Презентація на тему "Інтродукція та реінтродукція видів"

Інтродукція та реінтродукція видів. Підготувала:студентка 31 – Е групи Кременецької ОГПА ім. Тараса Шевченка. Плетюк Іванна

План. Вступ1…Інтродукція2…Види тварин, інтродуковані в Україні3…Реінтродукція4…Методи реінтродукції5…Деякі види тварин, що реінтродуковані в УкраїніВисновок. Список літературних джерел

ВступІнтродукція та реінтродукція. Ці два поняття мають відмінності:інтродукція ‒ це вселення видів у нові для них ареалиреінтродукція ‒ повернення видів у колись заселені ними райони.Інтродукція може завершуватися (а може й не завершуватися) акліматизацією, тобто пристосуванням тварин до нових для них умов існування. Якщо інтродукція не успішна, вона завершується згасанням популяцій і вимиранням.

1…Інтродукція

Інтродуковані, також чужорідні, адвентивні, або алохтонні види (англ. Introduced species, Alien species, Non-indigenous species, Non-native species) ‒ види живих організмів, що перебувають у складі неродинних їм угруповань, види за межами своїх природних ареалів. 

Часто інтродуковані види здатні істотно змінити екосистему регіону, і стають причиною значного скорочення або навіть вимирання окремих видів місцевої флори і фауни.

Комплекс чужорідних видів у кожному регіоні або конкретному місцезнаходженні складають кілька груп організмів, відмінних за способами проникнення у нові для себе ареали. Розділяється кілька різновидів інтродукцій:

Окремим поняттям виділяються біологічні інвазії ‒ інтродукція видів, поява яких ставить під загрозу біорізноманіття нативної екосистеми․Поява інвазивних видів призводить до відновлювально-самозбережувальних процесів у екосистемі.

При спрямованій інтродукції (дослівно «введення») для виду вибирають придатні райони і місця вселення. Бажаним кінцевим результатом інтродукції є формування нових життєздатних популяцій з необхідним рівнем продуктивності або участі у функціонуванні місцевих екосистем.

 Комплекс адаптацій (пристосувань, включає можливі морфологічні, генетичні й екологічні зміни) має назву акліматизація, тобто формування нової раси, пристосованої до місцевих умов.

При інвазії звичайно процеси розвиваються стихійно, найчастіше внаслідок руйнування існуючих природних барьєрів, які стримували розселення виду. Інвазія супроводжується швидким розселенням, при якому нова популяція не встигає набути будь-яких значимих відмінностей від своєї материнської популяції.

2…Види тварин, інтродуковані в УкраїніВ середині ХХ ст. в Україні проводили масштабні проекти з інтродукції чужорідних видів хребетних тварин, зокрема за програмами, відомими як «покращення мисливських угідь». Те саме стосувалося і рибних господарств. Серед відомих об'єктів успішних інтродукцій ‒ представники усіх класів:

Променепері (риби)

Плазуни

Птахи

Ссавці

3…Реінтродукція. Реінтродукція ‒ один з варіантів біологічної інтродукції, повторне переселення для створення нової стійкої популяції представників певного виду диких тварин чи рослин з території, де вони вижили, на інші території колишнього ареалу де вони раніше жили, але звідки з якихось причин зникли. Зубри ‒ один реінтродукованих в Україні видів. Заповідник Асканія-Нова, 2013

Реінтродукції застосовується як метод відновлення рідкісних і зникаючих видів тварин і рослин в природних ареалах.

При Міжнародному союзі охорони природи (IUCN), в Комісії з виживання видів (SSC) працює Група фахівців з реінтродукції (RSG).

Необхідність створення цієї групи була зумовлена збільшенням числа випадків, коли ті чи інші види під загрозою вимирання могли бути відновлені тільки шляхом реінтродукції.

4…Методи реінтродукціїДля реінтродукції використовують диких особин, перевезених з інших місць де вони мешкають в природних умовах або вирощених людиною в розплідниках, зоопарках, ботанічних садах тощо. 

У більшості випадків реінтродукція полягає в поверненні видів, які раніше мешкали в даній місцевості, але потім зникли з вини людини. Реінтродукція коня Пржевальського

 Винятки становлять випадки заселення видами, що щезли на частині свого ареалу не з вини людини, а внаслідок природних причин. Прикладом такої реінтродукції є переселення у 1970-х роках стада вівцебиків з Гренландії на півострів Таймир, де ці тварини мешкали під час льодовикового періоду, але вимерли з невідомих причин. Вівцебик, або мускусний бик (Ovibos moschatus)

Для реінтродукції рослин застосовується той же принцип ‒ види рослин, що знаходяться під загрозою на будь-якії території, привозять туди з інших місцевостей або висаджують штучно вирощені рослини. Береза Клокова (Betula klokovii Zaver.)

5…Деякі види тварин, що реінтродуковані в УкраїніПопуляція була відтворена на основі тварин, які збереглися на першу половину XX століття у зоологічних парках і приватних угіддях. У 1988 в Україні на волі налічувалося близько 440 особин у Волинській, Київській, Чернігівській, Сумській, Львівській, Івано-Франківській, Чернівецькій та  Вінницькій областях.

Вид, що ще в історичний час жив в степових районах України, завезений для відновлення з Туркменістану.

У 1918 році в маєтку поблизу Миргорода на Полтавщині помер останній степовий тарпан. У польській частині Біловезької пущі з особин, зібраних по селянських господарствах у яких в різний час опинилися тарпани і дали потомство, були штучно відновлені так звані тарпановидні коні (польський коник), що зовні виглядають точно як тарпани, і випущені на волю. Згодом тарпановидні коні були завезені і в інші частини Біловезької пущі.

Досить часто людська діяльність є причиною занесення нових видів, нехарактерних для екосистем певного регіону ‒ видів-вселенців, або інтродуцентів. Зазвичай вони освоюють вільні ніші в природних екосистемах, але їхня поява може посилювати конкуренцію, що негативно впливатиме на чисельність особин інших популяцій. Зрештою, через коливання абіотичних умов вид-інтродуцент може повністю витіснити вид, що існував у екосистемі здавна. Висновок

 Андрієнко Т. Л. Система категорій природно-заповідного фонду України та питання її оптимізації. Київ. : Фітосоціоцентр, 2001. 60 с. Грищенко Ю. М. Основи заповідної справи: навч. Посібник. Рівне : РДТУ, 2000. 239 с. Дудкін О. В., Єна А. В., Коржнев М. М. та ін. Оцінка і напрямки зменшення загроз біорізноманіттю України. К. : Хімджест, 2003. 400 с. Заповідна справа в Україні: навч. посібник / за заг. ред. М. Д. Гродзинського, М. П. Стеценка. К. : Вища школа, 2003. 306 с. Заповідники і національні природні парки України. К. : Вища школа, 1999. 232 с. Список літературних джерел

Дякую за увагу!