження і класифікація. Дихання мікроорганізмів

Дріжджі – одноклітинні гриби, що не утворюють справжнього міцелію. Дуже поширені у природі, переносяться дощем, вітром, комахами і найбільш часто зустрічаються на рослинах, де є цукристі речовини. Дріжджі нерухомі організми  Дріжджі - більш високоорганізовані організми, ніж бактерії. Вони, як і бактерії, є одноклітинними організмами, але дріжджові клітини більші, ніж бактеріальні. Форма дріжджів завжди заокруглена. Найчастіше вони мають кулясту або овальну форму, рідше - циліндричну або іншу.

Будова дріжджової клітини Будова дріжджової клітини відрізняється від бактеріальної тим, що в цитоплазмі дріжджової клітини є повністю диференційоване (відокремлене) ядро. В цитоплазмі старих дріжджових клітин поряд з ядром видно вакуолі - порожнини, заповнені клітинним соком, у складі якого є запасні поживні речовини.

Розмноження дріжджових клітин. Найчастіше дріжджі розмножуються брунькуванням. Коли дріжджова клітина виростає до нормального розміру, на її поверхні утворюється спочатку маленьке набрякання у вигляді бруньки. Ядро материнської клітини (клітини, яка брунькується) ділиться, і частина ядра спрямовується в бруньку. Брунька поступово збільшується, і коли досягає величини материнської клітини, відділяється від неї. Інколи дочірні клітини (клітини, які утворилися із бруньок) залишаються з'єднаними з материнською і в такому стані самі починають брунькуватися. Утворюється сполучення кількох, зв'язаних між собою, дріжджових клітин. Багато дріжджів здатні також до спороутворення. Такі дріжджі називають справжніми (типовими). Дріжджі, які не здатні до спороутворення, називають аспорогенними (несправжніми, нетиповими). На відміну від бактерій, у дріжджовій клітині утворюється декілька спор (від 2 до 12), які в сприятливих умовах проростають у нормальні вегетативні клітини. Таким чином, спороутворення у дріжджів є способом самозахисту й одночасно способом розмноження.

Класифікація дріжджів ґрунтується на способах їх розмноження. Усі дріжджі за здатністю утворювати спори поділяють на дві родини: перша родина - сахароміцетів (Sacharomycetacaea); друга родина - несахароміцетів (Non-sacharomycetacaea). До родини сахароміцетів належать усі справжні дріжджі, які викликають процес спиртового бродіння і можуть утворювати спори. Сахароміцети - у перекладі цукрові гриби. До родини несахароміцетів належать усі несправжні дріжджі, тобто дріжджі, які не здатні до спороутворення. Дріжджі сахароміцети (хлібопекарські дріжджі)

Шкідливі несахароміцети. Розвиток дріжджів несахароміцетів завдає великої шкоди виробництву спиртних напоїв, тому що вони викликають окиснення спирту до вуглекислого газу і води. Тобто, несахароміцети належить до дріжджів-шкідників і зменшують вихід спирту. Вони розвиваються також на поверхні квашених огірків та капусти у вигляді плюсклої плівки і викликають псування цих продуктів з утворенням молочної кислоти. Деякі представники родини несахароміцетів викликають у людей небезпечні захворювання - кандидози і криптококози. Дикі дріжджі

Дихання мікроорганізмів. Живильні речовини, що надійшли в мікробну клітину, зазнають в ній складні перетворення. На ці перетворення витрачається певна кількість енергії. Енергія витрачається також для забезпечення росту і розмноження мікроба. Необхідну для цих цілей енергію мікробна клітина отримує в процесі дихання. Сутність такого процесу полягає в тому, що складні органічні речовини окислюються до більш простих з виділенням енергії.

Поділ мікроорганізмів на групи по відношенню до кисню. Для окислення органічних речовин з метою отримання енергії одні мікроорганізми використовують кисень повітря, інші здатні обходитися при цьому без кисню, а для третіх кисень повітря є навіть шкідливим. Отже, по відношенню до кисню повітря мікроорганізми можна поділити на аеробні – це ті мікроорганізми, які потребують кисню повітря, і анаеробні мікроорганізми, яким кисень повітря не потрібен.

Аеробні мікроорганізми. До числа аеробних мікроорганізмів відносяться гриби і багато бактерій, наприклад, оцтовокислі. Аеробні мікроорганізми в процесі дихання окислюють органічні речовини зазвичай повністю до утворення в якості кінцевих продуктів вуглекислого газу і води. Повне окислення супроводжується виділенням всієї енергії, що міститься в продуктах, що окислюються. Аеробні автотрофні мікроорганізми необхідну їм енергію отримують за рахунок окислення неорганічних речовин.

Анаеробні мікроорганізми. Анаеробні мікроорганізми характеризуються бесзкисневим диханням, яке називається бродінням. При безкисневому диханні окислення речовин завжди протікає неповно. Прикладом безкисневого дихання є спиртове бродіння, що викликається дріжджами в анаеробних умовах. В результаті спиртового бродіння цукор перетворюється в етиловий спирт і вуглекислий газ із виділенням 27 ккал енергії. Як видно, окислення цукру відбувається неповно, оскільки один з кінцевих продуктів – етиловий спирт – володіє значним запасом енергії (326 ккал), яка в анаеробних умовах виявилася невиділеної.

Енергія мікроорганізмів. Виділена в результаті окислювальних процесів енергія використовується мікроорганізмами на життєві процеси лише в незначній частині (менше чверті). Велика частина її втрачається, виділяючись у навколишнє середовище у вигляді тепла. За рахунок цього тепла відбувається нагрівання, наприклад субстрату при спиртовому бродінні, в результаті чого його температура стає на 2-3 ° С вище температури навколишнього повітря. Під впливом мікроорганізмів в умовах підвищеної вологості нерідко відбувається самозігрівання гною, сіна, зерна, боорошна та ін. Іноді воно призводить до самозаймання гною і сіна, оскільки при досягненні температури в 60-80 ° С в них починають протікати чисто хімічні окислювальні процеси, що викликають займання цих предметів.