Презентація на тему Художник стріт-арту Кіт/Кейт Гарінг

Кіт Гарінґ

Кіт Гарінґ — американський художник, скульптор та громадський діяч, чия робота була відповіддю вуличній культурі Нью-Йорку 80-х. Народилася майбутня зірка американського поп-арту та паблік-арту в 1958 році в місті Редінг, штат Пенсільванія. Сім'я художника була релігійною, але сам Кіт Гарінґ ще в юності почав поступово дистанціюватися від християнства. Його більше залучали ідеї свободи та розвитку особистості, через що він став учасником руху хіпі. На той час митець часто їздив автостопом країною, а на життя заробляв продажем футболок з антивоєнними принтами «anti-Nixon».

Пристрасть до малювання у Кіт Гарінґа з'явилася завдяки батькові: у вільний час він любив малювати карикатури та активно долучав до цього сина. Свої навички молодий художник удосконалював, надихаючись мультиплікаційними персонажами Діснея. Пізніше Гарінґ намагався здобути профільну освіту в Піттсбурзькій художній школі, але провчився там лише 1 рік. Прочитавши книгу Роберта Генрі «Дух мистецтва», він вирішив наголосити на самоосвіті і вже в 19 років накопичив достатньо робіт для проведення першої персональної виставки.

У пошуках нових можливостей художник незабаром переїхав до Нью-Йорка. Там він вступив до школи візуальних мистецтв, а у вільний час підробляв офіціантом у нічному клубі. У цей час Гарінґ знайомиться з перформансом і захоплюється цією формою громадського мистецтва. 1978 року майстер написав у своєму щоденнику: «Я все більше усвідомлюю рух. Важливість руху зростає, коли картина стає перформансом. Перформанс (акт малювання) стає так само важливим, як і кінцева картина».

Вперше митець привернув увагу громадськості своїми графіті на старих рекламних щитах у метро. Підземку він вважав своєю лабораторією, місцем, де міг проводити творчі досліди на чорному рекламному папері. У цей час він створює сяюче немовля і гавкаючого пса, яких пізніше використовував для позначення авторства своїх робіт. Паралельно він починає малювати інші символи та зображення, що презентують його творчість (літаючі тарілки та великі серця). Пес символізує доступність мистецтва, його відмову від піднесених форм заради близькості до людей. Концепт символу виник у період активного вивчення ієрогліфів Стародавнього Єгипту. Художник взяв на озброєння ідею використання простих образів, що повторюють контури живих істот та предметів.

"Radiant baby" (1990)«Radiant baby» (сяюча дитина) – один зі знакових малюнків-символів майстра, які багаторазово копіювалися у масовій культурі. Був виданий тиражем 250 екземплярів виданням Tony Shafrazi Editions у Нью-Йорку. У всесвіті Гарінґа він символізує «найчистіший і позитивний досвід існування». Сам образ з'явився ще на початку 80-х років, коли художник активно освоював внутрішній простір нью-йоркського метро своїми графіті.

Вшановуючи два найвідоміші мотиви Кіта Харінга — сяючу дитину та гавкаючого собаку, видання « Немовлята та собаки» поєднує його яскраві, енергійні малюнки з уривками з його творів про життя, мистецтво та людські стосунки. Розроблені спільно з Pandiscio Co., ці маленькі книжки втілюють фірмову візуальну мову Харінга в компактному та доступному форматі.

На початку 80-х Кіт Гарінґ стає зіркою американського андеграунду. В одному тільки 1983 художник встиг:провести персональну виставку у галереї Fun в Іст-Віллідж, Манхеттен;взяти участь у бієнале Сан-Паулу у Бразилії та бієнале Вітні у Нью-Йорку;отримати замовлення на фреску «Будівельний паркан» на будівельному майданчику Музею мистецтв Хаггерті у Мілуокі;взяти участь у виставці «Міські імпульси: художник і місто» у Піттсбурзі (у рамках заходу він створив фреску на відкритому повітрі у PPG Place);отримати запрошення до Мілана для роботи над художнім оформленням магазину у Фьоруччі;провести виставку у галереї Роберта Фрейзера, Лондон.

Досягнення молодого майстра вивели його до рангу зірок першої величини. Незважаючи на успіх, він продовжував малювати графіті в метро. Паралельно художник часто роздавав свої роботи для популяризації сучасного мистецтва. В 1984 він видає авторську книгу «Мистецтво в дорозі» з фотографіями своїх робіт, виконаними Ценг Квонг Чі. Творчість художника починають висвітлювати у відомих виданнях: статті про Гарінґа вийшли у лютневому випуску журналу Vanity Fair та жовтневому випуску Newsweek за 1984 рік.

Майстер прагнув зробити своє мистецтво доступним широкому загалу. Для цієї мети в 1986 він відкрив свій власний магазин Pop Shop. У ньому можна було за відносно невелику суму придбати футболки, сорочки плакати та інші предмети, оформлені художником. Тематика мерчу стосувалася гострих соціальних проблем того часу – апартеїд, СНІД та епідемія кокаїну.

Нова модель популяризації мистецтва допомогла Гарінґу досягти поставленої мети, через що він припинив творити в метро. Пізніше митець говорив, що малювання графіті та відкриття магазину дали йому можливість зруйнувати кордони між високим та низьким мистецтвом. Ініціатива з Pop Shop зустрілася з критикою: майстри почали звинувачувати у комерціалізації мистецтва. На такі претензії він відповідав, що, якби метою були гроші, то йому простіше було б підняти вартість робіт. 1988 року у художника було діагностовано СНІД. Захворювання стало причиною смерті Гарінґа у 1990 році.

"The Boxers" (1987)Сталева скульптура «The Boxers», вкрита кольоровим лаком, була встановлена просто неба в Берліні. У композиційному відношенні вона є групою з 2 людиноподібних фігур з не розрізняними гендерними, віковими і расовими ідентичностями. У тілі кожної скульптури є отвори, крізь які проходять частини іншої скульптури. Твір обіграє тему сублімації агресії у спорті у просторі культури. Червоні та сині кольори фігур створюють візуальний каламбур, натякаючи глядачеві на театральність боксерських поєдинків.

"Tower" (1987)Мурал Tower розташований на стіні госпіталю Necker-Enfants Malades в Парижі. Гарінґ створив твір під час проведення 10-ї ювілейної виставки американських художників у Центрі Помпіду. Пізніше він написав, що йому не сподобався пригнічуючий екстер'єр будівлі, тому він прикрасив його муралом. За задумом майстра, він мав розважати дітей, які перебували на лікування. Мурал створили протягом 3 днів без попередньої підготовки.

"A pile of crowns for Jean-Michel Basquiat" (1988)Картину "A pile of crowns for Jean-Michel Basquiat" Гарінґ присвятив пам'яті майстра стріт-арту Жана-Мішеля Баскія. Її митець створив після смерті друга, зобразивши на полотні «груду корон». З Жаном-Мішелем Баскія він познайомився під час нью-йоркського періоду. У центрі композиції височить купа чорно-білих корон. Підбір образів для картини Гарінґ робив з урахуванням мотивів творчості друга: трикінцева корона часто з'являлася на роботах Баскія.

Кейт Харінг і Грейс Джонс

Харінг приєднався до міжнародного руху проти апартеїду, спрямованого проти гнітючої та расово забарвленої влади уряду Південної Африки. У записі в щоденнику від 28 березня 1987 року Харінг писав: «Контроль – це зло. Усі історії про «експансію», «колонізацію» та «домінування» білих чоловіків сповнені жахливих подробиць зловживання владою та неналежного використання людей». Його плакат «Вільна Південна Африка» започаткований на основі картини 1984 року того ж дизайну (наразі виставленої в музеї Стеделік в Амстердамі). У 1985 році він перетворив картину на літографію та додав текст «Вільна Південна Африка» до нижньої межі композиції. Кажуть, що Харінг поширив близько 20 000 плакатів цього відбитка в Нью-Йорку в 1986 році

Харінг займався благодійною діяльністю. Він працював з учнями державних шкіл, щоб розмалювати будівельний бар’єр довжиною 160 метрів в Чикаго і мер міста назвав цю акцію «Тиждень Кіта Харінга». А також розписав 28 метрову фреску Статуї Свободи в Нью-Йорку з тисячною аудиторією дітей.

Кіт Харінг завжди мріяв про Париж. У віці 10 років він сказав своїм батькам, що хоче бути художником у Франції. Пізніше йому було запропоновано намалювати зовнішні сходи лікарні Necker-Enfants Malades. Крім того, Париж є домом для триптиха «Життя Христа» Харінга, який був останньою роботою, яку він створив перед смертю.

Вже після того, як художнику було поставлено смертельний діагноз, він заснував у 1989 році Фонд Кіта Гарінґа. Його основним завданням стало інформування людей про небезпеку СНІДу. Після смерті художника фонд почав надавати гранти некомерційним організаціям, які допомагають знедоленій молоді. За це та популяризацію ідей свободи у 2006 році Форум рівності проголосив Гарінґа одним із 31 символів Місяця історії ЛГБТ. Роботи майстра знаходяться у великих приватних та державних колекціях відомих музеїв США та ЄС. Важко сказати, скільки творів створив майстер, оскільки Фонд Кіта Гарінґа їх автентифікацією більше не займається. У 2012 році він вирішив зосередитися на благодійній діяльності. Найбільш авторитетним довідником за творами є «Кіт Гарінґ 1982–1990: Видання на папері – Повні збори друкованих творів» Клауса Літтмана. Символи митця сьогодні активно використовують відомі бренди. Їх можна побачити на продукції таких компаній, як Adidas, Lacoste, UNIQLO, Supreme, Reebok та Coach.