Позакласний захід "Свіча пам'яті"
А.В.Лисенко – викладач історії ЗП (ПТ) О «Коростишівський професійний коледж» ТВСВ с.Турчинівка.
«Свічка пам´яті»
Мета заходу: Розвивати понятійний апарат «голодомор», «геноцид»; формувати соціальну та громадянську компетентність, історичну компетентність; виховувати патріотичні почуття; дотримуватись традицій; вшанувати історичну пам´ять безневинно замучених голодом 1932-1933рр.; встановлювати між предметні зв´язки, порівняння історії рідного краю з історією України.
Обладнання: на дошці дидактичний матеріал, портрети; на столі вишитий рушник з окраєм хліба, поряд ваза з колосками, підсвічник з палаючою свічкою, книжкова виставка «Голодомор -1933»; запис пісні О.Білозір «Свіча», художній фільм О.Янчука «Голод-33»; інтерактивна дошка; спогади.
Слово вчителя: Україна у ХХ столітті пережила три голодомори: 1921-1922, 1932-1933, 1947 років. За тисячі літ існування судилося нашому народові пережити силу-силенну спустошень, зрад, варварських знущань, але те пекло, що спіткало Україну на початку 30-х років ХХ століття, ні з чим порівняти ні у вітчизняній , ні у світовій історії. Людиноненависницький режим вирішив голодом поставити народ на коліна, змусити його будувати «комунізм» на кістках мільйонів. У це неможливо повірити, але на весні 1933року, коли настав пік голоду, в Україні щодня помирало голодною смертю 25 тисяч чоловік, щохвилини – 17 людей. У радянські часи цю страшну сторінку історії згадувати було заборонено. Світова громадськість правду про голодомор почала дізнаватися у 1984 році. Вперше відзначено річницю голодомору у незалежній Україні у 1993 році, офіційно день вшанування жертв голодомору оголошено 2003 року, це остання неділя листопада.
Фонограма: пісня О.Білозір «Свіча» : https://www.youtube.com/watch?app=desktop&v=jiZO9WS9HCs
Вірш Наталії Погребняк
УРОКИ ІСТОРІЇ (диптих 1)
Чому сумує, плаче дзвін
І біль сердець в одне єднає?
Що розповісти хоче він,
Про що сьогодні нагадає?
Тривожні спогади ураз
Свічки очима розіп’яли,
Немов з минулого до нас
Вони із докором казали:
- Хто відповість за ту біду,
Що голодом людей косила,
Що в Україні не одну
Убила гордість, пісню, силу?
Не встануть свідки із могил.
Вони й тоді не говорили,
Бо голод їх позбавив сил…
А за селом росли могили…
Встає історія з пітьми,
Словами фактів промовляє
І хоче, щоб судили ми,
Бо заповіт від мертвих має.
Вона бідою, горем вчить,
Щоб не забулось незабутнє,
Бо там, де пам'ять не мовчить,
Там щастям повниться майбутнє.
2.Ведучий. Що таке голод? Це потреба в їжі, довготривале недоїдання, відсутність продуктів харчування внаслідок неврожаю чи іншого лиха. Таке визначення дає тлумачний словник. Чи голодуєте ви сьогодні ? Голодує сьогодні людина лише заради своїх принципів, або лежебока.
Але жах голоду пережили ваші прабабусі і прадіди у страшні 1932-1933 роки. Це було не стихійне лихо, а умисно підготовлений акт партійно-державної верхівки СРСР на чолі з Сталіним, спрямований на фізичне винищення селянства. Програма 1929 року на суцільну колективізацію була направлена на боротьбу з власниками землі, яких називали куркулями, та виконання планів хлібозаготівель для годування міст, армії та для розрахунку з закордонними країнами за матеріали та устаткування для форсованої індустріалізації. Дана програма привела до знищення майже півмільйона селянських господарств , які були репресовані (виселені в Казахстан, Сибір, на північ Росії). Невизначеність у хлібоздачі завершувалася відбиранням майже всіх продуктів у селян, не залишаючи навіть прожитковий мінімум. В країні настала криза. Щоб вийти з неї у жовтні 1932 року на Україні працювала хлібозаготівельна комісія на чолі з Кагановичем, Молотовим, Постишевим, яка викачала з селян всі фонди: продовольчий, фуражний, насінневий.
Й.Сталін.
Л.Каганович В.Молотов
Чубар, Косіор, Постишев.
3.Ведучий. Подивимось на цифри: 1930 р. з України заготовлено 400 млн. пудів хліба, 1931 -380 млн. пудів хліба, з червня по жовтень 1932 -136 млн. , з листопада 1932 по лютий 1933 рр.-104,6 млн. пудів. Додамо, що представники місцевої влади створювали спец загони, які вимагали від кожного здати мішок зерна, а в разі непослуху позбавляли волі на 10 років. Це був розбій в державних масштабах. Ті місцеві керівники, які бачили біду селян і не виконували рознарядки, називались саботажниками і були репресовані (насильно вбиті, заслані в тюрми, в Сибір). Хто не мав зерна, повинен був сплатити натуральний штраф іншими продуктами, як кару за «куркульський саботаж» хлібозаготівель. На таку діяльність органів влади, українські селяни вдавалися до різних форм опору. Поки що відомо близько 2 тисячі масових виступів, які були придушені військами ГПУ.
Цілеспрямоване накладання комуністичною владою на українських селян непосильних хлібозаготівельних повинностей стало причиною голодомору
За пів кишені зерна зібраного на полі для голодуючої сім´ї селянина могли розстріляти або позбавити волі на 10 років. Закон про п´ять колосків – засуджували навіть дітей. В селах України розпочався голодомор. Смертність від недоїдання стала звичним явищем. Люди їли гнилу картоплю, солому, кору дерев, траву. Були зареєстровані випадки людоїдства і трупоїдства. Прагнучі врятувати від смерті дітей, селяни везли їх у міста і залишали в установах, лікарнях, на вулицях, підкидали у вагони. Зросла кількість безпритульних дітей. Смертність дітей стала причиною неповноцінного навчального року.
Голодомор у Житомирській області почався з Чуднівського і Бердичівського районів. Найбільше вмерло людей у Бердичівському районі – 29%, Любарському -30%, Чуднівському -27%, Дзержинському
(Романівському)-25%. 200 померлих у м.Бердичеві, 20 у м.Житомирі.
За свідками старожилів люди вмирали сім´ями, вмирали прямо на вулиці, де ішов і впав. Їх звозили у спільну могилу на кладовищі.
4.Ведучий.
Спогади свідків.
Меленський Павло Охрімович з с.Бабушки Чуднівського району.
Народився 6 серпня 1913р. в с.Бабушки. Голод 1932-1933рр. пам´ятаю. Це був метод загнати в колгосп. Всі хто працював у колгоспі, харчувалися. Гнали на роботу. В селі був випадок, коли жінка поставила в піч варити кандьор (суп з гнилої картоплі, лободи та іншого непотребу), прийшли сільські активісти: «А ти ще до цих пір не в полі?»- мовили. Рогачем перекинули баняк і діти залишились голодними. Спеціальних загонів, які збирали зерно, не пам´ятаю. Безчинствували сільські активісти, односельці. Забране у сельчан майно розпродували біля сільської ради.
Їздовий Мукень, який звозив померлих, отримував буханець печеного хліба на добу. Переслідували куркулів – це ті, хто не покладаючи рук трудився і в кінцевому результаті щось мав. Особливо вільно себе почували євреї. Вони створили Торгзіни. Торгували білою мукою. Ціна мішка була два песики. Пецик – це золота копійка, яка коштувала 400 рублів. Брали лише золото, а здачу давали рублями. Мука була, але не в усіх були пецики. Кажуть, нині погано жити. Неправда. Тепер є все: гроші, хліба скільки хочеш, одяг. Раніше одяг не продавався. Треба було купити в жида краму(тканини). Євреї продавали лише тим, хто приносив курочку, яйця або щось інше. Жити нині дуже добре, але часу лишилось мало. Розповів все, щоб нині люди цінували сьогоднішній день.
Д.Білоус. «Ти кажеш, не було голодомору?»
Ти кажеш не було голодомору?
І не було голодного села?
А бачив ти в селі пусту комору,
З якої зерно вимели до тла?
Як навіть варево виймали з печі
І забирали прямо із горшків,
Окрайці виривали з рук малечі,
Із торбинок нужденних стариків?
Ти кажеш не було голодомору?
Чому ж тоді, як був і урожай,
Усе суціль викачували з двору,
Греби, нічого людям не лишай.
Хто ж села, вимерлі на Україні,
Російським людом поспіль заселяв?
Хто? На чиєм це лежить сумлінні?
Імперський молот світ нам затуляв.
Я бачив сам у ту зловісну пору
І пухлих і померлих на шляхах.
І досі ще стоять мені в очах…
А кажеш не було голодомору!
5.Ведучий. Голодомор – акт геноциду українського народу, ініційований і здійснений керівництвом ВКП(б) способом штучно створеного голоду та репресій.
А чому голод 1932-1933 рр. вважають геноцидом?
Геноцид – діяння, умисно вчинене з метою повного або часткового знищення будь-якої національної, етнічної, расової чи релігійної групи способом позбавлення життя…
2006 року Верховна Рада України прийняла закон, за яким голодомор визнано геноцидом проти українського народу.
23 жовтня 2008 року Європарламент визнав Голодомор в Україні злочином проти людства.
28 квітня 2010 року Парламентська асамблея Ради Європи схвалила резолюцію про вшанування пам´яті загиблих в результаті голоду 1932-1933рр.в Україні.
Голод охоплював територію із населенням 60 млн. осіб, а кількість жертв досягла 7,5 млн. чоловік. У пам´яті народу й донині живе прокляття тим, хто збиткував ся над його долею і життям. Українська земля стогне від кісток, похованих без трун у спільних могилах, від зойків закопаних напівживих. 15 грудня 2022 року, Європарламент визнав Голодомор геноцидом українського народу. Станом на 2022 рік, Голодомор 1932–1933 років геноцидом українського народу визнали парламенти 23 країн світу. У квітні цього року палата депутатів парламенти Чехії та Бразилії визнали Голодомор актом геноциду. Напередодні 90-х роковин пам'яті жертв Голодомору, ще три країни прийняли відповідні документи. Відповідну резолюцію прийняв парламент Німеччини. Визнання Голодомору геноцидом — це насамперед встановлення правди, історичної й правової справедливості, каже Іван Петренко, кандидат історичних наук, заступник директора Інституту дослідження Голодомору: "Це визнання і засудження на світовому рівні факту того, що російський комуністичний тоталітарний режим цілеспрямовано здійснив найбільший злочин — геноцид української нації. І весь світ відповідно має знати й розуміти злочинну сутність Москви, яку вона намагається прикривати фальсифікацією історії й різною політичною брехнею". За словами Івана Петренка, визнання Голодомору геноцидом світовою спільнотою має сприяти притягненню Росії до правової, історичної, економічної відповідальності, до виплати Україні відповідних матеріальних компенсацій: "Це має сприяти тому, щоб цей злочин більше ніколи не повторився. Світ має засудити Росію, сприяти її політичному переформатуванню і роззброєнню".
Вчитель: Прошу вшанувати пам´ять жертв Голодомору і політичних репресій хвилиною мовчання.
У неділю, у 91 річницю пам´яті жертв Голодомору, прошу приєднатися до традиційної Всеукраїнської акції «Запали свічку» і з 16-00 годин засвітити і поставити свічку на підвіконня так, щоб її видно було знадвору. Цей вогник буде символом нашої скорботи і пам´яті про мільйони загублених життів наших співвітчизників.
Наталія Дереворіз.
УРОКИ ІСТОРІЇ (диптих 1)
Пам'яті жертв голодомору.
Знов прокинулись ранки холодні.
Дощ хрестами в сніжинках застиг.
Поминаючи мертвих сьогодні,
Ми рятуєм майбутнє живих.
День жалю... День скорботи, печалі
Запалив нашу пам’ять. Свічки –
Це ті душі, листочки опалі,
Хто став тінню в голодні роки.
Без притулку у храмі Господнім,
Поміж хвилями Лети-ріки
Стогнуть душі, бо в серці народнім
Проросли забуття колючки.
Полікуймо свічею-зорею
День минулий. Згадаймо усіх,
Хто любов’ю живою своєю
Поділитися з нами не встиг…
Щоб у ранки і теплі, й холодні
Не ішли шикуватись хрести,
Щоб не плакали душі голодні,
Свічку-пам’ять свою захисти.
Вчитель: Прошу переглянути фільм Заслуженого діяча мистецтв України, директора кіностудії ім. О.Довженка О.Т.Янчука «Голод 33 »
Посилання:1.https://www.youtube.com/watch?v=dZPTs_BsVeI
4.https://www.google.com/search?q=%D1%84%D0%BE%D1%82%D0%BE+%D0%B3%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D1%80+32-33+%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%96%D0%B2
5.В.Марочко. Голодомор 1932-1933 рр.- Київ, 2007.
6.Газети «Життя Чуднівщини».
про публікацію авторської розробки
Додати розробку