Презентація на тему: "Григір Тютюнник..."

Григір Тютюнник

Один з найвідоміших новелістів України народився в невеликому селі Шилівка. Коли йому було всього 6 років, його батька репресували. Хлопчикові довелося прожити дуже складне життя, а особливо на нього чекало сирітське дитинство. Він знав, що його батька репресували, та й самого Григіра Тютюнника через це переслідували майже все життя. Всі його твори піддавалися дуже жорсткій цензурі, а сам автор важко переживав це.

Повість «Климко» має автобіографічний характер. У 1942 році через голод , але дослухавшись порад знайомих, письменник у віці 11 років пішов до матері на Полтавщину пішки. За мотивами його оповідання «Син приїхав» створено фільм «Скляне щастя» (1981), за однойменною повістю автора й творами «Дід Северин» і «Вогник в степу» — кінокартину «Климко» (1983), 1993 р. екранізовано його твір «Три плачі над Степаном». Письменнику присвячено одну з вітрин Музею однієї вулиці. В середині 1960-х років він мешкав на Андріївському узвозі. У музеї виставлені автографи Григора Тютюнника, листи до друга, колекція оригінальних світлин.

На громадських заходах, вечорах, застіллях Григір завжди був у центрі уваги. Розповідав історії — сумні та смішні, але це були роки страху і доносів. «Ми знали, що наші розмови прослуховують, тому були обережні у висловлюваннях. На кожного Авеля по три Каїни", — казав Григір. Він ніколи не йшов на компроміси, ненавидів пристосуванців, наживав собі ворогів. Та за всієї зовнішньої сили й мужності, у душі він був незахищеним і вразливим.

Тютюнника дуже не любили за прямоту. І коли почалося переслідування української інтелігенції в 1974 році, його занесли до «чорного списоку» для всіх видавництв. Його ім’я стало забороненим у будь-яких публікаціях. Сам письменник переживав це дуже складно, і говорив, що він писав тільки половину правди, а якщо б він написав всю, то його напевно вбили б.

Письменник не любив сидіти у великих містах. Тютюнник постійно подорожував по селах України, адже там можна було почути рідну мову.

Григір Тютюнник покінчив життя самогубством 6 березня 1980 року. У його рідному селі зараз немає ні пам’ятника, ні музею, в будинку, де жив великий поет. Його житло вже встигли кілька разів перепродати. Тільки невелика група ентузіастів за свій рахунок влаштувала музей у школі. Це всього лише невелика кімнатка, але щорічно її відвідують тисячі осіб.