Презентація на тему: "Київська Русь. Галицько-Волинська держава"

«Київська Русь. Галицько-Волинська держава»Підготуваластудентка БДПУ Письменна Анастасія

План1. Утворення Київської Русі та основні етапи її розвитку.2. Соціально-економічний та політичний устрій.3. Занепад Київської Русі.4. Галицько-Волинське князівство: утворення, піднесення, занепад.5. Культура Київської Русі та Галицько-Волинського князівства.

1. Утворення Київської Русі та основні етапи її розвитку. Територія сучасної України протягом VII-VIII ст. була рідною землею для сімох східнослов’янських племен:полян,деревлян,сіверян,волинян,білих хорватів,уличів,тиверців. Перераховані в літописі племена являли собою територіально-політичні об’єднання – союзи племен. Ці союзи племен літописець називає княжіннями.

1. Утворення Київської Русі та основні етапи її розвитку. На кінець XII ст. нові політичні центри посилились і відокремились настільки, що можна вести мову про чотири групи земель, всередині яких існували особливо тісні економічні й політичні взаємини: Київська, Чернігівська і Сіверська;Галицька і Волинська;Новгородська, Псковська, Смоленська, Полоцька і Вітебська;Ростово-Суздальська, Рязанська, Устюзька, Муромська. Вони були своєрідними зародками держав, в них лише складався примітивний апарат влади, а спадкоємна знать, очолювана князем, ще не відокремилася в окрему соціальну групу. Верховним органом племінного самоуправління княжінь слугувало віче. Подальший розвиток родоплемінної організації обумовлював появу спочатку виборної, а пізніше спадкової князівської влади, що була вищим виконавчим органом племінного управління.

1. Утворення Київської Русі та основні етапи її розвитку.y VIII-IX столітті склалися передумови для формування державності. Літописи зберегли легенду про перших князів, основоположників Києва: Кия, Щека і Хорива. Пам’ять при них залишилася в назвах самого міста Києва та гір – Щекавиці та Хоревиці. Легенду цю записав ще у VII столітті вірменський письменник Зеноб Глак. Він оповідав про заснування Києва – Куара в землі "полунян" (полян) Куаром, Ментеєм і Хореаном. Зберіг літопис згадку про те, як "Кий княже в роде своем", їздив до Царгорода і "якоже сказають… велику честь принял от царя". В легенді цій є зернятка правди, бо археологічні дослідження виявили в Києві три окремі міста, які були об’єднані лише за княжої доби.

1. Утворення Київської Русі та основні етапи її розвитку. Християнство як державна релігія Київської Русі остаточно було закріплене силою державної влади у 988 ̶ 991 рр., але населення ще довго наверталося до нової віри. Хрещення сприяло об'єднанню Русі в єдину феодальну державу, дало поштовх розвиткові економіки, освіти, духовності й культури.28 липня вважається днем смерті Володимира (980-1015), а саме хрещення найбільш ймовірно відбулося 14 серпня (за новим стилем) 988 року. Цей процес був тривалим, адже князю для об'єднання земель та посилення влади необхідна була зміна релігії.

2. Соціально-економічний та політичний устрій. Загальновизнаним є той факт, що Русь мала розвинені для свого часу продуктивні сили і багату економіку. Землеробство - провідна галузь, практикувалася 2-3 - пільна система. Основними зерновими культурами були жито, пшениця, просо, ячмінь, овес. Вирощували також бобові та технічні культури, городину. Із землеробських знарядь використовували переважно рало, плуг, соху. Скотарство - набуло значного поширення, особливо в степовій зоні. Розводили велику і малу рогату худобу, коней, свиней, птахів. Ремесло - існувало до 60 спеціальностей. Найважливішими його галузями були: чорна металургія, гончарство, ткацтво, ювелірне та деревообробне виробництво. Торгівля-як внутрішня, так і зовнішня - мала велике значення в господарському житті. Експортували хліб, худобу, сіль, хутро, ремісничі вироби. Імпортували тканини, вино, прянощі, вироби мистецтва і т. п. У X ст., з часів Володимира Великого, з'явилася власна монета - злотники й срібляники. З XI ст. основною грошовою одиницею стає гривня - злиток срібла різної ваги (до 200 г). Допоміжні галузі - мисливство, рибальство, бджільництво, бортництво.

2. Соціально-економічний та політичний устрій. Київська Русь була ранньофеодальною монархією: київський князь зосереджував у своїх руках усю адміністративну, воєнну, судову владу і управляв державою за допомогою найближчого оточення - особистої дружини, удільних князів (управляли підлеглими їм князівствами), намісників (управляли невеликими містами). Віче існувало як орган місцевого самоуправління.

3. Занепад Київської Русі. Причин занепаду Київської Русі було багато. Перша з них - надто великі розміри держави: вона була найбільшою в Європі і до складу ії входили не лише українці, але й цілий конгломерат народів, об'єднаних владою спільної династії та Церкви. Осередком влади був Київ. Колосальні простори мало залюднених земель утруднювали і так слабу комунікацію. Поки на чолі держави стояв могутній князь, як Володимир чи Ярослав, які тримали в покорі своїх синів, державне правління було більш-менш добре зорганізоване. Але якщо князі корилися батьковій волі, - хоч і тут ми бачили вияви непослуху збоку синів Володимира - то волі старшого брата, дядька, а іноді й племінника вони спротивлялися.

4. Галицько-Волинське князівство: утворення, піднесення, занепад. Наприкінці XII — у першій половині XIII ст. князівства Середнього Подніпров'я — Київське, Чернігово-Сіверське та Переяславське через низку обставин (нескінченні князівські усобиці, певну зміну світових торговельних шляхів, активізацію нападів кочівників, відтік населення з південних районів тощо) економічно та політично занепадають. Монгольська навала посилила та поглибила руйнівні процеси в цьому регіоні.Іншою була ситуація в південно-західній частині Русі, де 1199 р. з'явилося нове державне об'єднання — Галицько-Волинське князівство. Майже впродовж півтора сторіччя воно відігравало надзвичайно важливу роль у житті східних слов'ян.

4. Галицько-Волинське князівство: утворення, піднесення, занепад. Виникненню та піднесенню Галицько-Волинської держави сприяла низка чинників:вдале географічне положення (віддаленість від Києва послаблювала вплив центральної влади, природні умови робили ці землі важкодоступними для степових кочівників, крім того, князівство розташовувалося на перехресті стратегічно важливих торгових шляхів);необхідність спільної боротьби двох князівств проти агресії з боку Польщі та Угорщини, а згодом проти монгольського нашестя та іга;енергійна об'єднавча політика князів Романа Мстиславича (1199—1205) та Данила Романовича Галицького (1238—1264);існування на території князівства багатих родовищ солі, що сприяло економічному зростанню та інтенсифікації торгівлі.

4. Галицько-Волинське князівство: утворення, піднесення, занепад. Занепад. Загибель Андрія та Лева II, які не мали дітей, увірвала пряму лінію династії Романовичів, що призвело до посилення політичного впливу галицького боярства, зростання чвар та усобиць у феодальній верхівці, втручання іноземних держав у внутрішні справи галицько-волинських земель. Майже два роки галицько-волинський трон залишався без правителя. Лише 1325 p., внаслідок компромісу між місцевим боярством і правителями Польщі, Угорщини та Литви, главою держави було обрано 14-річного мазовецького князя Болеслава Тройденовича, сина Марії, дочки Юрія І Львовича. Юний князь, який прийняв православ'я та ім'я Юрія II Болеслава, не став маріонеткою в руках бояр, а проводив самостійну внутрішню і зовнішню політику. Проте апогей свого розвитку Галицько-Волинська держава вже пройшла. Період правління Юрія II став поступовим занепадом Галицько-Волинського князівства: посилився ординський вплив, безуспішною була боротьба з Польщею за Люблінську землю, міста дедалі більше контролювалися іноземними купцями та ремісниками, національна знать відійшла від адміністративної влади, місцеве населення наверталося до католицизму. Масове невдоволення народу політикою Юрія II дало підставу боярам не тільки для антикнязівської агітації, а й для активних насильницьких дій. Внаслідок боярської змови у квітні 1340 р. Юрія II Болеслава було отруєно. Після цієї події зберегти єдність колись могутнього Галицько-Волинського князівства вже не вдалося. Протягом короткого часу держава занепала та розчленувалася, її землі опинилися під владою чужоземців: Галичина — під Польщею, Волинь — під Литвою, Буковина — у складі Молдавського князівства.

5. Культура Київської Русі та. Галицько-Волинського князівства. Культура Київської Русі характеризувалася стрімким розвитком і контекстуальністю із загальноєвропейським культурним процесом. Характерною рисою розвитку культури Київської Русі було те, що вона розвивалася на стикові трьох культурних світів — східного (кочівники та мусульманська культура), візантійського та західноєвропейського — і тому увібрала риси всіх цих культур. Усна народна творчість Київської Русі була представлена обрядовими піснями (колядки, щедрівки, купальські, плачевні та обжинкові пісні), замовляннями, закляттями і являла собою дохристиянську, язичницьку традицію, яка поєдналась із християнством. Особливо відомими є давньоруські билини. У своїй сюжетній основі билини мали історичну основу (князівські чвари, боротьба з кочовиками, згадка конкретних історичних осіб та подій), яка поступово доповнювалась народною уявою.

5. Культура Київської Русі та. Галицько-Волинського князівства.Іконопис, мозаїка та фресковий живопис. Появі мозаїк, фрески та іконопису на Русі сприяв перехід до християнства. Давньоруське іконописне мистецтво характеризувалось наслідуванням візантійських канонів. Для нього були властиві насичені, переважно контрастні фарби. Головним сюжетом були образи Богоматері та святих. Відоме ім’я київського іконописця Алімпія. Найвідомішими зразками іконопису Київської Русі є вишгородська ікона Богоматері XII ст., ікона “Борис і Гліб”, “Архангел” та ін. Важливим елементом внутрішнього прикрашання будівель в добу Київської Русі були мозаїки та фрески. Зразки фрескового живопису збереглись у Софійському соборі Києва. Мозаїка являла собою малюнок, викладений з різнокольорових шматочків смальти. Аби надати малюнку більшої виразності, шматочки смальти кріпилися під різним кутом. Це створювало ілюзію об’ємності, вигляд такої мозаїки змінювався залежно від освітлення. До найвідоміших мозаїк, що збереглись від часів Київської Русі, належать зображення Христа Вседержителя і Богоматері-Оранти у Софійському соборі та зображення Дмитра Солунського у Михайлівській церкві Києва.

Джерела:https://studies.in.ua/shpora-hukr/258-2-utvorennya-staroruskoyi-rannofeodalnoyi-derzhavi-kiyivska-rus.htmlhttp://vippo.org.ua/index.php?pagename=hrystyianstvohttps://osvita.ua/vnz/reports/history/32686/ https://osvita.ua/vnz/reports/history/34221/ https://uahistory.co/book/boyko/27.html

Дякую за увагу!