ВступІнтродукція та реінтродукція. Ці два поняття мають відмінності:інтродукція ‒ це вселення видів у нові для них ареалиреінтродукція ‒ повернення видів у колись заселені ними райони.Інтродукція може завершуватися (а може й не завершуватися) акліматизацією, тобто пристосуванням тварин до нових для них умов існування. Якщо інтродукція не успішна, вона завершується згасанням популяцій і вимиранням.
При інвазії звичайно процеси розвиваються стихійно, найчастіше внаслідок руйнування існуючих природних барьєрів, які стримували розселення виду. Інвазія супроводжується швидким розселенням, при якому нова популяція не встигає набути будь-яких значимих відмінностей від своєї материнської популяції.
2…Види тварин, інтродуковані в УкраїніВ середині ХХ ст. в Україні проводили масштабні проекти з інтродукції чужорідних видів хребетних тварин, зокрема за програмами, відомими як «покращення мисливських угідь». Те саме стосувалося і рибних господарств. Серед відомих об'єктів успішних інтродукцій ‒ представники усіх класів:
3…Реінтродукція. Реінтродукція ‒ один з варіантів біологічної інтродукції, повторне переселення для створення нової стійкої популяції представників певного виду диких тварин чи рослин з території, де вони вижили, на інші території колишнього ареалу де вони раніше жили, але звідки з якихось причин зникли. Зубри ‒ один реінтродукованих в Україні видів. Заповідник Асканія-Нова, 2013
Винятки становлять випадки заселення видами, що щезли на частині свого ареалу не з вини людини, а внаслідок природних причин. Прикладом такої реінтродукції є переселення у 1970-х роках стада вівцебиків з Гренландії на півострів Таймир, де ці тварини мешкали під час льодовикового періоду, але вимерли з невідомих причин. Вівцебик, або мускусний бик (Ovibos moschatus)
5…Деякі види тварин, що реінтродуковані в УкраїніПопуляція була відтворена на основі тварин, які збереглися на першу половину XX століття у зоологічних парках і приватних угіддях. У 1988 в Україні на волі налічувалося близько 440 особин у Волинській, Київській, Чернігівській, Сумській, Львівській, Івано-Франківській, Чернівецькій та Вінницькій областях.
У 1918 році в маєтку поблизу Миргорода на Полтавщині помер останній степовий тарпан. У польській частині Біловезької пущі з особин, зібраних по селянських господарствах у яких в різний час опинилися тарпани і дали потомство, були штучно відновлені так звані тарпановидні коні (польський коник), що зовні виглядають точно як тарпани, і випущені на волю. Згодом тарпановидні коні були завезені і в інші частини Біловезької пущі.
Досить часто людська діяльність є причиною занесення нових видів, нехарактерних для екосистем певного регіону ‒ видів-вселенців, або інтродуцентів. Зазвичай вони освоюють вільні ніші в природних екосистемах, але їхня поява може посилювати конкуренцію, що негативно впливатиме на чисельність особин інших популяцій. Зрештою, через коливання абіотичних умов вид-інтродуцент може повністю витіснити вид, що існував у екосистемі здавна. Висновок
Андрієнко Т. Л. Система категорій природно-заповідного фонду України та питання її оптимізації. Київ. : Фітосоціоцентр, 2001. 60 с. Грищенко Ю. М. Основи заповідної справи: навч. Посібник. Рівне : РДТУ, 2000. 239 с. Дудкін О. В., Єна А. В., Коржнев М. М. та ін. Оцінка і напрямки зменшення загроз біорізноманіттю України. К. : Хімджест, 2003. 400 с. Заповідна справа в Україні: навч. посібник / за заг. ред. М. Д. Гродзинського, М. П. Стеценка. К. : Вища школа, 2003. 306 с. Заповідники і національні природні парки України. К. : Вища школа, 1999. 232 с. Список літературних джерел